"Колись ми думали -
Героі лиш в кіно -
То десь далеко і давно бувало…
… в хустині чорній жінка
дивиться в вікно…
… у небо… яке з милим роз’єднало…
І це не фільм, не сон, а зараз…
тут-у нас, сьогодні й вчора…
…в нашій Україні…"(Алла Хоровко-Доманська)
"Ти, мабуть, не раз чув такі вислови, як "українська мова", "українська пісня", "український одяг", "українські страви"... Усе це створено тільки нами, українцями. Це, власне, те що відрізняє нас від інших народів на землі. Давня українська хата теж, можна сказати, помешкання особливе. Де було багато лісу, її будували з дерева. В інших краях — із глини. А дах покривали або тоненькими дощечками — дранкою чи ґонтом, або ж ушивали соломою. Глиняні хати і ззовні, і зсередини білили. А багато хто, шануючи красу, ще й розписував барвистими квітами. Долівку теж робили глиняною. І в літню пору вистеляли пахучим зіллям. Вікна в українській хаті були невеличкі, найчастіше — в одну шибку. Заможніші люди склили їх гутним* склом. А бідніші запинали бичачим міхуром, крізь який денне світло ледь-ледь пробивалося..." (Анатолій Григорук)
"Є на Черкащині село Моринці. Воно, можна сказати, нічим особливим не примітне: таких мальовничих сіл у нас не сотні — тисячі. Тим часом про нього знають не тільки повсюди в Україні, а й далеко, далеко за її межами. Адже в Моринцях народився наш великий поет і художник Тарас Шевченко. Тарасові батьки були безправні кріпаки. Вони жили у великій нужді, тяжко працювали на жорстокого ненаситного пана. І хатина їхня була тісна, підсліпувата, кособока, під обшарпаною вітрами солом'яною стріхою. Але це рідне обійстя лишилось для Шевченка найдорожчим місцем на землі. Бо тут він з'явився на білий світ, тут маленьким немовлятком спав у лозяній колисочці, тут зіп'явсь на ніжки і вперше вимовив наймиліше слово «мама»... Тарасикові ще не виповнилось і двох рочків, як батьки переїхали до сусіднього села — Керелівки. І вже в Керелівці хлопчик прожив майже чотирнадцять літ. На все життя зберіг Шевченко найтеплішу пам'ять про рідні батьківські пороги..." (Анатолій Григорук)
"Рідний край", "Батьківщина" ("Он повзе мурашка..."), "Це моя Україна" ("Зацвітає калина") - дитячі поезії Анатолія Камінчука по Україну.
"Вже переїхало з полів
Зерно у затишні комори
І відчинились для птахів
Ворота вирію над морем."(Анатолій Качан)
"Біля річки палАли багАття,
А навколо святкових вогнів
Хороводи водили дівчата
І співали купальські пісні.«Ой на Івана та й на Купала
Дівчина в лузі квіти збирала.
Квіти збирала, вінок сплітала,
На тиху воду вінок пускала…»"Вітаю читачів і авторів сторінки зі святом єднання з природою Купала баладою-легендою "Журавлині луги" із розділу "Етнопоезія"! (Анатолій Качан)
Дитячі вірші Анатолія Качана, які увійшли до збірки "Листи з осіннього саду":
"Автограф на згадку",
"Бджолиний рій", "Білі ночі в Одесі",
"В зими є ягідка одна" (загадка),
"В’ється стежка", "Відлига",
"Вечір у степу" (безконечник),
"Вийшла річка з берегів" (безконечник),
"Гроза в Карпатах",
"Дзвонить осінь школярам",
"Дивні квіти розпустились" (загадка),
"Дивувалися ліси","До Сходу Сонця",
"За піщаною косою","Завиває завірюха",
"Зелений Шум",
"Зима щедрує по дворах",
"Зимові яблука" (загадка-недомовка),
"Квітка Сонця" (загадка),
"Ластівка над Лиманом",
"Летюча квітка" (загадка-безконечниця),
"Летять із гірки санки", "Листи із саду ",
"Маятник дитинства" (безконечник), "Мете метелиця" (спогад про літо),
"Мобільна розмова", "Море грає", "Морське ім’я",
"Одеський мериді@н" (розіграш), "Осіння борозна", "Охололи води",
"Пе-ре-віз-ник" (безконечник),
"Пісенька про півника" (за народними мотивами),
"Після бурі", "Пісня джерела", "Покровитель мореплавців",
"Походеньки лиса", "Приморська осінь",
"Проводи зими", "Прощання на причалі",
"Райський сад", "Райські дні",
"Рідні береги", "Річка сховалась", "Розливається Дунай",
"Світов@ п@вутин@" (загадка), "Сині очі лугів",
"Співучий сад" (Безконечник), "Степова дорога",
"Степова криниця", "Степова царівна", "Степовий вітряк",
"Телеграма", "Теплий край",
"У долині журавель",
"Хвилювалось море",
"Шумить у мушлі море" (спогад про Крим),
"Ще море тепле", "Щедра зима".
