"Змістові (наскрізні) лінії – це лінії, що пронизують навчально-освітній простір. Щоб краще зрозуміти суть поняття, порівняємо ці лінії із утворювальними нитками килима – утіком або їх ще можна порівняти із струнами в квантовій теорії – основотворними Всесвіту. Наведені порівняння наскрізних ліній НУШ змушують нас оперувати метафоричною мовою філософії. Сьогоднішнє положення філософії в школах України незавидне. Про такий предмет лише чули. Що ж, ми є неосвіченими в питаннях філософії, а значить погано розуміємо суть наскрізних ліній? А от і ні! Чи то так склалося історично, чи з Божого провидіння, але в українських школах завжди був предмет, який частково заміняв філософію, – зарубіжна література. І хоч методика літератури відрізняється від вивчення філософії, та підбір творів, що включалися в програму для вивчення, все ж відображав становлення і розвиток людської думки. Таким чином, при умові вмілого підходу вчителя учні мають той «утік», на якому виплітають килими своєї освіти індивідуальними візерунками. Покажемо як зарубіжна література здатна зіткати самобутній візерунок із розрізнених знань по предметах. Але інтеграція передбачає елементи об’єднання. Якщо немає елементів, то немає і що об'єднувати. Переконатися у цьому можна на прикладі уроку-конференції за твором М. Булгакова «Собаче серце». В ході такого уроку зарубіжної літератури в учнів виробляються всі чотири наскрізні лінії: 1) екологічна безпека і сталий розвиток; 2) громадська відповідальність; 3) здоров'я і безпека; 4) підприємливість і фінансова грамотність та формується цілісний філософський світогляд..." (Людмила Федорова)
Матеріали цього блогу будуть цікаві для усіх вчителів, що крокують у ногу з часом.
Володимир Даник – поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович – член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р., 2019 р., 2021 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.
"Перед від’їздом до тієї частини Європи, що простягається за нашим кордоном, я налаштовую себе на стан повного відриву від буденних клопотів, відповідальності, ,,хвостів”. Утікала й раніше, особливо у станах, коли світ вимучував до розтирання в порошок, та простір, у який виходила, був віртуальним. Теперя вириваюся з відкритими обіймами у світ реальний за межами моєї реальності..." (Галина Мирослава)
Напередодні новорічних свят хочеться встигнути зробити якомога більше: доробити важливі справи, влаштувати магічну атмосферу вдома, купити подарунки, почитати разом із дітками цікаві книжки. Бо читання – то справжня магія, а книжка – найкращий подарунок. Пропонуємо перелік книг видавництва "Ранок", який полегшить вам вибір подарунка.
"З кожною новою сторінкою я знову закохуюсь у цю книжку", - так каже SMM-ниця видавництва "Ранок" Юлія Янулевич. А ми з нею не сперечаємось, бо книжки, які викликають емоції, - то одвічна любов. Пропонуємо ознайомитимся з добіркою нових книжок, які закохають у себе найменших та найвибагливіших читачів.
"Голубмо мрій!
Загинув бо,
Птах не летить, зламавши
Життя-крило.
Голубмо мрій!
Допоки ж суть –
Життєвий пар сніжить
Прадавня лють."(Ленгстон Х’юз у перекладі Ольги Шарко)
В добірці "Вірші про кохання" публікуємо поезію видатних українських і зарубіжних поетів різних епох: Богдана Ступки, Василя Стуса, Роберта Бернса, Лесі Українки, Павла Тичини, Миколи Вінграновського, Олександра Олеся, Володимира Підпалого, Володимира Сосюри, Івана Коваленка, Ліни Костенко, Івана Франка, Василя Симоненка, Михайла Старицького, Івана Малковича, Андрія Малишка, Миколи Вороного, Христі Алчевської, Миколи Томенка, Павла Грабовського, Григорія Воробкевича, Сергія Мартоса, Василя Щурата, Пантелеймона Куліша, Ганни Черінь, Ігоря Калинця, Леоніда Талалая, Сергія Губерначука, Тетяни Строкач, Юлії Хандожинської, Надії Кир'ян, Марини Брацило, Марії Дем'янюк, Марії Яновської, Людмили Кибалки, Інни Паламарчук.
