Тетяна Винник. Добірка творів для дітей (казки, вірші)

Тетяна Винник — письменниця, журналістка, перекладачка з російської, англійської та болгарської мов, громадська діячка. Закінчила філологічний факультет Ніжинського університету імені Миколи Гоголя. Паралельно здобула спеціальність «Журналістика» на факультеті суміжних професій. У 2006-му закінчила магістратуру Київського національного університету імені Тараса Шевченка (фах «Літературна творчість») та аспірантуру Київського національного університету імені Тараса Шевченка («Теорія літератури»). Працювала журналісткою на телерадіокомпанії «НТБ», редакторкою інформаційних новин ТРК «Радіо-Ера» ФМ, вела авторську передачу «Слово без кордонів» на Каналі духовного відродження «Культура», працювала Відповідальним секретарем Всеукраїнської приймальної комісії при НСПУ, з 2010-го року - головний редактор журналу для дітей «Крилаті». Тетяна Винник є авторкою поетичних збірок «Золотоноша» (2003), «Гетсиманська молитва» (2005), «Самоспалення дерева» (2008), «Прокинусь живою» (2014). Вірші Тетяни Винник перекладені англійською, болгарською, російською, французькою, грузинською, польською, вірменською, італійською та румунською мовами. На її вірші Молодіжний театр «Мушля» поставив виставу «Венера та інші (портрет автентичної жінки)» Режисер Сергій Архипчук, композитор Роман Коляда. Казки та вірші для дітей друкувалися у журналах «Малятко», «Крилаті», «Колобочок», збірці фестивалю Азбукове королівство магів та янголів, збірці оповідань для дітей «Добро переможе зло» («Белкар-книга», 2014 р.). Поезія друкувалася у болгарських, польських, вірменських, російських, французьких, італійських виданнях, звучала по радіо та на телебаченні. (uk.wiki)

Тетяна Винник наразі живе у Ніжині і працює редакторкою дитячого часопису "Крилаті". Вона є лауреатом багатьох премій та переможцем числених конкурсів. Але не усе це, що перераховано вище, головне. Найважливіше те, що її слово —  чи то вірші, чи то казочки — гріє своїм неймовірним душевним теплом, вчить маленьких читачів добру, дарує їм радість і жагу до нових знань та відкриттів...

"На дорозі лежав старий Камінь і важко дихав. Він багато бачив, але нікому не міг розповісти побачене, оскільки був німий. Сумно проводжав автобуси. Слухав, як шумить в річці вода. І так минав день за днем, а на нього ніхто не звертав уваги. «Може, це тому, що я сірий?!» – подумав Камінь. Одного разу дорогою йшов чоловік і раптом побачив камінь. Взяв його в руки, подивився на нього з різних боків і сховав у свою сумку. Це був Скульптор..." (Тетяна Винник)

"Заєць прокинувся від голосного «Б-ррр!». «Б-ррр!» —лунало знову і заєць сполохано насторожив вуха. "Це в мене в животі!" — дослухаючись, полегшено зітхнув заєць. І від гарячого заячого подиху пішов легенький пар. Заєць жадібно вдихнув морозяне повітря і йому на мить здалося, що його живіт прилип до спини. "Я не їв сім днів! – чмихнув заєць і висунув носа з-під міцного соснового гілля, під яким сьогодні ночував. – Треба шукати харчі!" – подумав заєць..." (Тетяна Винник)

"Вечірні сутінки сховались під лапаті крила хуртовини. І світ потонув у засніженому чеканні Різдва. Старезні дуби в розхристаних білих жупанах підвели свої незграбні кошлаті руки вгору і, потупивши обличчя, скоса поглядали на багатоповерхові будинки, що тримали на своїх антенах важкі небеса. Усе захопила Володарка-Зима і стала на чолі до приходу Різдва. В цей вечір Марійка сиділа біля вікна. Чомусь саме сьогодні батьки були на роботі. Раптом щось обірвало тишу..." (Тетяна Винник)

Мій дорогий читачу, чи повіриш ти, що казки самі мене знаходять?! Нещодавно я поспішала додому, бідкалася, що не встигаю приготувати святкову вечерю. Це було напередодні Нового року. Не пригадую, чому барилася, але достеменно знаю, що надворі вже вечоріло. Я була виснажена передсвятковими справами, та ще й несла більші за себе сумки! Аж раптом мені назустріч іде… казка. "Візьми мене з собою, – каже. – Слухала по радіо прогноз погоди… морози передають до тридцяти градусів. Замерзну і обернуся на клубочок снігу. У світі поменшає на одну казку…" А сама вона – невеличка, оченята сині-сині, мабуть, посиніли від холоду, а голови майже не видно – так шаликом закутана, у білому пухнастому кожушку, на руках червоні рукавички. Чесно кажу – спершу я завагалася. У мене сумки важкі, а тут іще й казка на руки проситься…" (Тетяна Винник)

До чудової збірочки поезій Тетяни Виник увійшли такі вірші: «Весна», «Пiдсніжник», «Сонце», «Моя матуся», «Тато», «Синій світ», «Тіння», «Секрет», «Художник», «Вечір», «Неслухняні черевики», «Слон і дзеркало», «Пісенька лісових грибів», «Осінь», «Покрова», «Синичкa», «Сон», «Миколай Чудотворець», «Лист до Святого Миколая», «Метелиця», «Буває», «Іній», «Снігурі», «У Святвечір», «Вертеп», «Бiлий янгол», «Колядка», «Йде Рiздво по Hiжину», «Родивсь Христос!», «Щедрий вечір», «Засівка», «Водохреща», «Добро i Зло», «Моя родина», «Вишиванка», «Їде потяг повз Карпати», «Сіячі», «Писанка», «Великдень», «Великоднiй Hiжин».

«Базар», «Білки», «Грибочки», «Ґава», «Дощик», «Їжачки», «Казка», «Каштанчик», «Квітка», «Крута ворона», «Лисенятко», «Листочок», «Мишка», «Мікроб», «Нензи», «Німа мавпа», «Новорічна пісенька», «Панчішки для киці», «Перший сніжок», «Полуничка», «Потічок», «Святий Микола», «Сироїжка», «Сніговик», «Сонячний зайчик», «Справжній друг», «Хуртовина», «Чудасія», «Шалик для жабеняти» - такі дитячі віршики увійшли до збірочки Тетяни Винник "Крута ворона".