Ольга Зубер
ЧАРІВНІ ГАНТЕЛЬКИ
На пухнастій кульбабці сидів Джмелик. Крильця він звісив аж до землі. Тож настрій мав кепський. А все тому, що був найменший від усіх.
А на галявині змагалися жучки-вусачі Силач і Тягач.
— Я можу підняти ось цей величезний камінь!
— А я — ще більший! — вихвалялися вони.
— Ех… — зітхнув малий.
— Дзінь-дзінь! — заспівали дзвоники.
— Чого зітхаєш, Смугастику? — спитала Фея Бажань і примостилась на блакитній пелюстці.
— Та… — Ось ці вусачі кепкують з мене. Бо я не такий сильний, як вони. Та я ж художник. Нічого важчого за пензлика й відерця з фарбою я не підніму…
— То чого ти сидиш?
— А що мені робити?
— Тренуватися!
Чарівниця плеснула в долоньки. За мить перед мохнатиком з’явилися гантелі.
— Ого! — мало не впав з квітки малюк.
— Це найкращі гантелі в світі! Ось, поглянь. Прорезинені, розбірні. Їх виготовили феї-майстри!
— Ні… нічого не вийде… — знову похнюпився волоханчик. — Тягач та Силач побачать й відберуть!
— А я зроблю їх невидимими!
Фея прошепотіла чарівне слово й спитала:
— Видно гантельки?
— Так!
— Їх будеш бачити лише ти!
— Ого!
— Вони чарівні! — посміхнулася фея й зникла.
Смугастик розправив крильця й заходився фарбувати кульбабку. Та раптом почув:
— А-а-а-а! Я об щось вдарився! — тримався за лапку Силач.
— Не вигадуй! Ти просто боїшся зі мною змагатися!
— Та правду кажу! Прийди, подивися!
— Біжу! — закричав Тягач.
Та як перечепиться через гантелі!
— Аааааа! Ти поставив мені підлапку!
Джмелик почув їхню сварку й сховав гантелі у мишачій нірці. А ввечері почав тренування. Спочатку гантелі здалися дуже важкими. Та з кожною вправою вони ставали легшими, а джмелик сильнішим. На радощах, він злетів над квітучою галявиною, пострибав по калюжах й підтягнувся на павутинці.
Одного разу до лісу залетів буревій. Вітрисько повалив сосну прямісінько перед хатинкою Силача й Тягача. На допомогу злетілися комашки з усього лісу. Та дерево було дуже важке.
— Чекайте! — підлетів Смугастик.
Він схопив сосну й відкотив її подалі.
— Молодець! — заплескали усі.
А Силач і Тягач аж роти пороззявляли.
— Як тобі вдалося стати сильнішим за нас?
— В мене є чарівні гантельки! — підморгнув джмелик Феї Бажань.
— А можна й нам позайматися?
— Звісно!
З того часу вони заприятелювали. А Силач і Тягач більше ніколи ні з кого не глузували.
Казка люб'язно надіслана авторкою для читачів "Малої Сторінки".
Читаймо також на "Малій Сторінці":
Цікаві дитячі казочки від Ольги Зубер
