Публікації за тегом: Діти

"Мені Сонечко призналося:
– Я люблю цей світ!
Я ізранечку всміхаюся
до усіх-усіх!!
Усміхайтеся й до мене ви,
дітки, пташечки!..
Щоб від радості у світі всім 
стали добрі всі!"

(Галина Римар)

 

 

"Мама, тато, дід, бабуся —
Всіх назву, не помилюся.
Старший братик і сестричка —
В нас сімейка невеличка.
Не спиняйте, бо зіб'юся:
Мама, тато, дід, бабуся,
Старший брат, сестра і я —
Отака моя сім'я!"

(Варвара Гринько)

 

"Повторюй за мною:
«Люблю маму й тата!»
Не бійся, повторюй,
хоч раз, а хоч й два!
І той, що з тобою,
хай також з любов'ю,
голосно каже
ці важливі слова!.."

(Євген Дмитренко)

 

"Якось потрапив маленький їжачок до осіннього саду. Поглянув довкола, а на верхівках дерев червоніють яблука. Та такі гарні, такі смаковиті, що йому захотілося якесь яблучко зірвати. Тягнеться він, тягнеться, а дотягтися не може. «Потрібно вище!» – подумав їжак. А в цей час, неподалік, пробігало зайчисько. Побачив його колючий, та й мовляє.." (Євген Дмитренко)

 

 

 

 

 

""Він в усьому винний! Він! Він! Це через нього! Він винний!" – Марина кидала об стіну книжки, зошити, ламала навпіл олівці і роздирала зошити. Її подруга Женька перелякано зіщулилася на пуфику в куточку. Ще пару хвилин тому Марина була хоч і стривожена, але весела. Та зазирнувши на хвилинку до свого ноутбука раптом розлютувалася. "Е... Ти там що, тест на вагітність проходила? Хто «він» і в чому він винний?" – запитала Женька коли Марина на хвильку затихла, шукаючи очима що ще розідрати. Марина втупила в неї порожні очі. "Він... він... іспит з математики... Я завалила ЗНО! – і Марина розревлася, впавши на ліжко. – Що?! Що мені тепер робити?! Щооо?! – гула вона в подушку. –  Це кінець... З таким балом мені не візьмуть  до інституту... Що?!.. Що. Мені. Робити."" (Оксана Давидова)

 

"Дім забув поняття тиші:
З подушок летіло пір'я,
На даху принишкли миші, 
Кіт утік аж на подвір'я!
Із кутків і за диваном 
Позникала павутина.
Ніби два аероплани 
Пролетіли по хатині..."

(Аліса Коломієць)

 

"...Пильно слухала Катруся
І горнулась до бабусі.
Пам'ятай і ти, дитино,
Головне в житті ‒ родина!"

(Ольга Науменко)

 

 

 

 

 

"Вишивала матінка сонечка
на сорочках синочкам, донечкам, 
щоб сіяло сонечко у душі,
щоб зростали світлими дітоньки.
Вишивала ненечка жолудят
ще й міцні листочки дубовії.
Щоби сильні духом росли сини,
стійкими і мужніми, як дуби!.."

                                            (Галина Римар)

 

"Артемко давно мріяв про котика. Хлопчик обіцяв про нього піклуватися. А щоб показати це, став сам за собою прибирати й чистити зуби без нагадування. І от – Артемко з батьками попрямували на величезну виставку котів. Яких тільки породистих котів тут не було! І капловухі британці з круглими жовтими очима. І  величезні мей-куни, більше схожі на тигрів, ніж на кицьок. І навіть лисі коти, які грілися біля обігрівачів. Коти сиділи у великих клітках чи на м’якеньких подушечках коло спеціальних переносок. Господарі їх вичісували, гладили, підгодовували кормом чи показували всім, які пухнасті хвостики у їхніх улюбленців..." (Оксана Давидова

 

"...Дім для киці – давня мрія.
Думку дивную леліє:
Як мале дівча знайдеться,
Пригорне її до серця.
«Я давно тебе шукала!» – 
Скаже дівчинка ласкаво..."