До книжки сучасного українського поета Анатолія Качана "Прощання з літом" увійшли вірші про багатство рідної природи, загадки, смішинки і скоромовки для кмітливих діток:
"Автовокзал",
"Берегові вогні", "Біле поле",
"В далекі мандри", "Вересневі дні",
веселинки, "Весняна пісня","Веснянка", "Випадок у гастрономі","Вітрила", "Ворота вирію",
"Гість зими", "Горнятка-двійнятка",
"Грамофончики",
"Два плюс два", "Дві качки",
"Дерево над морем","Дівчинка і море",
"До прильоту ластівок","Дорога через ліс",
"Дощові хмари",
"Забіліли сніги", загадки,
"Зелена школа", "Зелений острів",
"Зелений промінь", "Землемір",
"Зима будує літо", "Зимовий сад","Зимові квіти",
"Квіти степу", "Клює","Корабельні сосни",
"Крилате насіння", "Крихта хліба",
"Кукурузник", "Куличок","Кури насміхаються",
"Ластівки", "Летючий корабель", "Листи із саду",
"Маяк-ревун", "Місяць трав", "Морозко",
"На городі", "Налився колос", "Нельотна погода", "Новорічна пригода",
"Обхідник колії", "Ожеледиця", "Осінні поля",
"Павучок-рибачок", "Перші кроки", "Пісні лісу", "Пісня хвилі",
"Повернення космонавтів", "Полустанок", "Польова дорога","Пора медозбору", "Портальний кран", "Приморська осінь","Причал", "Проростай, зерно", "Прощання з літом",
"Рибальська казка", "Рибальське щастя", "Рухомі краєвиди",
"Світанок року", "Свято абрикос", "Сині дні", "Сліпий дощ",
"Солодкий сніг", "Соняшники", "Співучий лід", "Стара осика","Сто кульбабенят",
"Телеграма", "Теплий край", "Тихше, жаби", "Траляляй",
"Флюгер полів",
"Херсонські кавуни",
"Цвіте шипшина", "Цвітуть сади",
"Чайки над полями", "Чайки",
"Шторм",
"Ще зими не видно", "Ще море тепле", "Щедре сонце".
Дитячі вірші Анатолія Качана, що увійшли до збірки "Світанок року":
Веселинки,
"Весняна пісня","Випадок у магазині",
"Гість зими",
"Два плюс два",
загадки, "Зелений острів","Землемір",
"Крилате насіння", "Крихта хліба",
"Листи із саду",
"На городі", "Новорічна пригода",
"Перепілчине поле", "Полустанок",
"Польова дорога","Проростай, зерно",
"Світанок року", "Сині дні",
"Сійся, родися", "Скоро до школи",
"Сліпий дощ", "Соняшники","Стара осика",
"Теплий край ",
"Цвіт яблуні",
"Чайки над полями", "Чекання",
"Щедре сонце".
