Публікації за тегом: Ольга Зубер

Сортувати:    За датою    За назвою

"Під кущиком самотньо сиділа буква А. Підійшла до неї буква М, та й каже:
— Давай дружити!
— Давай!
Взяла буква М букву А за руку і утворився склад МА. Вийшли вони на вузьку стежку. А пішла першою, а за нею М. І утворився склад АМ..."

(Ольга Зубер)

 

 

"Одного ранку прокинувся Хом’ячок та й думає: — Зварю собі каші. Набридло сухе зерно гризти. Вибрав він стиглий колосок, обтрусив зернята, склав у глечик, та й каже: — Ой, щось я притомився. Відпочину трішки. Сидить в холодку, куняє. А каші таки хочеться. Через силу підвівся, взяв глечика із зернятами. Налив води. — Ще ж посолити треба. Щоб смачніше було, — порадив сам собі Хом’ячок. — А де ж сіль? Туди-сюди, нема солі. Поки шукав стомився неабияк. Заснув під гарячим сонцем, спить аж хропе. Прокинувся геть по обіді. Сидить, чухається. — Піду до Мишки, — каже — попрошу солі. З’їв кілька зернят на дорогу і потихеньку вирушив до Мишачої хатинки...(Ольга Зубер)

 

"Осінь прийшла, не питаючись. Без запрошення, мов незвана гостя. Лісова миша Люська сиділа на купі хмизу й спостерігала за жовтавим листям, що кружляло в неї над головою, вкриваючи лісову стежку. — Ех! — сумно зітхнула вона, дивлячись довкола. — Оце ще мені ця осінь! Як гарно було влітку: сонечко, зелена травичка. Гуляй, не хочу. А тепер і податися нікуди. Одні калюжі та сухе листя. Та це ще що! Скоро й зима прийде. А Борсук-віщун, лісовий синоптик, передбачив, що зима буде дуже й дуже холодною… Хоча… Якщо згадати, то минулого року він казав те ж саме, а особливого холоду й не було. Тож, може й цього разу минеться… Та все одно, падаюче листя псувало Люсьці настрій, і в неї починалася, як ото кажуть люди, депресія. Про це вона читала в газеті, яку їй приніс дятел Дмитро із села, що поруч з лісом. Люська знала, що люди вміють виготовляти такі газети. Тільки от як вони це робили, вона не могла зрозуміти. У цей час єдине, що її тішило — це ліс..." (Ольга Зубер)

 

Читаймо, дітки, веселі історії про хом'ячка від Ольги Зубер:

— "Як хом’ячок до мишки в гості ходив" (казка для малят) — читати та слухати

— «Як хом’ячок кашу варив» — читати та слухати, відео українською онлайн

 

 

 

"Зоряними очима дивилося Небо на Землю. Великими, розумними очима дивилася Ясочка на зоряний небосхил. − Зорі! Які ж ви красиві! Мабуть, немає в світі нічого красивішого, ніж вишите зірковим візерунком небо! – захоплено шепотіла вона. У верхівках дерев сонний вітер наспівував колискову. Неподалік спала річка, перекочуючи своїм диханням ледь помітні хвильки. Насолоджуючись покровом ночі, носились веселі кажани. Ясочка не спала. Навіть і не думала спати. Не зводячи очей, вона дивилась на яскраву блимаючи зірку, що виглядала з-за густого листя старого дуба. І в її очах була радість і захоплення, біль і смуток. Радість – від зіркового неба. Смуток – від залізної огорожі, яка відділяла її від зоряного обрію. Ясочці тут було тісно і незручно. Вона вже виросла і хотіла на волю. Часто вона закривала очі і уявляла собі, що мчить по безмежному полю, відчуваючи запах свіжого вітру, а згори її шлях освітлює всіяний зорями велетенський, безмежний небосхил..."  (Ольга Зубер)

 

