"Про казку, як і саму казку, писати легко і по тій же самій причині – важко. Постійно ловиш себе на думці, що ніби використовуєш вже кимось написане. Казка відкриває найкоротший шлях до дитячих сердець. Саме казка пробуджує в дітях хороші душевні переживання. Дитинство без казки пусте, як озеро без води. Дорослий не може полюбити романи, повісті, лірику, якщо в дитинстві не отримував насолоду від читання казок. В казках подана філософія життя, його мудрість. «Книга як одяг: має бути по зросту». Казка – це «повзунки», якщо їх не «носити», то і з більш вишуканим «одягом» будуть проблеми. Більш зрілі книги, як писав Франко, - «морська глибина», яка викликає страх «безодні» у того, хто не навчився «плавати» в дитинстві – читати казки..." (Людмила Федорова)
Зайшла зима. І принесла нам на своєму білому вбранні розкішне червоне намисто свят. Миколая, Новий рік, Різдво, Василя, Водохреща... В самих назвах цих свят криється містично-казкова постать Миколи Васильовича Гоголя. Тож прийміть як привітання від мене розробку СІК і сторінки учнівського зошита по темі «Ніч перед Різдвом» славетного автора та позакласний захід, приурочений його творчості. Сподіваюсь, що вони допоможуть створити вам, шановні колеги, магічну атмосферу цих свят і зарядять нас всіх сміхом, добром та любов’ю на цілий рік. Веселих свят!!!
"Одним із моїх захоплень було написання листів. Оскільки в сім’ї я був старший і мусив забавляти молодших братиків і сестричок – трьох братиків і сімох сестричок, то часто вигадував їм різні історії. Писав їм листи: листи-дражнилки, листи-бурчуни, листи-казки, листи-страшилки. У цих листах пропонував відгадувати шаради-задачі, головоломки, фокуси, яких знав безліч і вигадував свої. В листах жартував, вигадував, і головне, що дітям це подобалось, і вони мене розуміли. Я був їх кумиром. Прочитавши ці листи, можна зрозуміти, чому я зміг написати «Алісу…» - у звичайному бачив дива. Пізніше я написав багато книг з логіки і математики. Але особливими вважаю ті, в яких приділив багато уваги складанню ігор, розв’язанню логічних задач. Найзнаменитіші з них – «Логічна гра», «Історія з вузликами» та інші. Урок присвячений цій темі ми плануємо провести разом із математикою. Тож до зустрічі, мої дорогі читачі!" (Льюїс Керролл)
Акакій Акакійович Башмачкин - людина низького соціального становища та походження, непримітний і непомітний, не відрізняється видатними здібностями, слабохарактерний, смиренний і нешкідливий. Саме таким ми бачимо головного героя повісті «Шинель», бідного титулярного радника. Цікаво зауважити, що Микола Васильович Гоголь дуже вміло підійшов до вибору імені його літературного героя: слово «Акакій» в перекладі з грецької мови означає «не робить зла»...
Для Керролла «людина розумна» значить «людина грайлива». Тому і всі персонажі його казок грають в різні ігри, загадують один одному загадки, шаради, розв’язують логічні задачі. Вони заманюють нас з вами в цей чудернацький світ так, як Білий Кролик заманив Алісу в нору, в подорож по карточній країні.
Почати свій flash fiction необхідно із давньогрецьких філософів, особливо виділити римських поетів, – Лукреція, Вергілія, які писали свої твори у віршованій формі, а останнього Данте взяв провідником по Пеклу і Чистилищу в "Божественній комедії". Для величності, свої твори філософи віршували, розказували в них про різні сфери життєдіяльності тогочасного суспільства, демонструючи ширину і глибину знань у різних царинах. Як відомо, основним тропом поетичного мовлення є метафора. Метафора передбачає визнання нової реальності, яка є багатовимірною і може пророкувати, але не гадати. Така її властивість дозволяє входити у світ, що розширює людські можливості, відкривати нові відчуття і виміри, заходити за горизонти людської свідомості, туди, що називають містичним або божественним. «Божественна комедія» Данте актуальна ще й тому, що розмірковуємо ми напередодні найбільшого християнського свята – Великодня, з його нереальною метафорою – «Смертю смерть подолав». В перефразованій формі у француза Делаланда «Розмірковування про тіні»: «Як божевільний гадає, що він Бог, так ми думаємо, що ми смертні» (епіграф до «Запрошення на страту» Володимира Набокова). Саме про усвідомлення безсмертя людської душі, сенсу людського буття роздумує Данте у своєму творі.