Анатолій Леонтійович Качан — відомий український дитячий поет, громадський та культурний діяч. Він — автор 17 книжок для дітей. У цьому розділі читайте поезії зі збірок віршів Анатолія Качана: "Листи з осіннього саду", "Прощання з літом", "Світання року", "За нашим садом грає море", "Гуляє парус на Лимані".
"Рідні береги", "Квітка Сонця", "Прощання на причалі", "Теплий край", "Гроза в Карпатах ", "Летючий корабель" - такі поезії Анатолія Качана зі збірки лірики та ігрової поезії «Гуляє парус на Лимані» увійшли до нашої добірки віршів про Україну та рідний край.
"...Можна пройти крізь пустелі та хащі...
Тільки без мами не можна нізащо,
бо найдорожче стоїть за словами:
в світі усе починається з мами..."(Анатолій Костецький)
До цієї добірки дитячих віршів Анатолія Мойсієнка увійшли такі поезії: "Олесині співаночки", "Малюночок", "Струмочок", "І вишні, й мак", "Сива качечка", "Павучок-трудівничок", "Хмарка", "Голубі в метро вагони", "Весна", "Випурхнули грози", "Біля телефону", "Вітер", "Хвиля", "Снігурі", "Киця захворіла", "Про Мишка та гусака", "Кінь і слон", Дві скоромовки", "Сорока і горобець", "Соловей і солов’їха", "Перепел, перепелиха і перепелятко", "Зелен-дуб", "Спати пора".
"Хай буде біля тебе завжди ангел-хранитель, і я десь тут поряд буду також бродити, щоб не міряти наше життя в телефонних дзвінках...."
(Андрій Кузьменко)
"Щовечора перед Новим роком дідусь Демид навчав Андрійка щедрувати: "Щедрий вечір, хато-світлице, сійся-родися, житечку, пшенице!.." Андрійко співав разом з дідусем та уявляв, як він прийде із дзвіночком до дядька Івана, потім до дядька Юхима і сам лунко, як дзвіночок, щедруватиме. А йому за це дякуватимуть, пригощаючи цукерками, горіхами..." (Андрій М'ястківський)
Андрій М’ястківський — автор новел, романів, віршів. Його творчий доробок сягає більше сорока книжок поезії та прози, текстів пісень і перекладів. Він не переставав писати весь час, Андрій М’ястківський був цікавим співрозмовником, володів румунською, німецькою та угорською мовами, згодом вивчив ідиш та іврит, перекладав із молдавської та румунської. Андрій М’ястківський отримав ім’я апостола Андрія Первозванного і своєю творчістю ніс людям добро, духовність, радість, світло...
"Залишивши гніздечко, покотилось яєчко... Та котилось воно недалечко. Квочка з курчатами на подвір’ї гуляла, діток своїх забавляла. "Мамо, он яєчко по стежинці котиться, - сказало найменше курчатко. - Ану ж, яке воно на колір?" "Біле, як сніг", - сказала квочка. "А сніг який?" - спитав півник, бо курчаток взимку ще не було, і снігу вони не бачили. "Такий білий, як оте яєчко, що котиться, - відповіла квочка. - Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна." Закотили курчатка яєчко до своєї хати й ну його фарбувати. Припустив теплий дощик, потім стала веселочка в небі. Курчатка у веселочки фарб позичали, на білому яєчку весну малювали. Малювали лапками та писали пір’ячком - і покотилася писанка зеленим подвір’ячком..." (Андрій М'ястківський)
"В теплім місяці у травні
Шепче явір думи давні,
В синім місяці у квітні
Думи явора столітні..."(Андрій Малишко)
"В вечірню годину, де в зорях долина,
Де вогником світиться дім,
Шумить під вікном молода тополина,
Неначе у серці моїм..."(Андрій Малишко)
"До тих країв щоденно поїзди
Відходять від столичного перону;
Бери тютюн і вірші для їзди,
Хліб-сіль, тарань прив’ялено-солону,
Гачки, й сачок, і вудочки складні,
Та ще нехитро зварену наживку —
І гайда в путь..." (Андрій Малишко)
