Пісні композитора Володимира Чернявського на слова Сергія Губерначука (частина друга) – тексти та ноти

НЕБО УКРАЇНИ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Власне, лічені хвилини –
до відльоту, до прощання.
Той, хто родом з України,
знає: пісня – то кохання!

Я кохаю, бо співаю –
як життя любити треба…
І в польоті обіймаю
українське синє небо….
У польоті обіймаю
українське синє небо!

Приспів:

    Небо. Небо. Небо України!
    Знову не чути вечір солов’їний.
    Попрощаюсь – а сльоза не тане…
    Україно, серденько кохане.

    Синє небо глибше океану!
    Люба Земле, я для тебе стану
    піснею, яка зорею лине
    у натхненне небо України!

Я земель багато бачу –
є людей по світу різних.
Їхні звичаї ні за́ що
не замінять нам Вітчизни.

Зустрічання і прощання
я лишатиму для себе.
Сяє в снах мого кохання
українське синє небо…
Бо в очах мого кохання
українське синє небо!!!

Приспів.

ТАРАСОВА ГОРА

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського 

Цей голий нерв священної землі,
її форпост, якому назва – совість,
пульсуючи слова, яким не тліть –
він пише поміж нас правдиву повість.

Приспів 1: 

    Аж поки сили вистачить в Дніпра
    гонити в світ свої поспішні води,
    стоятиме Тарасова гора,
    лицем до українського народу.

І хоч не завжди слухали її –
вона свята, бо не припала пилом…
Минувсь той час, бо на твоїй землі,
Тарасе, ти здобув надійну силу.

Приспів.

Ми – Україна! Ми – її народ!
Не яничари! Наші пам’ять, мова
не заслужили забуття й негод,
бо лиш в піснях лунало рідне слово…

Приспів 2:

    Аж поки сили вистачить в Дніпра
    гонити в світ свої поспішні води,
    стоятиме Тарасова гора 
    як обеліск безсмертному народу.

СИНІЙ ПТАХ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

На безлюдних островах
жив небесно-синій птах.
Він кружляв на хвилях мрії
й доброї надії.
Потім прилітав до ме́не в снах.

Я ще мріяла тоді.
Я так вірила тобі.
А тебе було занадто.
Як невдалі жарти,
я прощала всі гріхи твої.

Приспів 1:  

    А знайди мрію в небесах!
    Піднімись вище, мов синій птах!
    Там любов моя живе,
    там відчуття моє – нове –
            мій синій птах!

    І сховай мрію в небесах,
    ти приходь краще тільки у снах.
    Там любов моя живе,
    там почуття нове – моє –
            мій синій птах!

Ти мене озолотив.
А коханням не платив.
Ти гуляв, як вітер в полі,
в такт моєї долі –
тільки я страждала, а не ти!

Приспів 1.

Синій птах по всіх міста́х
і незайманих лісах
він давно уже мандрує 
і мене чарує!
Радість для життя дарує птах!

Приспів 2:

    А знайди мрію в небесах!
    Піднімись вище, мов синій птах!
    Там любов моя живе,
    там відчуття моє – нове –
            мій синій птах!

    І сховай мрію в небесах,
    і приходь краще тільки у снах!
    Там любов моя чекає,
    там любов чекає..,
            мій синій птах!

ЩОСЬ ТЕБЕ НЕ ВИДНО…

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Щось тебе не видно, щось тебе не чутно,
а мені ж без тебе смутно, ой, як смутно.
Серце зачинилось ключем журавлиним,
що в пошуках літа за обрій полинув.
Та й там загубився в хмарах каламутних,
а тебе, любове, не видно, не чутно.

Ти б хоч показалась, без фальшів одначе,
бо я тебе досить несправжньою бачив.
Прийшла б запитала, як мені живеться,
відкрила б назавжди моє хворе серце –
вилетіли б з нього стуки, стуки, стуки,
покотили геть би камені розпуки.

Що ж ти не приходиш, може, де блукаєш?
Чом себе тривожиш і мене лякаєш?
Дні дощем спливають у брудні потоки,
мов струєні ріки, як безмовні роки…
А тебе не видно, а тебе не чутно,
і мені без тебе смутно, ой, як смутно…

ЯБЛУНЕВА ВЕСНА

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Кружляє весноцвіт, мов снігові́й,
і застеляє стежку до далека!
Зросла в душі захопленій моїй –
між посмішкою й радістю – веселка!

Несамовито яблуні цвітуть.
Дощем умите сонце шле привіти...
Коханий, я збагнула справжню суть:
чому для тебе я воліла б жити!

Приспів:  

    Яблунева весна.
    Яблунева весна
    з першим проблиском дня
    білим квітом ясна!
    Хоч не вірила я –
    перевірила я,
    що любов навісна́.
    Ой, любов – навісна́!
    
    Яблунева весна.
    Яблунева весна
    познайомила нас
    і чутки рознесла́.
    Хоч не вірила я –
    перевірила я:
    всюди винна одна
    яблунева весна!