"Якщо вірити дослідженням, що проводились протягом останніх декількох десятиліть в ряді найрозвиненіших країн, IQ в більшості людей не тільки не росте, а навіть зменшується. Дослідники пов'язують це з тим, що люди в загальній масі засвоюють у школах одну і ту ж суму класичних знань. Що відбувається, коли ці знання не трансформувати і пропонувати кільком поколінням підряд в неактуальній формі? Вони перестають дивувати і переходять в ранг рефлексу, а різні дива НТП – в побутову техніку. Ускладнення ж матеріалу, що не відповідає віковим особливостям дітей викличе скоріше відразу, ніж інтерес до знань. А наслідком таких кризових процесів у шкільній освіті є те, що інтерес у більшості дітей до такого роду знань падає до нуля. Мозок втрачає свої, вкрай необхідні у навчанні, функції..." (Людмила Федорова)
"Літературу відносять до предметів наративного характеру. Прийнято, що в основі наративу лежить сюжет, наскрізна лінія, задум автора. Вчителю при вивченні кожен твір потрібно розглядати в певному ключі, що призводить до спрощення і зникнення його об'ємності. Часто пояснення будується так, щоб складне стало зрозумілим, створюючи лише ілюзію розуміння. Та, щоб зрозуміти задум автора, потрібно самому пережити щось подібне, мати власний досвід. Будь-який художній літературний твір потребує читача з неабиякою життєвою мудрістю. Дуже малий відсоток дітей (далеко не кожен дорослий) можуть мати достатню валізу знань для усвідомленого розуміння задуму автора. Як вчителю, який виконує цілі уроку, тим самим спрощує, переводить в площину інформації, передати повноту твору, його об'ємність. Для цього потрібно використовувати природну властивість дітей до научіння, набування життєвого досвіду, до відкриттів..." (Людмила Федорова)
СІК побудований таким чином, що містить в собі і конспект для учня, за яким можна створити сторінки зошита з друкованою основою. В такому зошиті передбачені різного роду завдання, словник, цікава інформація і таке інше. Дидактичне наповнення зошита відповідає трьом її китам: темі, меті уроку; методам, організаційним формам і засобам навчання; цілям навчання, очікуваному результату.
«Ти повинна бути божевільна… інакше ти просто не прийшла б сюди» (Чеширський Кіт – Алісі)...
Дивіться схему інтерактивного конспекту та сторінки зошита до уроку, де розглядатиметься образ Аліси з пригодницького романа-казки Льюїса Керролла "Аліса в Країні Див".
"Керролл показав нам світ догори ногами так, як він бачиться дітям…" (Вірджинія Вулф)
Дивіться схему інтерактивного коспекту та сторінки учнівського зошиту до уроку світової літератури у 5 классі, завданням якого є вивчення персонажів, які оточують Алісу (за романом-казкою Льюїса Керолла "Аліса в Країні Див").
Розглядати творчість поета, а особливо Шарля Бодлера, в контексті компетентнісного підходу, є справою невдячною. Одвічний конфлікт між життєвими компетентностями і духовними цінностями і по нині залишається не вирішеним. Кожен долає його по своєму. Уявімо, що в двадцять один Ви маєте статок у 75000 франків, вітчима – генерала, дипломата і сенатора, а з іншої сторони літературна богема – Бальзак, Готьє, Гюго, Верлен. Що вибрали б Ви?.. Розумно поєднати перше з другим Шарлю не вдалося. Він обирає життя «паризького денді».