(Аліса Коломієць)

 

 

 

Читаймо цікаві, пізнавальні та повчальні вірші про звіряток від Ольги Науменко з ілюстраціями Костянтина Лапушена: «З ким поведешся, від того і наберешся», «Котикова наука», «Найбільший скарб», «Носоріг та його ріг», «Спір», «Кіт Василь і кістка».

 

 

 

 

 

"Як тільки лунає «Врятуйте! Рятуй!»
за справу береться герой — Порятун.
Він всім допоможе і всіх порятує —
про кожну біду — одразу почує!
Живе Порятун не тут і не там!
Живе десь далеко? Чи може он там
під ліжком, на дереві, чи може у снах?
Живе Порятун у дитячих думках!..."

(Євген Дмитренко)

 

"Одного осіннього дня серед густого лісу, посеред розлогої галявини, вкритої жовтими листочками, зібралася сила–силенна грибів. Вони зібралися вирішувати свої важливі питання, бо навіть у звичайних грибів бувають протиріччя. — Не хочу і не буду я більше грибом, — кричав зліва малий гриб. — Потрібно вже з цим щось робити! От чому, скажіть мені, чому, маючи червону шапку в білу крапочку, я — гриб! І он, він, з коричневою шапкою на білій товстій нозі, — теж гриб?!..." (Юлія Хандожинська)

 

 

"Літо промайнуло, ніби його й не було. Почалося навчання. Та вчителі також, мабуть, ще всі у спогадах про відпустки та мандрівки, бо завдань задають мало, а найчастіше розповідають про усілякі цікавинки. Математичка розказує про свого пса, який вивчився рахувати до трьох. От кладеш перед ним тир сосиски і кажеш: «Сірко, їж три сосиски!» Він точно три і з’їсть. Щоправда, якщо класти три, а казати, щоб з’їв дві, чомусь помиляться… Вчителька біології хвалилася яких гарних метеликів вона виростила з гусені. А вчитель географії почав розповідати про смішні маніпусінькі країни. Деякі з них такі малі, що кілька цих країн запросто помістилися б навіть просто в Києві! А ще розповів, як деякі хитруни оголошують країною… платформу для слідкування за літаками, яка стоїть серед моря! Один такий дядько оголосив себе президентом тої країни, назвав її Сіленд, і виготовляє гроші й марки. А ще пускає в свою країну туристів. Ото комедія! Та хоча навчання ніби почали недавно, аж раптом – контрольне опитування! Хто підготувався, хто ні..." (Оксана Давидова)

 

Дитячі вірші від Ольги Науменко, складені за народними прислів'ями:

		«Зробив діло - гуляй сміло» «З добрим дружись, а лихих стережись!»  «З ким поведешся, від того і наберешся!» «Нових друзів май, а старих не забувай!» «Яка хата, такий тин, який батько, такий син!» «Де розумний промовчить, дурень голосно бурчить». «Хотів зробити спішно, а вийшло смішно». «Хто рано встає, тому Бог дає». «Сім раз відмір, один відріж». «Добре діло роби сміло»

Читаймо дитячі вірші про звіряток від Ольги Науменко, ілюстровані художницею Катериною Сліпченко: "Урок малювання", "Чотирилапий бешкетун", "Лісова суперечка".

 

 

 

 

 

 

"Коли Марійка була зовсім маленькою, тато часто приносив їй гостинці "від зайчика": цукерки або печиво, чи ще якісь смаколики. Дівчинка вирішила подякувати за подарунки, тож вирушила на пошуки звірка до лісу..." (Юлія Забіяка)

 

 

 

 

 

"У неділю із батьками 
Між базарними рядами
Неквапливо я блукала,
Цікавеньке щось шукала.
Раптом бачу трохи збоку
Одну яточку високу,
А що в ній, не видно геть,
Бо дітей набилось вщерть..."

(Ольга Науменко)

 

"Журавлі курличуть високо в небі, то вони кличуть Осінь летіти з ними у вирій, бо вже скоро прийде Зима..." (Людмила Кибалка)

 

 

 

 

 

 

Лисенятко сумувало:
"Я метелика злякало!
Лиш пограти я хотів,
А крилатий полетів...
Ой! Мені на носик сів!"

(Юлія Забіяка)