Петро Волиняк
ЩО ОДНА ПИСАНКА НАРОБИЛА
У хаті ще було напівтемно, як мама вже розбудила Наталю.
— Уставай, Наталю, — каже мама, — бо вже час до церкви йти паски святити. Хіба ти забула, шо Великдень сьогодні?
Наталя зараз же і встала. Швиденько почала вмиватися. А вмивалася ке так, як завжди: помилася додою та милом, а потім ще й писанку взяла, умочила її у воду, а тоді личко нею потерла. Вона вже давно знала, що перший раз на Великдень треба писанкою чи крашанкою вмиватися. Хто писанкою на Великдень умивається, той завжди буде рожевенький і здоровий!
Ще й сонечко не сходило, як Наталя з мамою й татом пішли до церкви. Подорозі вони зустріли маленького хлопчика, шо йшов до церкви із своєю мамою.
— А покажи, мені, Наталю, свої писанки? — просив хлопчик.
Наталя сіла на травичці і розгорнула хустинку з писанками та крашанками. А вони були такі гарні, що весь світ звеселили: всі і все хотіло на них подивитися. Першими прилетіли дві пташечки. Сіли вони на вербову гілочку і защебетали:
— Христос воскрес! Христос воскрес! Христос воскрес! Ах, які хороші писанки в Наталі!
А з-за горбика сірий вухастий Зайчик виглянув.
Як відомо, усі зайчики великі боягузи: зайчик боявся Наталі, боявся хлопчика, боявся пташечок навіть... То він тільки голову вухату показав із-за горбка. Дуже боявся, щоб його довгих вух ніхто не побачив. Він їх хотів до землі притулити. Прихилив одне вушко, а друге не слухалося і стирчало над зайчиковою головою. Ніби підслухувало. про що Наталя з хлопчиком розмовляли.
Захотіло й Ясне Сонечко на ті писанки подивитися. Викотилось воно на небо та й собі позирає.
А люди йдуть, та й ідуть до церкви! А коли в церкві в усі дзвони Задзвонили, то Наталя із хлопчиком згадали, що й їм же треба до церкви поспішати, писанки святити.
Дуже вони квапились та одну писанку й забули взяти. Як побачили всі звірі і птахи, що писанка залишилась, то вони всі гуртом до неї! Першою прискочила Білочка Хвостата. Другим підбіг Зайчик Вухатий, а тоді й пташечка прилетіла. І всі раділи та тішились писа- ночкою. Навіть квіточки посміхалися весело, на писаночку дивлячись. А Сонечко і собі із-за біленької хмарки визирало і всім тепло Посилало та радісно посміхалося.
І все говорило:
— Христос воскрес! Христос воскрес! Христос воскрес!
А дзвони з церкви відповідали:
— Воістину воскрес! Воістину воскрес! Воістину Воскрес!
Так гарна дівчинка Наталочка своею писанкою весь світ звеселила.
За матеріалами: «Соняшник», ілюстрований місячник для дітей. Редактор — Петро Волиняк. Художники: М. Худяк, Любов Григор’єва. Toronto, Ont., Canada, квітень, 1958 р.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Пропонуємо до Свята Великодня вірши Катерини Перелісної, Лесі Храпливої, Леоніда Полтави, Олекси Стефановича, Ігоря Січовика, Михайла Левицького, Леоніда Глібова, Романа Завадовича, Леоніда Глібова, Дмитра Чередниченка, Григорія Чупринки, Степана Жупаніна, Олександра Олеся та інших.
Ще цікаво:
Великодні оповідання для дітей
Великдень. Святкування та народні звичаї
Одне з головних, якщо не найголовніше, свято всього православ'я - це Великдень (або Пасха, чи, по-народному, паска) Ці назви є стилістичними синонімами в розумінні назви релігійного свята Воскресіння Христового. Слово "Пасха" церковнокнижне, а слово "паска" - просто розмовний синонім до церковного "Пасха", і, крім того, означає обов'язкову великодню здобу, що господині випікають і святять у церкві. Проте основна назва свята Воскресіння - Великдень.