"Оце подія сталася в лісі! У родині Зайців народилося Зайчатко! Всі звірі посходилися подивитися на нього. А воно ж гарне-гарнюсіньке! А крихітне, що в колисці шукати треба!  Одне лишенько — аж надто вередливе вдалося. Не дає спокою нікому ні вдень, ні вночі. Аби лише розказували йому казок та співали пісень. А як ні, то й саме не спить і нікому в лісі не дає. Усі вже забули, що таке сон. Вдень сплять на ходу, а вночі біжать Зайчатка колихати, аби хоч якось мамі Зайчисі та тату Зайцю допомогти. А ті вже ледве на ногах тримаються.  А старий Ведмідь аж із лісу втік, не витримавши отого крику. Та є від того вереску й чимала користь: відклало вуха старій Ведмедиці. І вона тепер чує, що в лісі робиться. І радіє, хоч і не спить. Невідомо скільки й тривала б ця історія, якби не старий Їжак. Якось зустрів він тата Зайця та й каже: "А збігав би ти до старої Сови. Може, чим халепі зарадить!" Послухав Заєць поради. Помчав аж ген на край лісу..." (Ольга Зубер)

 

Ольга Зубер. Хуртовинка. Зимова казка для малят. Казка про зимову фею."Королівство, в якому жили ельфи й феї було у святковому настрої. А все тому, що на світ ось-ось мала з’явитися нова фея Зими. Бо нинішня фея Зими була вже в поважних літах і часто не справлялася зі своїми обов’язками. Та ще й стала геть забудькуватою. Через свою неуважність, вона забувала посипати доріжки снігом й робити чарівні візерунки на вікнах. А покривати льодом річки й робити завірюхи в неї не вистачало сили. Тому, останнім часом, зими в Королівстві були малосніжними й більше схожими на ранню весну, чи пізню осінь. Що неабияк засмучувало фей, які полюбляли взимку розважатися на ковзанах та санчатах. Тому всі зібралися посеред Чарівної галявини, де й мала народитися нова фея Зими, від якої всі очікували кучугури снігу, тріскучих морозів, та блискучих сніжинок на ялинках. Аж ось, по невидимих сходах з білої хмари спустилася Королева Фей. Всюди запанувала тиша..." (Ольга Зубер)

 

Painting by Jill Barklem."У зеленому садочку, в затишній нірці жило мишаче сімейство. Тато, мама, старенька бабуся й ціла купа крихітних мишенят. Жили вони дружно й весело й дуже любили свою домівку. Була в них і чимала комірчина, де вони зберігали свої запаси: зернята, горішки, насіннячко. Було б у них і далі все добре, якби часом не надибав їхню хатинку допитливий кіт. Внадився щодня ходити! Прийде, розляжеться й очей не спускає з нірки. Оце до смаку припало йому спостерігати за тими мишенятами! А ті ж і носика бояться з нірки висунути! Ні тобі погратися, ні повеселитися у садочку! Добре, що хоч запаси великі, а як ні,  — тоді біда!.." (Ольга Зубер)

 

 

"Одного разу гуляв Борсучок на лісовій галявині. Аж раптом почав дощик накрапати. Засмутився Борсучок і пішов у хатину. Коли це чує, сміх надворі. Вийшов, дивиться. А то жабеня по калюжі стрибає й сміється.
–    А що ти робиш? – питає Борсучок.
–    Дощику радію!.." 

(Ольга Зубер)

 

 

 

Ольга Зубер. Як хом’ячок до мишки в гості ходив. Казка для малят."Якось одного разу запросила Мишка до себе в гості свого давнього друга польового Хом’ячка.
— Приходь, — каже, — напечу пирогів, поласуєш досхочу! Тільки-от принеси мені в дарунок букетик польових квітів, а то у нас в лісі таких нема!
— Добре! — погодився Хом’ячок.
Треба сказати, що Хом’ячок з Мишкою хоч і товаришували, та були геть різні. Мишка — метушлива, швидка, працьовита. А Хом’ячок — лінькуватий, повільний та ще й забудькуватий..." (Ольга Зубер)

 

 

Ольга Зубер. По собачих слідах (повість)

 

ЗМІСТ ПОВІСТІ:

1.ОСІННІЙ РАНОК
2. ОДИН НА ОДИН
3. ПЕРЕСЛІДУВАННЯ
4. СОН
5. САМОНАВІЮВАННЯ
6. ВЕЧОРНИЦІ
7. ПОБАЧЕННЯ
8. НЕВДАЛА  ВИГАДКА
9. НОВОРІЧНЕ  БАЖАННЯ
10. ПЕРЕЖИВАННЯ ЕЛЬКИ
11. ПОРЯТУНОК
12. З ВОРОГА В ДРУЗІ

     

Ольга Зубер. Ведмедик і Мишка. Казочка для дітей"Зустрілися якось у лісі Ведмедик і Мишка. І почав Ведмедик перед Мишкою вихвалятися: "Ось, дивись, який я! Кремезний, товстий, волохатий! Які в мене міцні й сильні лапи! А як зареву, всі навкруг розбігаються! Бо всі мене бояться! То це я ще не Ведмідь, а Ведмедик. То уяви, що буде, як я виросту! А ти оце що? Подивися на себе. Одні вуха та хвіст. А лапи! Ха-ха-ха! Хіба це лапи?! Сміх, та й годі! Яка з тебе користь?" Послухала Мишка Ведмедика, а тоді й каже:
"Велика користь. Ось цими малими лапами, я вже багато добра зробила!" №Ти? Багато добра зробила? Та хіба може добро робити той, кого й за березовим листком не видно?" – зареготався Ведмедик..." (Ольга Зубер)

 

Ольга Зубер. Пригоди Пончика у Лапландії. Новорічна казка про котика."Вже давно відбили куранти й відбахкали феєрверки. Навіть, найзавзятіші гуляки, й ті десь поділися. Мабуть, насвяткувавшись, спали без задніх ніг. А от Пончик не спав. Він сидів на підвіконні й дивився на небо. Він чекав на Санта−Клауса. З подарунками, звичайно ж. Як ви вже здогадалися, це була Новорічна ніч. Незвичайна і чарівна. Надворі було дуже гарно. Сніжинки поволі падали, на й без того вкриті снігом стежки. У світлі місяця вони блищали, наче дорогоцінні камені. Пончику закортіло спати. Але він не міг заснути! Он, минулого року заснув і не побачив, як Санта−Клаус приніс подарунки! Ні! Цього разу Пончик твердо вирішив дочекатися на Санта−Клауса. Він обов’язково повинен прийти! Пончик сам чув у новинах: по телевізору повідомили, що Санта-Клаус приходить у кожен дім, де є маленька дитина. А в їхньому домі була така маленька дитина..." (Ольга Зубер)

 

Ольга Зубер. Як мишка млинці пекла. Добра казка для малят."Одного разу прогулювалася Мишка лісом. Та й незчулася, як звечоріло. Зголодніла вона й думає: "Ось, зараз прибіжу додому, напечу млинчиків, та й поласую досхочу." Радісним підстрибом домчала Мишка до своєї хатинки. Заглянула в комірчину й знайшла там лише яєчко та дрібку борошна. "Ой! – засмутилася Мишка. – Цього не вистачить! І лісова крамниця вже зачинена. А млинчиків таки хочеться!" [...]  ...Посідали усі за стіл. Та й давай млинці наминати, варенням смакувати, чаєм запивати! Ох і смачні ж були млинці! Всі наїлися, Мишці гарненько подякували, й ще довго тішилися, яка ж то Мишка вправна господиня!" (Ольга Зубер)

 

Ольга Зубер. Подорож на Край Світу. Повість-казка для дітей.Читаймо надзвичайно цікаву казкову повість молодої письменниці Ольги Зубер "Подорож на Край Світу".

