До книжки сучасного українського поета Анатолія Качана "Прощання з літом" увійшли вірші про багатство рідної природи, загадки, смішинки і скоромовки для кмітливих діток: "Автовокзал", "Берегові вогні", "Біле поле", "В далекі мандри", "Вересневі дні", веселинки, "Весняна пісня", "Веснянка", "Випадок у гастрономі", "Вітрила", "Ворота вирію", "Гість зими", "Горнятка-двійнятка", "Грамофончики", "Два плюс два", "Дві качки", "Дерево над морем", "Дівчинка і море", "До прильоту ластівок", "Дорога через ліс", "Дощові хмари", "Забіліли сніги", загадки, "Зелена школа", "Зелений острів", "Зелений промінь", "Землемір", "Зима будує літо", "Зимовий сад", "Зимові квіти", "Квіти степу", "Клює", "Корабельні сосни", "Крилате насіння", "Крихта хліба", "Кукурузник", "Куличок", "Кури насміхаються", "Ластівки", "Летючий корабель", "Листи із саду", "Маяк-ревун", "Місяць трав", "Морозко", "На городі", "Налився колос", "Нельотна погода", "Новорічна пригода", "Обхідник колії", "Ожеледиця", "Осінні поля", "Павучок-рибачок", "Перші кроки", "Пісні лісу", "Пісня хвилі", "Повернення космонавтів", "Полустанок", "Польова дорога", "Пора медозбору", "Портальний кран", "Приморська осінь", "Причал", "Проростай, зерно", "Прощання з літом", "Рибальська казка", "Рибальське щастя", "Рухомі краєвиди", "Світанок року", "Свято абрикос", "Сині дні", "Сліпий дощ", "Солодкий сніг", "Соняшники", "Співучий лід", "Стара осика", "Сто кульбабенят", "Телеграма", "Теплий край", "Тихше, жаби", "Траляляй", "Флюгер полів", "Херсонські кавуни", "Цвіте шипшина", "Цвітуть сади", "Чайки над полями", "Чайки", "Шторм", "Ще зими не видно", "Ще море тепле", "Щедре сонце".
Анатолій Качан
ПРОЩАННЯ З ЛІТОМ
(збірка віршів для дітей)
Завантажити текст віршів ілюстрованої збірки Анатолія Качана "Прощаня з літом" (txt.zip)
З моря насуваються тумани
І пасуться вранці на стерні,
А чубатий одуд вже востаннє
Б´є поклони рідній стороні.
Попрощалось літо босоноге
І пішло до Криму через міст.
Задивився сад наш на дорогу
І впустив на землю жовтий лист.
А. Качан
|
|
Анатолій Качан СВІТАНОК РОКУ Ще не розмерзлася земля, Гукаю в небо голубе
* * * ПРОРОСТАЙ, ЗЕРНО
* * *
ВЕСНЯНКА Цвірінь, цвірінь,
* * *
До ласкавого сонця, Виглядають, як діти, |
|
|
|
ВЕСНЯНА ПІСНЯ Навколо абрикоси «Ой мати, біля хати Цю пісню підхопили А з гілки абрикоси, «Ой мати, біля хати
* * *
ДО ПРИЛЬОТУ ЛАСТІВОК Навесні, коли бузок Ми подвір’я підмели, І розчистили струмок,
ЧАЙКИ НАД ПОЛЯМИ Як повіє
* * *
ЗЕЛЕНИЙ ПРОМІНЬ Відкрила очі сон-трава Напившись талої води
* * *
НА ГОРОДІ На городі, день при дні, Ось до мами підійшов Тут Андрійко мимохіть
* * *
ЧАЙКИ Ще берега матросам До самого причалу,
* * * Дівчинка в косинці голубій Спохмурнівши, дівчинка мала Лащиться до дівчинки Дунай,
ЦВІТУТЬ САДИ Знову ростуть від кореня Знову над нашим хутором Знову летять метелики
* * *
БЕРЕГОВІ ВОГНІ Коли акацій буйний цвіт За бортом — хвилі вороні Він випромінював тепло, Світив цей вогник-трудівник Бо це горів для моряка
* * *
У травні ліс пісні співає Такі морози тут стояли, Перекликалися тут сови
* * *
ШТОРМ Не видно ні чайки, Я чув, коли вітер
* * *
— Пароплав, пароплав, — Пароплав, пароплав, — Пароплав, пароплав, — Пароплав, пароплав,
* * *
СИНІ ДНІ — Здрастуй, море?
* * *
ДЕРЕВО НАД МОРЕМ Діждавшись літа Бджолу притягує
* * * Із року в рік навколо Сонця, Тут батьківщина всіх народів, Поглянь: під парусом зеленим Ставай на вахту разом з нами, Ти чуєш,— знов кує зозуля? Зелений лист тремтить на гілці, |
|
|
|
ПІСНЯ ХВИЛІ Колихає хвиля «Спіть, рибалки, спіть, Загойдала сейнер
* * *
ДВІ КАЧКИ А було колись і так: Я на дядька моряка Що й казати, того разу Качку, котра на морях
* * *
ВІТРИЛА Ввечері на берег
* * *
ПОРТАЛЬНИЙ КРАН У порту, коли світає, Піднімає для розминки І несе його помалу Затаїв дихання трактор, Сперечатись тут негоже — Свою силу і характер
* * * ПОВЕРНЕННЯ КОСМОНАВТІВ Вгорі над нами засвітилася Відкрився люк, і всі помітили: Сюрчав цвіркун про те, що сталося, А гість із неба степом тішився.
* * *
Незчулась іволга, коли |
|
|
|
ПЕРШІ КРОКИ Посилаючи з неба сигнали, Ось прибув корабель із орбіти,
* * *
КВІТИ СТЕПУ Де варили бринзу чабани, Де іржали коні, квітне мак, Де стогнала поночі сова, А де в жмурки гралися зайці, * * *
КРИЛАТЕ НАСІННЯ Кружляє над нами Це клени високі І згадують сумно — Ми знову знялись би, Кружляє у небі Одна насінина І каже:— Я довго Благаю, мій друже, Я виросту кленом
* * *
ЗЕЛЕНА ШКОЛА Рано-вранці, як до школи, Там, у заростях барвінку,
* * *
ЦВІТЕ ШИПШИНА Розвидняється, Розвидняється,
"КУКУРУЗНИК" Навесні, коли спросоння Де він в березні літає
* * *
ОБХІДНИК КОЛІЇ Ось іде обхідник, |
|
|
|
НЕЛЬОТНА ПОГОДА Закрили кульбаби Сховалися птахи, Літак не бере У залі чекання От-от на кульбабах
* * * Здаля видніються у полі, Ось миготять біля перону А ще за мить над залізницею Коли ж по колії між стернями Услід останньому вагону * * *
Дві розвідниці-бджоли
* * *
Удосвіта під вікнами А в синім грамофончику, Сподобалась ця пісенька Відкрились грамофончики —
* * *
Дозріли жито і пшениця, Йому кричать: «Не заважай І тут йому не раді теж: Іде і журиться, що всюди
Мокне вудка-закидалка Та зненацька під водою Біля берега рибина, Сам собі сказав невдаха: І тепер уже рибалка
* * *
КЛЮЄ Узявши вудку, на ставок |
|
|
|
ДОРОГА ЧЕРЕЗ ЛІС Біжить-петляє, ніби лис,
* * *
ПАВУЧОК-РИБАЧОК У зеленім верховітті Від досади, від невдачі
* * *
РИБАЛЬСЬКА КАЗКА — Бусле, бусле, що несеш?
ГОРНЯТКА-ДВІЙНЯТКА — Звідкіль ви взялися,
* * *
ПЕРЕПІЛЧИНЕ ПОЛЕ Грає-котиться хлібами Від села до небокраю Озираємось навколо — — Перепілко, в цій долині Обізвалась перепілка: |
|
|
|
НАЛИВСЯ КОЛОС Відхвилювалися поля. А пшеницям нема ніде Вернувся перепел назад — * * * ТИХШЕ, ЖАБИ
СТО КУЛЬБАБЕНЯТ Умовляла внучка бабу:
* * *
КУРИ НАСМІХАЮТЬСЯ Наш малий Іванко
* * *
ФЛЮГЕР ПОЛІВ Знову сівалки в полях Знаю: це він навесні
* * *
ДОЩОВІ ХМАРИ У долині, що біля яру,
* * *
Паперовий кораблик щодня (Підручник, книга)
(Заєць)
(Самоскид)
(Кукурудза)
(Смородина)
(Холодильник)
(Їжак)
* * *
ВЕСЕЛИНКИ Обережний, хитрий лис
|
|
|
|
КУЛИЧОК Коло чаплиної дачі
* * *
ХЕРСОНСЬКІ КАВУНИ Обігнавши вітерець Звідкіля він — із Карпат Та коли рябий кавун Це мені передала
* * * По обидві сторони З моря насуваються Попрощалось літо * * *
ЛАСТІВКИ Ластівки над річкою З нами вони виросли Хай собі купаються Як минеться літечко,
* * *
Вже грім у хмарі Тремтять ставки А на капустяних
* * *
ОСІННІ ПОЛЯ Охололи води і земля, На горбах у висохлий кулак А поміж горбами в теплий край Ні душі в полях, лише димок То в село за синій горизонт Тихо-тихо трактор вуркотить,
* * *
ВИПАДОК У ГАТРОНОМІ У вітрині гастроному — Здивувався продавець, Несміливо Посміхнувся продавець
РУХОМІ КРАЄВИДИ На очах подаленіли А назустріч, а назустріч Ген, під самим небокраєм, Між зеленими хлібами Ці рухомі краєвиди, Прив’язали й залишили
* * *
ЩЕ ЗИМИ НЕ ВИДНО Ще зими не видно і в бінокль, Виряджає літо в школу нас, |
|
|
|
ВОРОТА ВИРІЮ Вже переїхало з полів Стоять останні теплі дні.
* * *
СОНЯШНИКИ Уже важка, як олово, Косинками барвистими Стоять вони і граються * * *
В ДАЛЕКІ МАНДРИ Зібравши колос-урожай А біля нашого села Та закувала вже не так, Сказав байбак: «Мабуть, мені,
* * *
Корабельні сосни
МАЯК-РЕВУН Устає туман з води, «Гу-у-у!..— десь поруч загуло, Знає будь-який моряк:
* * *
КОРАБЕЛЬНІ СОСНИ Дихнули холодом вітри, Шумлять, що літо вже пішло — Оце б податись і мені
* * *
ЩЕ МОРЕ ТЕПЛЕ Ще море тепле, У привокзальних квітниках
ПОЛЬОВА ДОРОГА Червоним золотом із груші Давно відпахла медуниця, Вона то журиться за колосом, Було це літо урожайне: Та відшуміла косовиця, Куди не глянеш — пусто, голо Надходять хмари-водовози |
|
|
|
ТЕПЛИЙ КРАЙ У гаю від крику ворони Довелось малій мандрівниці В пастухів знайшлися від зайця А іще знайшлись небилиці, Аж надвечір з пучком калини Біля хати під яворами Перепало б їй на горіхи,
* * *
АВТОВОКЗАЛ Чорніє ніч біля воріт Немов на батьківський поріг, Із Криму — яблука смачні,
* * *
ТЕЛЕГРАМА Слухав птах
ЩЕДРЕ СОНЦЕ Зашуміли в косовицю Трактори заскиртували Все тепло своє за літо Ще горять його краплини Прилетіли омелюхи,
* * *
ТРАЛЯЛЯЙ Вже зозулі чорноброві Гей, послухай, Траляляй,
* * *
ПРОЩАННЯ З ЛІТОМ Усе щільніше тулиться до Бугу За річкою, під самим небокраєм, Примножилось зерно і стало колосом, |
|
|
|
ЗЕМЛЕМІР За зайцями через поле І зайчиха, й заєць-батько А зайчата не злякались, Це я поле виміряю
* * *
КРИХТА ХЛІБА З лісосмуг, де свищуть сніговиці, В завірюху, ожеледь, морози Пригощав пташок я з годівниці
* * *
Ось і знову зима білоброва Поспішає зима, поспішає, Під кружляння веселих сніжинок
* * *
ЛИСТИ ІЗ САДУ Щодня через леваду, Сьогодні на світанку Із в’язкою соломи Щоб у зимову пору Шле яблунька зимою
* * *
ЗАБІЛІЛИ СНІГИ Сніг у полях, на дорозі, Вранці до гаю стежинку
* * *
3 гори скляної, Уздовж дороги Це скло іскристе Пильнуй, водію,
* * *
ЗИМОВИЙ САД Сиджу я біля підвіконня, У сад вдивляючись пильніше, Та от підвівся кіт-гульвіса, Взяв олівець я із пенала
* * *
БІЛЕ ПОЛЕ Летів із річки на ставок |
|
|
|
МОРОЗКО
* * *
ДВА ПЛЮС ДВА Мені на долоню
* * *
СОЛОДКИЙ СНІГ Дід Мороз на ялинці
* * *
ЗИМОВІ КВІТИ Дивні квіти * * *
Лягла на землю біла тиша, Вже поховались від морозу Та як зелений острів літа, Я протоптав по білій тиші
* * *
ЗИМА БУДУЄ ЛІТО Над полями, де похмуро Обгороджують валами Це зима будує літо
* * *
НОВОРІЧНА ПРИГОДА
СПІВУЧИЙ ЛІД Річка сховалась — була і нема, Там, де рибалки сипали сіть, І розглядати щуку на дні, Там, де недавно латаття цвіло, І розмальовують лід ковзани Січень надворі, а для дітей |
|
За матеріалами: Анатолій Качан. "Прощання з літом". Вірші для дітей. Передмова Володимира Рутківського. Художник Віктор Кузьменко. Київ, видавництво «Веселка», 1991 рік, 58 с.
Більше віршів Анатолія Качана на "Малій Сторінці":