"Коли написано вже немало, не завжди і згадаєш, з якого приводу створювався той чи інший вірш. Але щодо деяких віршів це згадується. І згадується відразу. Погода і це давно відомо – річ примхлива. Була весна. Дерева цвіли. І раптом... сніг. І подивившись у вікно на вулицю, можна було побачити незвичайну картину – досить-таки рясний цвіт на деревах і... сніг... на дахах будинків і на землі та на асфальті. Сніг усе ж довго не протримався і вже наступного дня його не було, але... написався вірш. І вірш пісенний. І на творчих зустрічах з читачами я цю пісню не раз виконував під гітару. Ось така весняна пісня – ...зі снігом. А вірш, до якого підщтовхнула така несподівана зміна погоди – перед вами..." (Володимир Даник)
"Так буває... Щось викличе твій інтерес і ти починаєш тоді шукати. Те, що відповідає напрямку твого інтересу. Шукаєш і... не знаходиш. Але ж бува і навпаки. Коли без особливих зусиль, коли шукаючи уже щось інше, коли несподівано для себе, раптом натрапляєш на щось відповідне твоєму інтересу. Скажімо, такий жанр, як афоризм. Афоризми, написані у гумористичному ключі чи у сатиричному плані, частенько друкуються у розділах гумору у газетах та журналах. Ну, а щодо... афоризмів, написаних, так би мовити, на повному серйозі, то їх публікації у літературних журналах трапляються не часто. Але ж... побачивши таку публікацію, на неї відразу ж звертаєш увагу. Ось у журналі “Всесвіт” (№5-6, 2018 рік) помічаєш афоризми Роже Мюньє (1923 — 2010) у перекладі Віктора Мотрука. І цікаво, як саме подані ці афоризми. Назва публікації “Мудрі думки”. І приведені афоризми пронумеровані. Ну, можливо, щоб полегшити їх цитування. Отож і... сто афоризмів французького автора..." (Володимир Даник)
"А це ж чудово — зустрічати старих знайомих! Скажімо, приходиш на книжковий фестиваль, що відбувається у твоєму рідному місті, і там зустрічаєш когось з поетів чи людей, залюблених у поезію. Або потрапляє до рук хоч і невелика, але ж книга когось з українських авторів-гумористів. Автор цей тобі особисто не знайомий, але ж ти не раз знайомився з його свіженькими творами на газетних чи журнальних сторінках. А бувало, що і щось написане тобою друкувалось... поруч... на тій же сторінці. А, бува, зустрічаєш знайомих і там, де і не думав зустріти. Згадалося... Ми, четверо молодих інженерів, що працювали у науково-дослідному інституті, дружили і частенько спілкувалися. І, бува, сидячи за святковим столом, брали до рук гітару. Славко і Володя знали досить непогано польську мову. І вони частенько співали знамениту пісню Северина Краєвського. А ми з Сашком підспівували. Пісня і справді ж хвилювала. Відчувалося, що вірш, який став основою для пісні, неймовірно ліричний. Українська і польська мова близькі. Однак зрозуміти, про що ж мова у пісні, було не так і просто. І ось..." (Володимир Даник)
"Стратегія видавництва “Склянка часу” і відповідного журналу, коли пошук нових творів для публікації проводиться і шляхом конкурсного відбору, себе виправдовує. Досвід щодо результатів подібних конкурсів підказує, що перемагають здебільшого вірші і коротка проза, а, скажімо, такий жанр, як есе, дещо відстає. Однак цікаві твори з'являються і у цьому напрямку,тож ситуація може змінитися. Бо есе — це популярний жанр. Бо це особистий погляд автора твору на світ, на нестримний вир життя. І це спонукує нас не тільки прислухатися до почутих і прочитаних думок, а і продукувати, і висловлювати думки власні, ще не звичні для нашого сприйняття і схвильовані. Отож на одному з конкурсів, що проводила “Склянка...”, увагу журі привернуло есе Анни Губіної “Філософія почуттів”. А потім цей твір був опублікований і у журналі..." (Володимир Даник)
"Отож... черговий Міжнародний літературний конкурс, проведений канівським видавництвом “Склянка часу”. Цього разу конкурс проводився з нагоди 110 років від дня народження Павла Ключини (1914-1972) українського поета, прозаїка, байкаря, журналіста, педагога.Фігура це до певної міри таємнича. Цього автора згадували не раз серед українських байкарів. Але творів його читати не доводилось, і його книги мені до рук не потрапляли. Але у “Віснику...” вищезгаданого конкурсу можна прочитати досить грунтовну публікацію Олександра Апалькова, присвячену Павлу Ключині...." (Володимир Даник)
