Вірші про рідну мову


Український  народ  має  давню  історію,  він  витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові.  А найголовнішою  його  ознакою,  що  дає  йому право називатися нацією, є мова — його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття. Це  найдорожчий  скарб,  переданий  українцям  сотнями  й сотнями  попередніх  поколінь,  виплеканий  у  давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці.

 

 

На відео: Юлія Дмитренко-Деспоташвілі. Вірш "Мова вільного народу".

 

 

 

  Юлія Дмитренко-Деспоташвілі

       МОВА ВІЛЬНОГО НАРОДУ

У кожній літері — код мудрості віків!
Не просто "гарна", "мелодійна", а й могутня!
Ти — найкоштовніше зі спадку  прабатьків,
Осяяне тобою і минуле, і майбутнє.

Моя ти рідна мова, світанкова,
Тебе не втратили — це  перемоги знак!
І повертаються назад до твого слова
Щоб бути вільними, то най же буде так!

(9.11.2022)

 

 

 

 

 

 

          Галина Римар

   ПРИСВЯТА РІДНІЙ МОВІ

        І поки живе мова — житиме й народ 
                         яко національність
                         Іван Іванович Огієнко
                        (Митрополит Іларіон)

Мовонько рідна, мово єдина!
Ти неповторна, як Україна!
З тобою будем жити-творити.
Просто не можна тебе не любити.
Просто не можна тебе не любити.

Змалечку чую мовоньку неньки
і пригортаюсь щиро серденьком.
Голос моєї землі святої
житиме вічно, як голос крові.
Житиме вічно, як голос крові.

Ти соловейком в світі смієшся
й ридьма ридаєш, та не здаєшся.
Ми вбережемо в кожнім серденьку
мовоньку рідну, мовоньку неньки.
Ми вбережемо в кожнім серденьку 
мовоньку рідну, мовоньку неньки.

(з циклу поезій "Українській дитині")

 

                    * * *

 

          Любов Сердунич

        МОВО ПРЕВЕЛИЧНА!

Йшли тебе понищити зусібічні зайди,
Ти – не штучно створена, тож і не загинеш.
Ти ще вся – не сказана, ти – диво несказанне,
Мово українська, Мати-Берегине!

У душі злеліяна, серцем облюбована,
Запульсуєш говором, а була ж й столична!..
Та була й розстріляна і не раз шматована,
Мово українська, страднице велика!

Ти здіймись орлицею та понад руїнами,
В золото-блакить вдягнись на віки, як звично.
З кожним рід-родиною хай тобі вкраїниться,
Наша предковічна ти мово превелична!

 

                        * * *

 

             Наталія Грегуль

                НАША МОВА

Наша мова волошкова, солов'їна, гомінка,
Мова пише на долоні — долі лінія тривка,
Наша мова як любисток, мліє в пахощах садів,
Рідна мова ще в колисці пестила нас уві сні.

 

                        * * *

 

    Володимир Забаштанський

 ЯК НЕМА БЕЗ ЗІРОК НЕБОЗВОДУ

      Як нема без зірок небозводу,  
      Як блакиті без сонця нема,  
      Так і мови нема без народу,
      І народу без мови нема.  

 

                       * * *

 

              Тетяна Строкач

  МАЛО ВСЕ ПРО МОВУ ЗНАТИ  

        Мила, осяйна, барвиста,
        І сонячна, й росяниста,
        Ніжна, лагідна, ласкава,
        Неповторна і цікава,
        І прадавня, і правдива,
        Рідна, щира, жартівлива,
        Веселкова, світанкова,
        І джерельна, й барвінкова,
        І виразна, й промениста,
        Розмаїта, урочиста,
        Солов'їна і співуча,
        Калинова й дуже влучна,
        Чиста, мудра, щебетлива,
        І дотепна, й гомінлива,
        І м'яка, і пишна, й красна,
        Незнищенна і прекрасна,
        Милозвучна і щемлива,
        Іскрометна і грайлива!
        Мало все про мову знати!
        Нею треба розмовляти!

 

 

 

               * * *

 

   Галина Мирослава

        МОВО МОЯ

Я настільки тебе люблю,
Що без тебе в світах задихаюсь, 
Кожен порух твій серцем ловлю, 
Душу повнячи з краю до краю.

І пече мене й все болить,
Коли струєна чужотою,
Я шукаю й не бачу віч, 
Переповнених вплеск тобою.

Я безмежно тебе люблю,
То за що мені та покута 
Серед сотень облич навстріч 
Не вловити твій дух, не почути?!

Ти - повітря і корінь. Вплав 
Я зірвусь звідусіль, щоб манно 
Уклонитись святим місцям 
Духу твого.
                 Люблю. Осанна.

 

 

 

 

 

Малюнок Наталі Курій-Максимів.

Малюнок Наталі Курій-Максимів.

 

 

       Наталя Карпенко

         РІДНЕ СЛОВО

В моїм серці живе колискова,
Перша стежечка, перший мій крок. 
Українською – з першого слова,
Українською – перший урок.
В ріднім слові прадідова сила
І гаряча прабабина кров.    
В нім душа моя, в нім мої крила,
Моя віра і світла любов.

