Володимир Даник. "А натрапите – прочитайте!" (нарис про книгу Ольги Ніколенко «Поезія французького символізму»)


 

 

Блог письменника Володимира Даника. Володимир Даник. А натрапите – прочитайте. Літературний огляд книги Ольги Ніколенко. Поезія французького символізму (Харків, видавництво Ранок, 2003 рік)

 

Володимир Даник

А НАТРАПИТЕ – ПРОЧИТАЙТЕ! 

Отож трапилась мені на очі у бібліотеці книжка. І назва у неї – «Поезія французького символізму». І мова у ній про таких знаменитих поетів, як Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо. Книга вийшла ніби і давненько (Харків, «Ранок», 2003 рік) і адресована у першу чергу вчителям, що мають викладати зарубіжну літературу. 

Але книга написана цікаво. Прочитав я її з інтересом і, як мені здається, вона могла б бути цікавою і любителям поезії, і людям, для яких літературні поривання є чимось і звичним, і близьким. Бо усе ж непогано і знати – і якою є поезія, і якою вона була, і якою могла б бути.

Колись (і це уже давненько!) до Черкас завітав відомий артист з своєю програмою. Артист, що належав до помітної творчої родини. Гастролював тоді він зі своїм роялем. А на його концерті мова йшла про імпресіонізм у різних його аспектах – поезія, живопис, музика. Вірші і музичні твори артист виконував сам, живописні полотна проектувалися на екран. 

 

На відео:  добірка композицій у виконанні видатного українця Любомира Мельника.

 

Ви не повірите, але зал філармонії, де проходила творча подія, був тоді переповненим. Ну, не так у нас і багато шанувальників чи класичної музики, чи високої поезії, чи тих або інших напрямків у живописі. Але мабуть у глядачів викликала інтерес сама ідея подібного видовища. Та і у кожному живе прагнення усе ж осягнути щось – і не зовсім зрозуміле, і ще для себе невідкрите. І скоріше всього саме це прагнення таки і спрацювало. 

Автор згаданої вище книги – Ольга Ніколенко, доктор філологічних наук, у якої є ще публікації на цю ж тему. Це забезпечило певний науковий рівень книги, попри її цікавість і доступність. У книзі (і це приваблює!) є переклади віршів, про які йде мова. Переклади у виконанні істинних майстрів. І, бува, приведено кілька варіантів перекладу того чи іншого вірша. А це ж таки дуже важливо. Особливо, коли вірші досить таки неочевидні для сприйняття.

І поети-перекладачі дуже помітні – і Григорій Кочур, і Микола Лукаш, і Максим Рильський, і Дмитро Павличко, і Василь Стус, і Валерій Брюсов

Французьких поетів, про яких йшла мова у цій книзі, у радянській ще школі вивчати не довелось. Бо це ж... декаданс... так би, мовити... занепадницькі настрої. Для чого щось подібне – радянським людям?! А тим більше ще недосвідченим школярам. Їм потрібна поезія, щоб там усе – вперед і прямо! Щоб неабиякий оптимізм. Яке там у біса занепадництво!

А як повернутись до часів теперішніх, то нині фігурує такий термін як... кризовий менеджер. Тобто навкруги криза – а треба... щось робити! Так би мовити – вирішувати питання. Отож і поетів, про яких мова іде у книжці Ольги Ніколенко, можна було б до певної міри назвати... кризовими поетами! Бо і непрості часи були. А це кінець ХІХ – початок ХХ століття. Бо і дуже нелегкі долі у людей. То що ж їм – ура кричати! Чи, скажімо, писати – партія веде...

Але ж хоч і писали поети у нелегкі часи і непрості теми зачіпали (а непрості теми знайдуться у будь-яку епоху!), але ж були у них на літературному шляху і немалі досягнення, що мали вплив на подальшу поетичну творчість у світі – і це на протязі десятиліть! 

Та і в український літературі був певний перегук з творчими пошуками цих поетів. І на цьому увагу у совкові часи не дуже акцентували. Бо і як же скажеш, що хтось з поетів, які фігурують у хрестоматіях і яких вивчають у школі – зазнав певного впливу декадансу! Занепадницьких настроїв. Так, ніби у наших краях і криз ніяких взагалі не було.

Але до згаданих у книзі поетів – Шарля Бодлера, Поля Верлена, Артюра Рембо – інтерес був. Григорій Білоус, черкаський і поет, і прозаїк, людина ніби не схильна до якихось естетських вибриків, розповідав, як їздив у справах колись до Києва. І десь на книжковому ринку раптом натрапив... на книгу Бодлера.   Ціна дуже кусалася, але Григорій Павлович таки книгу придбав. Приїхав до Черкас з пустим гаманцем, але ж з книгою, яку потім не раз і читав, і перечитував.

Мені самому колись трапилась у магазині на очі невелика, у твердій обкладинці, непогано видана збірка Поля Верлена. Не свіжовидана – хтось з читачів за допомогою книгарні її продавав. Переклад (чи повністю, чи частково) Миколи Лукаша. А про Лукаша нещодавно мав нагоду прочитати – такі поети-перекладачі... народжуються раз у кілька століть!

 

Микола Олексійович Лукаш — український перекладач, мовознавець і поліглот.

На світлині: Микола Олексійович Лукаш — український перекладач, мовознавець і поліглот.

 

Збірку Верлена я прочитав і було певне враження. Хоча такі книги, щоб їх осягнути, треба і читати, і перечитувати.  Та після цього хтось зі знайомих літераторів попросив її прочитати. І книга, так би мовити, «зачиталася».   

Але ж потім і хтось з черкаських музик, що писали пісні на мої слова, подарував мені книжечку Бодлера. Але до неї руки так і не дійшли. І в бібліотеці одного разу побачив книгу Артюра Рембо в українських перекладах і міг би її узяти для прочитання. Але ж обрав теж щось поетичне, тільки інше.

Нині ж після прочитання книги Ольги Ніколенко, постараюся, звичайно ж, і книгу Бодлера знайти, і книгу Рембо (якщо трапиться десь у бібліотеці!) усе ж не обминути. 

Ось так одна прочитана книга ніби кличе до книг інших. Ще не прочитаних.

А книга Ольги Ніколенко виявилась для мене цікавою, хоча і після її прочитання залишилося немало питань. Питань, які собі уперто задаєш і не можеш іще на них відповісти. Але ж це природно. Бо ми ж таки вчимося весь вік, і з часом усе ж відкриваємо для себе щось нове. 
А літературознавчу книгу, про яку іде мова: якщо трапиться на очі, усе ж прочитайте. Хоча з моменту її виходу уже минув не один рік. Бо відкривати для себе ще незнані літературні горизонти – це ж цікаво! І до того ж – ніколи не пізно.  

 

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози.

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

 


Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. "А натрапите – прочитайте!" (нарис про книгу Ольги Ніколенко «Поезія французького символізму»)»:
Ірина , 2020-11-11 09:52:43, #
Катерина , 2020-11-12 12:02:44, #
Лілія , 2020-11-12 18:10:57, #
Сергій , 2020-11-12 21:20:54, #
Саша , 2020-11-13 10:29:03, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 9     + Додати коментар
Топ-теми