"Отож трапилась мені на очі у бібліотеці книжка. І назва у неї – «Поезія французького символізму». І мова у ній про таких знаменитих поетів, як Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо. Книга вийшла ніби і давненько (Харків, «Ранок», 2003 рік) і адресована у першу чергу вчителям, що мають викладати зарубіжну літературу. Але книга написана цікаво. Прочитав я її з інтересом і, як мені здається, вона могла б бути цікавою і любителям поезії, і людям, для яких літературні поривання є чимось і звичним, і близьким. Бо усе ж непогано і знати – і якою є поезія, і якою вона була, і якою могла б бути..." (Володимир Даник)
"...Отож №9-10 за 2020 рік. Журнал “Київ”. Вірші Миколи Петренка. На фото — схвильоване обличчя поета... Так, ніби він, прочитавши вірш, зробив паузу.... Замислившись, який же вірш читати далі. Поруч з іменем поета, у дужках дві дати: (1925 — 2020 рр.). І це не може не додавати прочитаному сумовитих барв. Коли ти сам з Шевченкового краю, то відразу ж звернеш увагу на вірш Миколи Петренка “Там, за Дніпром”, що розпочинає опубліковану добірку. Бо у ньому поет знайшов незабутні барви, суголосні твоєму сприйняттю світу..." (Володимир Даник)
"Відбуваються зміни у житті?! Отож і з’являються нові слова, що це життя усе ж... характеризують. Ніби і слів уже давно існуючих таки вистачало, але ж... нові слова – це і нові барви! Це і щось таке, чого у нашій мові ніби і не було, а тепер... усе ж з’явилося. Слово культовий з’явилося десь у період так званої перебудови і на початку нашої незалежності. Скажімо, культовий фільм... чи культова книга... Тобто щось таке, що матиме відгук не тільки сьогодні і завтра, а і, можливо, за плином десятиліть. Слово це, як мені здається, більше фігурувало у російськомовних текстах, а потім ніби... перейшло... ереповзло... до текстів, творених українською мовою. Але ж наша солов’їна мова почувається нині, що там не кажи, значно вільніше і розкутіше, аніж це було у часи радянської імперії. І це виявляє себе не тільки у літературних творах, а і... у творенні слів..." (Володимир Даник)
"Олег Сенцов... Кінорежисер. Сильна людина. Патріот України. І слухаючи новини, не можеш не звернути увагу на те, що вийшла книга його прози. Оповідання про юність. Про студентські літа. І завітавши до однієї з черкаських бібліотек, раптом бачиш — ось вона... книга! Так, саме ця книга — Олег Сенцов «Маркетер» (Львів, видавництво Старого Лева, 2019). Твори приведені у книзі у двох варіантах — мовою оригіналу, російською, і у перекладі нашою солов'їною мовою..." (Володимир Даник)
"У наших бібліотеках з'являються нові книги. Видані в Україні. І серед них книги авторів закордонних. Так сталося, що мені потрапили до рук дві книги, видані, ну, майже одними і тими ж видавцями. Потрапили у різних бібліотеках, однак усе ж... майже у один і той же час. Перша з них належить перу іспанського автора Франсеска Міральєса, що у останні роки має всеєвропейський успіх. Книга видана російскою мовою — “2013. Конец времен” (Харьков, Белгород, Клуб семейного досуга, 2011). Книга інша — американського автора Курта Воннегута “Колиска для кішки” (Харків, Клуб сімейного дозвілля, 2016 рік). Книга ця була відома ще у Радянському Союзі, але українською мовою, мабуть, вийшла лише тепер. Але ж і тема у цих двох книг — одна і та ж. Яка саме? Кінець світу... Бо і справді ж — хіба ж це не цікава тема... для сімейного дозвілля?!.." (Володимир Даник)
"Мало не кожен відвідувач інтернету потрапляє на цей гачок. Назва у публікації – така хвилююча! Так зацікавлює… А ще спробуй до публікації добратися. А удалося усе ж добратися, то і розчарування. Нічого цікавого у публікації з такою цікавою назвою і нема. Загальні фрази і повторення давно і добре відомого. А сенсацією, що передбачалася назвою, і не пахне. Але не поспішайте розчаровуватись. Поверніться до назви і перечитайте її кілька разів. Бо саме це – привабливий черв’ячок… На який ви, як довірливий карась, так легко купилися..." (Володимир Даник)
