"Декларація поета і громадянина", "Найгеніальніший хробак", "Мене вела ти в ніжні ранки", "Мій час — не час. Мій рік — не рік", "Як добре те, що смерти не боюсь я" - вірші Василя Стуса про нелегку долю поета-борця, про своє життя і боротьбу з тоталітарним режимом.
"Стоїть край дороги стара-престара тополя. Узимку тривожно шумлять її голі віти, а весною покривається вона зеленим листям. Скільки й пам’ятаю, стоїть вона, як сторож. Якось питаю маму: "Скільки літ тополі? Хто її посадив?" "Не знаю, — відповідає мама. — Скільки й пам’ятаю, стоїть тополя край дороги. Завжди однакова..."" (Василь Сухомлинський)
"Навесні, перед закінченням першого класу, ми почали створювати Куток краси. Діти мріяли про нього давно. Він уявлявся нам тихим, затишним місцем, де незаймана краса природи доповнювалася б красою, створеною людськими руками. Мрія поривалася у майбутнє, ми думали про те, як з кожним роком у нашому кутку буде все більше рослин. Тут ми відпочиватимемо й працюватимемо, зустрічатимемо весну й прощатимемося з літом. Між шкільною садибою та заростями чагарника діти знайшли маленьку галявину, що межувала зі схилом яру, зарослим травою. Під час дощів тут збиралося багато вологи. Ми очистили галявину від бур’янів. Почали перетворювати її на зелені луки. Мрія надихнула дітей. Ми багато попрацювали, щоб перетворити галявинку на зелені луки. Довелося перенести з поля плиточки дерну, посадити їх та поливати. Діти з нетерпінням чекали дощу, щоб і він полив зелену травицю. Знайшли в лісі кілька паростків хмелю, пересадили їх на схил яру. На наше щастя, літо було вологим, і всі рослини добре прижилися..." (Василь Сухомлинський)
"Мова — духовне багатство народу. «Скільки я знаю мов, стільки разів я людина», — говорить народна мудрість. Та багатство, втілене у скарбниці мов інших народів, лишається для людини неприступним, якщо вона не опанувала рідну мову, не відчула її краси. Чим глибше людина пізнає тонкощі рідної мови, тим тонша її сприйнятливість до гри відтінків рідного слова, тим більше підготовлений її розум до опановування мовами інших народів, тим активніше сприймає серце красу слова. Я прагнув до того, щоб це життєдайне джерело — багатство рідної мови — було відкрите для дітей з перших кроків їхнього шкільного життя. «Подорожуючи» до живого джерела думки та слова, мої вихованці пізнавали одночасно емоційні, естетичні, смислові відтінки українського слова. Я домагався, щоб вони відчували красу мови, дбайливо ставились до слова, дбали про її чистоту..." (Василь Сухомлинський)
Книга "Сто порад учителеві" написана російською мовою протягом 1965 - 1967 років. Уривки з роботи друкувалися російською мовою в журналі “Народное образование” (1969, №5,6,9) й українською мовою в ряді номерів газети “Радянська освіта” у 1971 та 1972 роках. У повному об’ємі вперше опублікована українською мовою у 1976 році в другому томі п’ятитомного видання вибраних творів педагога.
------------------------
... Саме через постійне перебування серед дітей та молоді у свої "трішки за 80" років він зберігає щиру усмішку, дивується всьому новому, вітає все справжнє, відкидає все лицемірне. Поет ніколи не пише на замовлення, а тільки тоді, коли його щось дуже вразить або дуже схвилює. Майстер слова Василь Шаройко переконаний: «Подія має пройти через розум і серце, не давати спокою ні вдень, ні вночі. Творчість пов’язана з муками, бо у творі повинна втілитися жива душа».