Посто́яти я зможу за любов,
але ти сам ще більше вміти мусиш.
Бо ніжною рукою пестиш знов,
а іншою – тендітну квітку глумиш.

Несамовито яблуні цвітуть.
Дощем умите сонце шле привіти.
Але, коханий, хай сніги впадуть –
і ти згадаєш, як псував ці квіти.

Приспів.

СЯЙВО ЯСНОГО ДНЯ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Ясно сяють зорі
після перших сліз…
З горя аж до моря
вітер нас поніс…

Хвилі розгойдали
молоді серця…
Мало, мало, мало…
Хочу – без кінця!

Приспів 1:  

    Невідомо, що чекає нас.
    Є один суддя – всевладний час.
    Знай, що знаю я: ти – любов моя!
    Сяйво ясного дня! Сяйво ясного дня…

Ген, дорога небом… 
Може б, я й пішла?
Боже! Ні, не треба…
Я ж твоя душа…

Ти ж мій порятунок –
спалах під грудьми!
Кожен поцілунок –
зіронька з пітьми́!..

Приспів 1.

Тануть-тонуть зорі,
ніби кораблі.
Утопімо в морі 
злу печаль землі!

Заспокоймо душу.
Зацілуймо біль.
Я спитати мушу:
ти в мені звідкіль?

Приспів 2.

    А в коханні стільки таємниць,
    як у морі – риб, а в небі – птиць!
    Як не зловиш ти –
    упіймаю я сяйво ясного дня!
    Сяй-во  я-сно-го  дня…

НЕ СПОКУШАЙ МЕНЕ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Ще зорі кружляли над морем утіхи,
й далеко розкладений одяг білів.
Але каяття підступало так тихо,
і голос розлуки вже нам шепотів.

Приспів:

    Не спокушай мене –
    якщо не маєш чарів ти.
    Не спокушай мене –
    знайди сміливість геть піти.

    Даремно ніч не гай,
    прощай в усій своїй красі.
    Мене не спокушай.
    Розмило море барви всі.

Це наша провина, це тільки спокуса,
а там – за коханням – інакше життя.
Це чари якісь, мов недобрий примусив.
Мене обдурили мої почуття.

Приспів.

Я іншу люблю, а тобою красуюсь.
Хто ж перший кохання таке прокляне?
Я зрадив раніше – і зраджую зараз,
бо ти спокушаєш безбожно мене.

Приспів.

До ранку тримаю відчинені двері,
та серце – на засуві впертих думо́к!
А десь у воді, в зачарованій сфері,
дві тіні цілуються в сяйві зіро́к!

Приспів.

ГЛАДІОЛУСИ В ОСІННІМ САДУ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Квітка за квіткою здіймається.
Обрій цвіте, роса зливається.
Квітка за квіткою – до осені.
Літо ще спить у гладіолусі.

Приспів:  

    Гладіолуси в осіннім саду
    не скоро відцвітуть,
    бо йду від тебе, йду!

    Гладіолуси в осіннім саду
    за вітром упадуть
    у відчай і біду!

Зрада пройшла грозою тихою.
Чуєш, як холодно я дихаю?
Мов каяття в твоєму голосі,
бджоли гудуть у гладіолусі!

Приспів.

Поки блукав я у розчуленні,
хто вас плекав, мої улюблені?
Руки чиї, як не коханої!?
Сльози чиї, як не жаданої!?

Приспів.

Мій гладіолусе, наляканий,
ти, як і я, дощем заплаканий…
Квітка багряна та й за квіткою
вишита в серці, та не ниткою!...

Приспів.

ТВОЇМ ОЧАМ…

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Якби ти знала, хто ти є така!..
Твоя душа давно живе у мене.
Я – щастям переповнена ріка.
Ти – кров моя, що випинає вени.
Якби ти знала, хто ти є така!..

Приспів:
    В твоїх очах знайду своє натхнення,
    і в очі ці віддам.
    Я з вуст твоїх кохання наберу.
    Пущу на щастя. 
    Втоплю у морі.
    І загадаю щастя море!..
        Твоїм очам… 
            Твоїй душі…
                Твоїй любові…

Як міг тебе не знати я раніш?!
Без тебе світ – розбурхана пустеля.
Без тебе кожна ніч – мов в серце ніж.
З тобою – розцвітають дні веселі.
Як міг тебе не знати я раніш?!

Приспів.

В устах твоїх кохання наберу,
в очах бездонних відшукаю зорі,
і саму найвіддалену зорю
пущу, як рибку золоту, у море…
В твоїх очах натхнення я знайду.

Приспів.

ВИСОТА

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Ми згоріли у полум’ї щастя свого.
Ми, коханням окрилені, йшли на вогонь.
Ми літали над містом, над часом, над снами.
А сьогодні немає нічого між нами…
                    … немає.
Приспів:  

    Немає рук твоїх, холодних чи жагучих.
    Немає вуст твоїх, грайливих чи беззвучних.
    Нема тепла в морози злі.
    Нема ні сонця, ні землі.
    Є тільки сум і самота,
    і ця смертельна висота… і висота!