"Спробуємо показати як Гоголівська «Шинель» формувала філософські погляди двох сучасних напрямків філософії. За Гоголем, людина – це істота двох світів: тілесного і духовного (мета-підхід). Очевидно, що світогляд письменника формувався під впливом планетарно-космічних поглядів Сковороди на особистість та християнської моралі. До недавно особистість характеризувалася можливістю приймати осмислені рішення (незалежністю волі). Про свободу вибору особистості можна судити за трьома аспектами.." (Людмила Федорова)
"Не був би Гоголь Гоголем, якби чогось відьмацького не сталося на дату його народження: число 21 зустрічається в цьогорічній даті дня народження два рази. Справжніх поціновувачів і дослідників творчості письменника зовсім не дивує така «чортівня» – з ним все так. Давайте перевіримо його надлюдські здібності, а саме: викликати у людей однакові образи, відчуття, думки. Посміхаєтесь, а даремно. Проведемо експеримент. Уважно розглянемо фото пам’ятника Миколи Васильовича. А тепер запишіть три слова, що прийшли вам на думку. Я свої зашифрувала, записавши їх навпаки: сін, ьлениш, дялгоп. Свят, свят, свят – вони співпали! Хіба це не містика? З ним все так. Все його доземне, земне і, як бачимо, після земне життя не можливо уявити без містики і міфів. Цю особливість він ввібрав від полтавської землі, що пронизана, як і вся Україна, прадавніми легендами, міфами і віруваннями. Високі цінності, витокові образи чоловічого і жіночого, космологія і тотемізм – світ українських прадавніх вірувань. Тому етнічні/епічні твори письменника – це спроба показати давнє глибинне коріння українського народу. Народу, який жив завжди в гармонії з Природою і поважав її закони. Цей етнос він обрамив в сучасність/реальність і показав для петербуржців, що їм такі міфи ближче, ніж європейські...." (Людмила Федорова)
Аналізуючи концепцію літературної освіти у формуванні життєвих компетентностей випускника школи, мушу зауважити, що мій підхід до конспектотверення, який я давно пропагую, сьогодні стане у пригоді для вчителів зарубіжної літератури. СІК (схема інтерактивного конспекту) уроку зарубіжної літератури, не поступаючись іншим, передбачених програмою як основні, дозволяє органічно формувати такі, на перший погляд, як другорядні для художньої літератури компетентності - математичну, технологічну, природничу та інформаційно-цифрову.
Останнім часом на вчительську громаду вилився потік новітніх слів, термінів, навчальних технологій і таке інше. А наш брат нестримно прийнявся засвоювати і впроваджувати все це. Та часто ці дії нагадують скоріше "цикл старих пісень на новий манер", ніж справдешній новий підхід до навчання. В чому ж криється концепція нової української освіти, її "філософський камінь"? На мою думку, він криється в одному - усвідомленні...
"В усі часи (епохи, цивілізації, політичні устрої) були, є і будуть особливі люди. Вони приходять, щоб перевірити те чи інше суспільство на здоров’я: чи не хворіє бодай воно? Як правило, в основі їх тесту лежить рефлексія на біль або сміх. Це своєрідні лікарі-діагностики – виявляють симптоми та вказують на причини. Такою діагностикою для більшовицької Росії стала творчість Михайла Опанасовича Булгакова. Із висоти нашого часу чітко видна метафізика цього явища, що розвертається у двох речах: 1) лікар за професією добре обізнаний із впливом на людину сміху або болю; в якості еталону порівняння виступає здоровий глузд; 2) вибір у духовні наставники Миколи Васильовича Гоголя, творчість якого у свій час діагностувала, за цими ж критеріями, царську Росію. Продовженням царської Росії стає більшовицька Росія, а продовженням Гоголя стає Булгаков..." (Людмила Федорова)
Навчання, яке домінувало донедавна (я назвала б його площинно-однобоким) стає анахронізмом. Воно поступово витісняється научінням - процесом, в основі якого лежить синергетика. Будь-який об'єкт/предмет вивчення має умовно ліве-праве, перед-зад, верх-низ, тобто є об'ємним. В результаті об'єкт/предмет контактує з навколишнім середовищем всіма своїми гранями/площинами. Якщо продовжити асоціативний ряд, то об'єкт/предмет починає формувати синергетичні зв'язки, тобто простір, що його оточує, починає самоорганізовуватись, щось на кшталт груп в Інтернеті або принципу доміно.
Фантастична література (фантастика) — різновид художньої літератури, в якій зображується дивний і незвичайний світ, з яким людина в реальному житті зіткнутися не може. Слово «фантастика» з грецької значить «мистецтво уявляти». Засновниками фантастичної літератури вважаються Едгар По, Жюль Верн, Герберт Уеллс. Серед різновидів фантастичної літератури виокремлюють науково - фантастичну літературу і літературу фентезі. Фантастика — різновид художньої літератури, у якому авторська вигадка від зображення надзвичайних, нереальних явищ поширюється до створення особливого, вигаданого «чудового світу», що є творчою уявою письменника.
Все має свою історію – люди, предмети, поняття (історія в розумінні оповіді). Як згадувалось в одній із попередніх публікацій ("Під враженнями книги Н. Н. Талеба "Чорний лебідь"") – все, що потрапляє в поле нашого зору, може потенційно стати історією. Здатність історизувати (авт.) буквально все є природною особливістю нашого розуму. Як тільки нас починає цікавити суб'єкт/об'єкт, так зразу ж він історизується. Сторітеллінг виступає інструментом нашого мозку – відбувається аналіз-синтез інформації.
