Володимир Даник. "Варті вашої уваги" – есе про поезії Миколи Петренка

На відео: "Портрет. Микола Петренко".

Володимир Даник

ВАРТІ ВАШОЇ УВАГИ

Для чого потрібна поезія?! Щоб осягнути душу людини у ту чи іншу епоху. Та і хоч трохи зрозуміти саму епоху. Щоб усвідомити, який же він... світ отой, що навколо.
А яка роль нині літературних журналів? Нині, коли далеко не у кожній бібліотеці їх можна знайти. Роль неабияка. Роль, яку вони втілюють... самим фактом свого існування. Бо коли подібні видання приходять до читача, то висота творчої планки у літературі (і у поезії зокрема!) ще не втрачена. І втрачатися не збирається.
Читаєш і перечитуєш ту чи іншу поетичну добірку і приходиш до висновку — так, це цікаво... так, це майстерно... так, це хвилює... А бува, що мало не з перших рядків раптом відчуваєш, що публікація, яку читаєш — це подія! Для тебе, як для небайдужого і уважного читача. А можливо прочитані вірші варті уваги дуже-дуже багатьох читачів. Ну, якщо вони до цієї публікації усе ж доберуться.
Отож№9-10 за 2020 рік. Журнал “Київ”. Вірші Миколи Петренка. На фото — схвильоване обличчя поета... Так, ніби він, прочитавши вірш, зробив паузу.... Замислившись, який же вірш читати далі. Поруч з іменем поета, у дужках дві дати: (1925 — 2020 рр.). І це не може не додавати прочитаному сумовитих барв.

Микола Євгенович Петренко (6.11.1925, Лохвиця — 10.10.2020, Львів) — український письменник, член Спілки письменників України з 1960 р.

Коли ти сам з Шевченкового краю, то відразу ж звернеш увагу на вірш Миколи Петренка “Там, за Дніпром”, що розпочинає опубліковану добірку. Бо у ньому поет знайшов незабутні барви, суголосні твоєму сприйняттю світу.

Там, за Дніпром, кобзарські голоси,
Одвічне право матірного лона;
А мальви пнуться в небо — як списи,
Незрадних душ квітуча охорона.

Тут і глибоке відчуття власного духовного коріння, і філософське осмислення пережитого.

Там, за Дніпром, де гульбище уяв,
Де велич неба сонячно-грозова,
Знайди себе між праці і забав,
Між мудрих книг і Божеського слова.

Бо і наші упевнені кроки у майбутнє без усвідомлення того, хто ми і які ми, неможливі.

О так, ми — там, єдині на віку,
Як наша радість, слава і напруга!
Там, за Дніпром — там хліб на рушнику
І руки, прицвяховані до плуга!..

Поет пише для кого? Для себе насамперед і для власного покоління. А потім виявляється, що написане переростає у спільне надбання для усіх поколінь. Ось і у вірші “Уроки” мовиться про що? Про життєвий досвід, який, на жаль, буває і гірким. І про духовні цінності, які при цьому все ж не треба втрачати.

Все як звично: підростають діти,
Рвуться у озорені світи.
Я їх вчу страждати і терпіти,
І хреста важенного нести.

В цих словах немає перебільшень,
Хоч самої правди на п'ятак.
Ну, а щастю хай научать інші,
Я тут не учитель, так ось, так...

Поет — це хвилювання... Це романтичне сприйняття світу! Навіть коли проза життя дуже вже непроста. І це відчувається при прочитанні вірша “Чвалом”.

О, той кінь — як чуття молоде,
Де веселки дугою сплелись:
Краще сам від знегоди впаде,
Ніж у тебе попросить:
— Спинись!..

Інші знають нагоді ціну
І вагомість розважливих слів,
Ну а ти — крізь шалену весну!
Ну а ти — крізь життя стрімголів!

А у рядках вірша “Пливе кача” неприхований драматизм теперішніх днів, драматизм, що не раз ще серцю болітиме, бо це усе ж і сьогодення, і тривожна наша історія —

Не злічу, бо серцю тяжко:
Хлопці ж геть замолоді!..
Не лишай, маленька пташко,
Слід кривавий по воді...

Яким би гостросучасним не було у поета бачення світу, а все ж пронизливий ліризм пробивається крізь нього, ліризм переважає. Отож у вірші “Я поїду...” і читаємо —

Відцвіта медовим цвітом липа,
Під покоси проситься трава...
Я лечу — тужливий вітер хлипа,
І літак мій хмари пробива...

Отож як не вчитуватися у поетичні рядки журнальних публікацій! Бо розумієш, що там таки зможеш знайти вірші, варті і своєї, та, можливо, і вашої, шановні читачі, уваги.

Київ. Журнал №9-10, 2020 р.

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника Володимира Даника

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Читаймо також на "Малій Сторінці":

"Нема роду переводу" - збірка колядок та щедрівок від Миколи Петренка

Нема роду переводу. Збірка поезій Миколи Петренка. Колядки, щедрівки. Художник Ольга Рубіна "Нема роду переводу", "Коляда для непроданого коня", "Коляда дядькові Іванові", "Коляда в дитбудинку", "Щедрий вечір у Роздолі", "Половинка коляди", "Коляда для ведмедя", "Вертепний чорт", "Коляда для кози", "Виколядоване яйце-райце" - колядки та щедрівки, що увійшли до збірки поезій Миколи Петренка "Нема роду переводу".

Останні коментарі до сторінки

«Володимир Даник. "Варті вашої уваги" – есе про поезії Миколи Петренка»:

Ірина , 2021-03-11 13:48:37, #
О, дякую дуже!
Прекрасна стаття!

Олександр , 2021-03-16 07:54:06, #
Стаття варта уваги не просто пересічному читачеві, а й для школярів та освітян. Читати усім!
Вельми вдячний шановному авторові!

Надія , 2021-03-16 12:02:50, #
Чудове есе!
Величезне спасибі шановному Володимиру Олексійовичу!
Завжди чекаю на нові твори!

Людмила , 2021-03-16 20:34:36, #
Дуже вартісна стаття!
Рекомендую!

Сергій , 2021-03-17 11:45:27, #
Для чого потрібна поезія?
Важко осягнути...
Напевно, наш край - особливий, якщо народжує такі таланти....

Оновити список коментарів

Всьго відгуків: 5 + Додати коментар