Ти для мене створив небеса золоті.
Ти навчив мене жити на цій висоті.
Твій самотній кораблик внизу пропливає, 
бо віднині між нами нічого немає…
                    … не-ма-є.

Приспів.

Була повною квітів, а зараз пуста
ця квартира, ця перша моя висота.
Я в минулому часі замкнуся надовго –
адже більше між нами немає нічого…
                    … нема-є.

Приспів.

А КРАСИВА ДІВЧИНКА БУЛА

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Щосуботи й щонеділі
по хрещатинській алеї
вишивають на дозвіллі
файні довгоногі феї.

Тут поси́дять, там посто́ять,
десь покурять після пива.
Десь мої бажання сповнить
дивна дівчинка красива.

Приспів:

    Вийду на алею в пізній час.
    Ось красива дівчинка якраз.
    Ось красива дівчинка – якраз!
    Демонструє профіль і анфас.

    Зранку сам собі скажу зі зла:
    "А красива дівчинка була!
    А красива дівчинка! Була!
    Та й навколо пальця обвела!"

На далекому масиві
хтось вигулює бульдоґа.
"Здрастуй, дівчинко красива!
В тебе очі, як у Бога…"

А вона сказала: "Знаю
твої очі аморальні.
Завтра я тебе чекаю
на алеї, на центральній."

Приспів.

МАЛЕНЬКИЕ ЖЕНСКИЕ РАДОСТИ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Где ты, школьная подружка?
Нелегко нам друг без дружки.
Позабылись наши детские шалости.
Но во время каждой встречи
мы болтаем целый вечер
всё про маленькие женские радости.

Припев:

    Маленькие женские радости –
    в грёзах после сна,
    в лёгкости вина
    и в глазах неве́домых мужчин.

    Маленькие женские радости –
    в детях и цветах,
    в письмах и года́х,
    на краю непрошеных морщин.

Ходят в школу наши дети.
А мужей разносит ветер,
не оставив ни досады, ни жалости.
Приходи ко мне, подружка,
на девичник, на пирушку –
вспомним маленькие женские радости!

Припев.

Если осень на исходе,
и зима грозится вроде
загулять и затянуться до старости –
огорчаться зря не стоит –
двери в юность приоткроют
наши маленькие женские радости!

Припев.

Если осень на исходе,
и зима грозится вроде
загулять и затянуться до старости –
ничего не остаётся,
как за молодость бороться,
помня маленькие женские радости!

Припев.

ОЗЕРО МОЕЙ МЕЧТЫ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Исполнилось желание моё.
С любовью напоследок я развёлся.
Теперь поёт пусть каждый о своём.
Постель пуста. И за́мок раскололся.

Припев:

    Где-то озеро, 
    где спят мои мечты.
    Где-то озеро, 
    в котором летом ты.

    Где-то осенью –
    увядшие цветы.
    Где-то осенью 
    остыли я и ты.

Ещё воспоминания свежи,
страна любви ещё не отпускает.
Я ухожу по лабиринту лжи
туда – где озеро зимой не замерзает.

Припев.

Вот что осталось от любви твоей –
кусочек льда, который в сердце тает.
Но никогда вернуться не посмей
туда – где озеро зимой не замерзает.

Припев.

ОЙ, МИЛ ТЫ МНЕ!

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Припев:

    Ой, мил ты мне мил!
    Ой, люб ты мне люб!
    Зачем говорил,
    что зол ты и груб?

    Ой, мил ты мне мил!
    Ой, рад ты мне рад!
    Мне кольца дарил,
    хоть сам конокрад!

Губы винные твои
да я целую сладко.
Если вспомнишь о любви, –
намекни украдкой!

Не обманешь ты меня,
да я сама цыганка!
Не плясала бы ни дня,
всему виной осанка!

Припев.

Приходи ко мне в шатёр,
я там одна, без мамки.
Покажи-ка свой задор.
Бешеной цыганке!

Ты воруешь лошадей –
ой, как тебе не стыдно!
Укради меня скорей –
ведь я так беззащитна!

Припев.

Не надейся на меня,
мой черноокий рома.
После ночи, после дня
в сердце грусть-истома!

Ты любить меня решил
запретными путями.
Если Бог ума лишил,
коня поймаем сами!

Припев.

НЕСРАВНЕННАЯ ДЕВУШКА С ЮГА

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Ты сравнима лишь с плодами манго,
сладостью изысканно струясь.
Мы плывём в плену ночного танго,
к солнцу, излучающему вальс.

Припев:

    Несравненная девушка с юга,
    неужели мы любим друг друга?
    В тёмных джунглях и светлых саванах
    раскачаем любовь на лианах!

    Несравненная девушка с юга,
    как уютно в саванах и джунглях,
    если рядом со мной в жарком ложе
    ты на утренний ветер похожа.

Ты сравнима лишь с крылом фламинго,
испарившим розовый туман.
Спит в нём дикая собака динго,
это я – твой друг, слуга, тиран.

Припев.

Ты сравнима с дикой орхидеей,
в чьём плену увяли сотни роз.
Сбереги любовь и будь моею –
я цветок для верности принёс.

Припев.