Більше...

Поезії Миколи Вороного


Поезії Миколи Вороного

Вороний Микола Кіндратович - вельми неоднозначна постать в історії України: з одного боку - відомий політичний та державний діяч, з іншого - людина творча, що присвятила своє життя письменництву, режисерству та акторству.
Микола Вороний  з’явився на світ 6 грудня (24 листопада) 1871 року на Катеринославщині у родині ремісника. Під час здобуття освіти у Харківському, а згодом і Ростовському училищі, мав тісне спілкування з народниками, а також цікавився забороненою літературою, за що був виключений і підданий під трирічний нагляд поліції. Однак, прагнення до здобуття знань підштовхнула його вступити на філософський факультет Віденського та Львівського університетів. З 1897 року Микола Вороний активно здійснює редакційну діяльність (видання «Життє і слово», «Громадський голос», «Радикал», "Зоря") та грає у театрі. В цей час також пробує складати перші поетичні твори («Не журись, дівчино», «Євшан-зілля», «Мандрівні елегії» тощо), в яких порушує загально-філософські проблеми світогляду, демонструє тяжіння людини до прекрасного, щастя, чистоти. Його техніка є неповторною: знаменує розрив з народною творчістю і тяжіє до модернізму.
У революційні часи Микола Вороний стає одним із засновників Української Центральної Ради, після повалення якої був вимушений емігрувати до Польщі. Саме там, у 1934 році був заарештований за підозрою у шпигунстві, а через декілька років, розстріляний в Одеській області.

За матеріалами: http://libruk.in.ua/

 

На відео: Велич особистості: Микола Вороний - передача про життя і творчість поета.


Микола Вороний. Блакитна Панна. Вірш про весну. Малюнок Людмили Вітковської"Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах…"

(Микола Вороний)

"Чолом тобі, синє, широкеє море!
Незглибна безодне, безмежний просторе,
Могутняя сило — чолом!
Дивлюсь я на тебе і не надивлюся,
Думками скоряюсь, душею молюся,
Співаю величний псалом..."

(Микола Вороний)

"Зорі-очі, очі-зорі
Тут і там.
Тут зорять — до дна прозорі,
Там зорять — як іскри в морі…
Зорі-очі, очі-зорі,
Я співаю вам!..."

(Микола Вороний)

"... Всі ті щасливі небулиці
Про райських гурій, про нірвану,
Про землю ту обітовану.
Вони тягар життя скидають
І душу раєм надихають..."

(Микола Вороний)

"Був один такий час: на важких терезах
Вже хиталася доля Вкраїни,
А вона, наша ненька, стояла в сльозах
В спадiванню страшної хвилини…"

(Микола Вороний)

 Микола Вороний, віршована поема Євшан-зілля"В давнiх лiтописях наших
Єсть одно оповiдання,
Що зворушує у серцi
Найсвятiшi почування..."

(Микола Вороний)


Останні коментарі до сторінки
«Поезії Миколи Вороного»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті