Володимир Михайлович Кубійович (23 вересня 1900, Новий Сонч, Лемківщина, нині Польща; - 2 листопада 1985, Париж) — український історик, географ, енциклопедист, видавець, громадсько -політичний діяч, організатор видання та головний редактор Енциклопедії українознавства та фундаментальної праці «Географія українських і сумежних земель».
(з Декалогу Володимира Кубійовича)
Земля Українська є батьківщиною багатьох визначних учених і культурних діячів, що зробили неоціненний внесок до розвитку світової науки й культури. В останні роки стараннями окремих дослідників і подвижників поступово почали зникати білі плями в нашій культурі і науці. Повертаються незаслужено забуті й штучно вилучені імена вчених і творців української культури. Але вже так повелося, що про українських письменників, діячів культури ми знаємо набагато більше, ніж про вчених-природодослідників і винахідників. За деякими підрахунками більше кількох сотень українців наприкінці ХІХ та у першій половині ХХ століття працювали за кордоном і користувалися неабияким авторитетом у науковому світі. Серед них було чимало таких, чиїми відкриттями пишається весь світ...
У лютому 2019 року з благословіння преосвященнішого Боголєпа, єпископа Олександрійського і Світловодського, у харківському видавництві “Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля” вийшла друком книжка писанкарки Ірини Михалевич, що отримала назву “Українська народна писанка”. До видання увійшло 20 рецептів приготування натуральних відварів для фарбування писанки та кільканадцять покрокових майстер-класів.
У книзі “Мова - народ” зібрано документи і висловлювання видатних людей про мову (понад 250 авторів та документів). Упорядник збірки, учитель і правозахисник Олекса Тихий (1927-1984), член-засновник Української Гельсінкської групи, закінчив роботу над рукописом у 1976 році, але невдовзі після того був засуджений за “антирадянську діяльність”.
Виставка витинанок "Райце" авторства Дар'ї Альошкіної, що дарувала радість і натхнення львів'янам та гостям міста, закінчує свою роботу. Але ще маєте 2 дні, щоб встигнути побачити шедеври мистецтва витинанки. Виставка працюватиме до 22 квітня 2017 року (9.00 - 20.00) на площі Ринок, 13, у Львові.
Чітких рекомендацій щодо витравлювання не існує. Я просто розповім, як відбувалося витравлювання трьох конкретних писанок. Для письма я обрала лемківські зразки. Мені ще важко їх писати, але маю бажання навчитися. З інструментів та матеріалів були використані: бджолиний віск, шпильковий професійний писачок та писачок лійковий, свічки, куришка, простий олівець; бляшанка, в якій розтоплювався віск; курячі коричневі видутки, паперові серветки, ганчірка, стара чашка, щіточка, миючий засіб для посуду, оцет, важки та стаканчики, м'який рушник, чайник.
Гладь — це вишивання прямими та похилими стібками, які повністю або частково заповнюють площину узору. Існує багато технік її виконання. Це і вже відомі нам шви: вперед голку, строчка, стебловий, ланцюжок, і спеціальні — пряма й коса гладь, гладь з перехватами, верхошов та багато інших. Існує кілька видів гладі: одностороння, двостороння, без настилу і з настилом, прорізна тощо. Розрізняють також точну (або лічильну) гладь, яку виконують по рахунку ниток на тканині, та вільну, або рисовану, в якій стібки кладуть по контуру малюнка, нанесеного на тканину. Лічильною гладдю виконують в основному геометричні орнаменти, а вільною — рослинні й тваринні. Вишивати гладдю можна на будь-якій тканині, нитки краще брати м’які — муліне, заполоч, ірис, шовк. Розглянемо деякі гладдєві шви...
"Гладь двобічна", "Гладь з пересягами (полтавська)", "Гладь художня", "Гладь з настилом", "Одностороння гладь (верхошов або володимирські шви)", "Гладь біла (білизняна, випукла або рельєфна)", "Старокиївська гладь", "Муаровий шов", "Обкрутка" - такі шви представлені у цій статті (з книги Катерини Сусак та Ніни Стеф’юк "Українське народне вишивання").
У статті дивіться про вишивання пацьорками (бісером) рахунковою технікою вишивання, у прикріп та вишивання склярусом, намистинками, лелітками, металічними пластинками.
Також читайте докладно про способи (техніки) силяння пацьорками: плетення, силяння наскрізною сіткою, силяння в стовпчик, силяння в хрестик, мозаїку.
Про ткання пацьорками теж можна ознайомитись у цій статті.
Стелені рахункові шви з суцільним покриттям тла тканини: "колодки-І" (гобеленовий шов), "колодки-ІІ", "гладь пряма тіньова", "гладь коса атласна", "гладь коса оздоблювальна", "гладь плетінка". Діапазон виробів, що декоруються вишитими ними орнаментами, дуже широкий. Їх використовують для настилу тла (основи) під орнаменти для вишивання стеленими швами з несуцільним покриттям тла тканини, але найбільше ними декорують вироби інтер’єрного, релігійного, обрядового, сакрального призначення.
Володимир Ястребов. Завдяки цьому науковцю-етнографу ми тепер маємо уявлення, які писанки писали у центральній частині України. У жодних інших колекціях зразки з Середньої Наддніпрянщини не представлені. Ім'я Володимира Ястребова перебуває в одному ряду з такими іменами, як Михайло Драгоманов, Микола Сумцов, Хведір Вовк, Дмитро Яворницький. Народився майбутній науковець в сім'ї священика в селі Крива Лука Самарської губернії. Навчався в Одесі в Новоросійському університеті на історико-філологічному факультеті. Після університету переїздить до Єлисаветграда (нині місто Кропивницький), де стає викладачем історії в земському реальному училищі. Там він створює музей старожитностей, своїх учнів залучає до етнографіних досліджень та археологічних розкопок.
"Поворожи мені на вранішній зорі,
Чи на сузір'ях, де найкраще видно приму,
Чи на сосновій чорній репаній корі,
Де знак запікся від чорнобильського гриму..."(Віктор Баранов)
"Чому нічка посварилася з ранком", "Як у Гавчика з'явився куцик", "Як їжачок врятував ялинку", "Як квіти подорожували до Віолії", "Чому кульбабки посивіли", "Як джмелі конюшину врятували", "Про папугу Гошу - справжнього професора", "Гошина історія, почута від бабусі", "Про хом'ячка Бориса", "Чому дерева плачуть", "Розповідь старої сосни", "Підсніжники", "Як барвінок прокидався від сну", "Як листопад зиму знайшов" - казки Віктора Васильчука з різних збірок.
"Знаємо, що неньку нашу Україну,
Просто не дозволите скривдити ви, ні!
Повертайся, доню,
Повертайся, сину,
Повертайтеся
з війни
живі..."(Віктор Савенков)
"Ану, малята, пригадайте, яких ви птахів знаєте? Лелеку, перепілку, шпака... Ну а ще? Соловейка, журавля... А це здогадалися хто? «Біла латка, чорна латка по березі скаче». Так, сорока! А горлицю, дрозда, мухоловку не забули? Та хіба всіх пригадаєш? Он тільки на Україні птахів 360 видів. А всього на Землі близько 8600! Є птахи, що дуже швидко літають, і є птахи, які люблять ходити пішки. Є дереволази і навіть навіть птахи-водолази. Одні залишаються із нами на зиму, а інші відлітають далеко-далеко... А гадаєте, що пташка так просто щебече? От і ні! Вона не тільки співає, а й водночас говорить. А сьогодні пташки принесли вам, діти, на своїх крилах абетку. В ній вони самі про себе й розказують. А вас абетка навчатиме читати." (Віктор Терен)
"Наша Україна -
Вільна, незалежна,
Наче океани,
Глибока, безмежна.
Синьо-жовтий прапор
Досягає неба,
Щоб був мир і спокій -
Нам молитись треба."(Вікторія Стасів)
До різдвяних та новорічних свят роблять іграшки, що називаються «бички». З ними діти ходять під старий Новий рік, на Василя. З вербових патичок вирізають фігурки: молодий і молода, старости, батьки, бички, вівці, господарське знаряддя, хатки, навіть бджоли.
"Це наша Земля!
Чи чуєш, сволото?
Це наша Весна —
З квітів, крові і плоті...
І нас не злякати,
Ординська навало,
І нас не зламати —
Пліч-о-пліч ми стали!!!.."(Віра Юрчишин)
"Без журби та й у здоров'ї
Жити дай Вам, Боже!
А віддячитись Матусі
Бог мені поможе ..."(Уляна Кравченко)
"У холодному небі
золотий човен
із хмари на хмару,
на хмару із хмари —
і на місці..." (Володимир Підпалий)