"А самі прибили", "Буде половинка", "В переповненім трамваї", "В чім різниця", "Відповів", "Віршик про Лідку, голку і нитку", "Десь повипадали", "Дивний м’яч", "Довговухий зайчик", "Дуже хочеться узнати", "З вини погоди", "З чого двійка", "Заспокоїв", "Знає", "Зрозуміло", "Кицька помилилась", "Кмітливі діти", "Лічилочка", "Міський онук", "На долину біг бичок", "На іспиті", "Навчилась", "Наша баба снігова", "Не перескочив", "Оля матері гука", "Оце майстер!", "Підказала", "Помічниці", "Про Петрика та манну кашу", "Про півника та курочку", "Сестричка", "Справжня причина", "Тут справа ось у чім", "Хворий зуб", "Хитре місто", "Хто розплутає слова?", "Хто старший", "Чим же гризти?", "Шкідники та охоронці", "Що за пташка?", "Щоб сонечко світило" - такі ілюстровані віршики для дітей ви знайдете у збірочці відомого українського поета Василя Шаройка.
Великдень — Свято воскресіння Ісуса Христа. Відзначається він у першу неділю після весняною рівнодення. У 2021 році Великдень відзначається 2 травня. В неділю всі рушають до церкви на службу, святять паски, яйця. Поздоровляюють і христосуються. При христосуванні цілуються, обмінюються писанками і кажуть так: "Христос воскрес!" "Воістину воскрес!"
"Буковина була і ще є багатоетнічним краєм, і кожний етнос має свої обряди, пов’язані із різними церковними святами та іншими подіями. Великодні обряди розпочинаються тижнем, який передує Великодню і зветься Великим: кожен із його днів ніс у давнину певне культове навантаження. Знаю багато повір'їв, пов'язаних з цими днями у горах, де проживає переважна частина гуцулів. Так, у Чорну середу заказувалося обрізати дерева, бо могли висохнути. Вірили, що на Живний четвер після того, як люди виходили з церкви після вечірньої, «приходять мерці на відправу». У Велику п’ятницю ніхто не пускав кров із ніякої маржини, так само ніхто в цей день не йшов по рибу або полювати. Це табу підкріплялося страхом, що поранений звір «клєстиме цілий рік», і це прокляття діятиме до дев'ятого покоління. Цієї застороги дотримувалися в пам'ять про страту того дня Ісуса Христа..." (Юрій Чига)
Великдень — одне з найсвітліших та найбільших християнських свят, яке з нетерпінням чекають люди по всьому світові.
У 2024 році Великдень православні в Україні святкуватимуть 5 травня.
Сонце дивиться з хмарини, -
І так буде все, щоднини!
Веселитиме всяк час
Нас усіх весняний час.Красна веснонька прийшла,
Сонце, тепло принесла.
І радіє кожен з нас,
Бо прийшов чарівний час!
Вірші "Одарочка малює", "Писанка", "Великдень", "Великодні дзвони", "O вітай, Воскреслий Христе", "Що за гамір, що за гук", "На Великдень найясніше сходить сонце", "Що роблять звірята?", "Дзвіночки і метелик", "Воскресний дзвін", "Паска".
"Вербна неділя", "Два кошички", "Великдень", "Гаїлка", "Великодня гра" - дитячі поезії української поетеси Марії Хоросницької до Великодніх свят.
Поезії Романа Завадовича до свята Великодня: "Великдень", "Над зорями весна ще буде спати", "Великодній привіт", "Великдень - мій гість", "Подарунок".
До цієї добірочки увійшли такі легенди: "Поки люди пишуть писанки - диявол безсилий", "Писанки з каміння", "Дяка доброму чоловікові", "Звідки взялися писанки", "Країна-писанка", "Стара пальма", "Як Мати Божа оживила джерело", "Оповідання про писанки" (давнє повір'я), "Благорозсудливий розбійник", "Білий ромен" та інші.
«Писанка», «Великдень», «День Великий», «Великоднiй Hiжин» - вірші Тетяни Винник, що увійшли до цієї добірочки дитячих поезій про Великдень.
Серед великодневих свят чи не найцікавіше відзначали другий день. У різних регіонах він мав свої іменні назви: Волочильний, Обливальний, Поливальний, Водяний понеділок. На Слобожанщині це був день Богородиці. Понеділкові обряди розподіляються на два окремих дійства: так звані христосувальні обходи («нести калача»), що й дало назву Волочильного понеділка, та обливання водою — Поливальний понеділок. Якщо перший обряд якоюсь мірою позначений церковним впливом, то другий — лише дохристиянськими віруваннями. (Василь Скуратівський)
"Прутики вербові
На столі стояли
І на них сестрички
Радо поглядали."(Вікторія Стасів)