Ольга Зубер. Казка для мишки"У старому зеленому садочку, знайшла собі прихисток маленька Мишка. Вона зробила собі затишне кубельце за купою гілок, біля розлогої яблуні. Вдень Мишка була зайнята хатніми справами, а щовечора вибігала зі своєї затишної домівки й поспішала до хатинки, аби послухати вечірню казку, яку бабуся розповідала своїй онучці. Казки Мишка дуже любила. Нічого в світі вона не любила більше, ніж казки! Хіба, що зернята. Та ось, одного разу, трапилася така історія. Надворі цілісінький день ішов дощ. Спочатку Мишка дуже засмутилася. Та потім вирішила, що ніякий дощ не завадить їй послухати казку. І ось, діждавшись вечора, вона, перестрибуючи калюжі, подалася до хатинки. Вона, як завжди, заскочила на підвіконня й притулилася вушком до шибки. Та дощ барабанив так сильно, що їй ледь вдавалося розбирати, про що розповідала бабуся." (Ольга Зубер)

 

Ольга Зубер. Смачний носик. Казка-оповідання для дітей."Прийшла зима. Засипала все навкруг снігом, замела доріжки, вікна морозом розмалювала. Вийшла Марічка надвір погуляти. Побачила величезні кучугури снігу і вирішила зліпити сніговика. Оскільки Марічка була маленькою, то й сніговик вийшов маленький. Не сніговик, а сніговичок. З оченятами-ґудзиками, віником-гілочкою, носиком-морквинкою. Змерзла Марічка поки ліпила сніговичка й побігла в хату грітися. Наступного ранку вийшла вона надвір. Дивиться, а в сніговичка носика немає. Взяла  вона ще морквинку і зробила з неї сніговичку нового носика..." (Ольга Зубер)

 

Ольга Зубер. Неслухняні санчата. Казка для дітей"От і прийшла красуня Зима. Пора розваг і Новорічних свят. Взяв Миколка свої санчата, та й давай кататися з гірки! Летить, аж дух перехоплює! Ого-го! – кричить від радості. Побачив це кіт Васько, що сидів на лавці. От заманулося і йому на санчатах покататися. Аж не може всидіти на місці, так кортить! А попросити в Миколки соромиться. Бо вже має п’ять років, а на санчатах ні разу не катався!  Е, ні! Посміховиськом Васько нізащо не буде! І вирішив він, що коли звечоріє і Миколка піде додому, візьме санчата, та й покатається. Так він і зробив: взяв санчата, та й потягнув їх до гірки. Умостився зручненько,відштовхнувся лапою, й понеслися сани з гірки, мов та блискавка. Васько такого не очікував..." (Ольга Зубер)

 

Ольга Зубер. Новорічне диво. Казка для дітей."Сутеніло… Потріскував мороз, сніг виблискував сріблом, переганяючи одна одну літали синички, щоб зігрітися. Перехожі поспішали додому зі святковим настроєм. Авжеж! Завтра – Новий рік! Всі були зайняті своїми справами та клопотами і ніхто не звертав уваги на малесеньке кошеня, що сиділо біля будинку. Сиділо воно вже давно. Щоб трохи зігрітися, скрутилося маленьким клубочком і з цікавістю позирало на перехожих. Темніло. Кошеня дивилося на вікна, що запалювалися жовтавими вогниками. Йому видно було людей, які щось робили, бігали, розмовляли, сміялися… Звідти пахло теплом і чимось смачненьким. То був зовсім інший світ. Не той, в якому жило кошеня. Воно не знало, що таке тепло і ласка, бо ніколи не відчувало цього. І ніколи не пило теплого смачного молочка..." (Ольга Зубер)

 

Ольга Зубер. Подарунок для принцеси. Казка для дітей. Казка про добро. Казка про принцесу."Стояв літній погожий день. Сонечко ласкаво виблискувало промінчиками, небом плавали кучеряві хмаринки, співали пташки. Неподалік від озера, по якому плавали білі лебеді, стояв великий красивий палац. У палаці жила маленька дівчинка. Вона була не звичайною дівчинкою, а Принцесою. Маленька Принцеса спала у своєму ліжечку, прикрашеному великою кількістю рожевого мережива. І щойно, перший промінчик сонечка залоскотав личко дівчинки, вона одразу прокинулась. Але прокинулась сердитою. Надувши щічки, Принцеса встала й попрямувала до вікна. "Знову цей ранок!" — буркнула Принцеса й одягла мережане платтячко..." (Ольга Зубер)

 


Всього:
29
Поточна сторінка: 1
1   2  
Наступна
В кінець
Топ-теми