Марія Яновська. Різдвяні поезії
"Дванадцять страв готує господиня,
Горять дрова яскраво у печі:
Вареники, гриби, кутя, хлібина,
Узвар, квасоля, риба, голубці.
Господар все обходить на подвір’ї,
Худобу поїть і промів стежки.
Всі мають бути вдома. Є повір’я:
— Сваритися не можна! Навпаки —
Потрібно навіть ворогу простити,
Щоб мир у вашій хаті був завжди.
Усім належить у цей день постити,
Оберігати дім свій від біди..."
(Марія Яновська)
Марія Яновська. Зимові поезії
"Їхала зима через Карпати.
Побілила снігом всі плаї.
У міста і села завітати —
Це чудові наміри її.
Розгубились у танку сніжинки,
Поміж сосон і смерек густих...
Змійками біжать гірські стежинки.
Вітер втаємничений притих..."(Марія Яновська)
"...Засніжені, знедолені, сумні...
Мов неживі, у горі і обмані...
Голодні... Наче привиди нічні,
В густому безпросвітному тумані..."(Марія Яновська)
Вірші про голодомор в Україні
"Ні! Мовчати не буду! Хай знають народи —
В тридцять третьому голодом вбили на сході
Українців, нащадків козацького роду.
Світ знущання такого не бачив ще зроду.
Чорноземи хлібами пишались одвічно,
Чому з голоду люди вмирали трагічно,
Українські степи вкрили братські могили,
Лютим голодом смерть цілі села косила..."(Марія Яновська)
"Вишиванка – символ України,
Віддзеркалення вкраїнської душі,
Де рясніють кетяги калини
Й мамина сльоза на полотні."(Юлія Хандожинська)
До нової добірки пісень на слова українського поета Сергія Губерначука, музику до яких написав композитор Володимир Чернявський, увійшли: «Моя пташина Україна», «На горі козаки вогонь розкладали», «Сопілка», «Сільська, весняна і весільна», «Матіоловий сон», «Юний вітер», «Сни твої розвіються», «Тропічна полька», «Ця світла ніч», «Пошепки», «Некрасива», «Ты и только ты», «Беззаветная любовь».
"Кожна з них по-своєму віталася з матусею і Світом! Листочки народжувалися тяжко, адже мали докласти великих зусиль, щоби розірвати свій товстИй захисний зимовий панцир! Зате потім перепочити, надихатися цілющого повітря, обзнайомитися з усім довкола і роздумувати про буття... Деревце пишалося своїми молоденькими лискучими синочками, замріяними донями, неабияк раділо кожною своєю клітиночкою за них! Що перебули холоди і змогли розкритися, бо без них і воно б загинуло, не мало б про кого піклуватися, а саме клопоти і є усім змістом його життя!.." (Галина Римар)
"Події нашої недавньої історії (та і теперішні дні теж!) ще вимагають свого осмислення. Багато що знають переважно дійові особи, а широкому читацькому колу це ще не відомо. Але з'являються грунтовні статті, виходять у світ книги, і щось ще недостатньо відоме чи і незрозуміле усе ж стає таки і з'ясованішим, і яснішим. Отож, заходжу до черкаської міської бібліотеки, що носить горде ім'я Лесі Українки. І, вибираючи книги для прочитання, звертаю увагу на таку: Артем Шевченко “Слов'янськ. Початок війни” (Харків, Фоліо, 2020). Тема актуальна. Книга непогано видана. І в ній... передмова. Від тогочасного (на момент написання книги...) міністра внутрішніх справ Арсена Авакова..." (Володимир Даник)
"А у цьому щось є — усміхнутися у день свята нашої Незалежності! Особливо коли це вже тридцята річниця."
(Володимир Даник)
Володимир Даник. Вірші про рідну мову
"Що тільки серце не мучить –
Холодно й важко, мов лід…
Мовонько щира, квітуча –
Долі усміхнений цвіт!
Піснею квітни завзято,
Сяйвом схвильованих нот!
Бо нам усім оживати
В слові тривожнім – народ..."(Володимир Даник)
"А мовонька-мова — схвильованим виром...
Слова — невгамовні сонця!
У мовоньці-мові є музика щира,
Що нею квітують серця. [...]
І радісна днина — ще прийде... ще буде!
Хоч хмари важкі і гроза.
А мовонька-мова — це легко відчути... —
І біль, і вогонь, і краса!"(Володимир Даник)
Дитячі пісні на слова Ксенії Бондаренко
"Люлі, люлі, люлі, лю,
Цілу ніченьку не сплю,
Заспіваю ніжно знову
Ляльці Льолі колискову.
Люлі, люлі, люлі, лю,
Ляльку Льолю я люблю..."(Ксенія Бондаренко)
До цієї збірки пісень на слова Сергія Губерначука, музику до яких написав композитор Володимир Чернявський, увійшли: "До України", "Небо України", "Тарасова гора", "А красива дівчинка була", "Висота", "Твоїм очам", "Гладіолуси в осіннім саду", "Не спокушай мене", "Сяйво ясного дня", "Яблунева весна", "Щось тебе не видно", "Синій птах".
"...Сказав Боян, піснетворець давній
Часу Олега ще й Ярослава,
Про дні сказав Святославові:
«Тяжко голові без плечей,
А зле тілу без голови».
Так само тяжко й Руській землі
Без князя Ігоря..."(переклад Максима Рильського)
"У той далекий тридцять третій... ой було,
Здавалось, й небо голодом кричало,
Смерть опустила занавісою чоло,
Скільки людей невинних повмирало..."(Юлія Хандожинська)
"А маки, маки!!!
Розцвілись, мов ружі!
Їх так багато!!!
То все добрі люди.
Їх душі світлі
ниньки - коло Бога...
І тут лишилися
краплинки крові..."(Галина Римар)
Галина Римар. Вірш "Діткам України"
"У феєчок роботи так багато!
Всім добрим мріють влаштувати свято.
Щоби зігріти серденька привітні,
щоби щасливі стали добрі діти!
І вигадали пречудесні фрукти,
В які поклали насінинки чудні!.."(Галина Римар)
Сергій Лифар – всесвітньо відомий танцівник із Києва, хореограф, педагог театру "Гранд-Опера" в Парижі.
Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» засвідчив новий етап і у творчому зростанні Панаса Мирного, і в розвитку прози взагалі: це був перший зразок соціально-психологічного роману в українській літературі, перший «роман з народного життя», в якому, за визначенням Івана Франка, «змальовано майже столітню історію українського села», розкрито соціальну дійсність в усіх її суперечностях, показано, як соціально-економічні умови, конкретне життєве середовище формували характер особистості, зумовлювали, визначали її поведінку.