 

            * * *

 

      Володмир Даник

ПОЧИНАЙМОСЯ З РІДНОЇ МОВИ

Ніби сонце, що сходить над кручі,
Ніби сяйво стрімкої води,
Наша мова – це диво квітуче,
Без якого серцям не цвісти!

Кожне слово – вогнем калиновим,
Кожне слово тривожно – як дзвін,
Починаймося з рідної мови –
З її щирих і мудрих глибин!

Ніби подих легкий заметілі,
Що з розквітлої вишні зліта.
Як Дніпрові вируючі хвилі –
Мова ця і співуча, й проста!

Скільки в долі і тиші, і бурі!
І тривожна, як марево, путь.
Грона слів – ніби струни бандури! –
Що нам – цвітом душі... – оживуть.

Кожне слово – вогнем калиновим,
Кожне слово тривожно – як дзвін,
Починаймося з рідної мови –
З її щирих і мудрих глибин!

 

                   * * *

 

     Володимир Даник

            ВИСОТА

Що тільки серце не мучить –
Холодно й важко, мов лід…
Мовонько щира, квітуча –
Долі усміхнений цвіт!

Піснею квітни завзято,
Сяйвом схвильованих нот!
Бо нам усім оживати
В слові тривожнім – народ...

Те, що в душі заясніло,
Стрімко, мов хвиля, зліта. 
Мовонько, ти ж наша сила,
Ти наших дум висота!

 

               * * *

 

   Володимир Даник

   І ВОГОНЬ, І КРАСА 

А мовонька-мова — схвильованим виром...
Слова — невгамовні сонця!
У мовоньці-мові є музика щира,
Що нею квітують серця.

І пісня, бува, на стривоженій ноті,
Що з хмар гомінких вирина.
А мовонька-мова — це не мілководдя!
Це справді ж... стрімка глибина.

І сумно бува, але пісня прилине!
Всього вистача у житті.
Бо в пісні слова — сонцесяйні зернини...
Усміхнені і золоті!

І радісна днина — ще прийде... ще буде!
Хоч хмари важкі і гроза.
А мовонька-мова — це легко відчути... —
І біль, і вогонь, і краса!

 

             * * *

 

Анатолій Камінчук

РІДНЕ СЛОВО

Барвінково, волошково 
В небі світиться зоря. 
Починаймо рідне слово 
Зі сторінки «Кобзаря».

Рідне слово любить ненька 
І співає: «Люлі-лю».
Так любив його Шевченко, 
Так і я його люблю.

 

За матеріалами: Анатолій Камінчук. Хочу азбуку вивчати. Вірші для дошкільного віку. Художник Валерія Юдіна. Київ, видавництво «Веселка», 1991.

 

* * *

 

 

Володимир Лучук

       КЛЯТВА
 
Мова кожного народу 
неповторна і – своя;
в ній гримлять громи в негоду, 
в тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові
і потоки гомонять: 
зелен-клени у діброві 
по-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову, 
колосисту — на віки – 
українську рідну мову 
в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати 
буду всюди й повсякчас, — 
бо ж єдина — так, як мати – 
мова в кожного із нас!

 

Володимир Лучук, Клятва, Малюнок художників Карла Звіринського і Петра Марковича.

За матеріалами: Володимир Лучук. "Найрідніші слова". Вірші, казки. Художник Людмила Лобода. Київ, видавництво «Веселка», 1989 рік, стор. 219.

 

 

        * * *

 

Варвара Гринько

РІДНА МОВА

Сію дитині
В серденьку ласку.
Сійся-родися,
Ніжне “будь ласка”,
Вдячне “спасибі”,
“Вибач” тремтливе, -
Слово у серці –
Як зернятко в ниві.
“Доброго ранку!”,
“Світлої днини!” –
Щедро даруй ти
Людям дитино!
Мова барвиста,
Мова багата,
Рідна і тепла,
Як батьківська хата.

 

За матеріалами: Варвара Гринько. Букварик-веселик. Вірші, скоромовки, лічилки, загадки. Редактор Тамара Коломієць. Художник Світлана Лопухова. Київ, видавництво "Веселка", 1990.​

 

Віктор Терен. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Мальовані рибки. Малюнки Тетяни Юрченко. Рідна мова             

 

 

Володимир Підпалий

РІДНА МОВА

О мово рідна!
В рідній хаті,
як джерело із глибини, 
в голодні дні, 
у дні багаті,
і на вогнях,
і при багатті — 
ти від колиски до труни!..

Хоч не чужою чужиною 
чужі були і є мені, 
немов луною голосною 
твої лунають голосні!..

Озвуться чистими тонами 
їм приголосних сто рядів — 
басами і напівбасами 
м'які, сонорні і тверді!..

Як найцінніша нагорода, 
немов Дніпра могутній плин,— 
пісні великого народу 
з країни сонця і калин!..

В братів сім'ї вишневим садом 
стрічаєш ранки голубі,— 
моя відрадо 
і порадо,
безсмертя суджене тобі, 

бо
    ти —
як мати в рідній хаті, 
як джерело із глибини, 
в голодні дні, 
у дні багаті, 
і на вогнях, 
і при багатті, 
ти —
від колиски до труни! 

 

За матеріалами: Володимир Підпалий. «Вишневий світ».  Книжка лірики. Київ, видавництво «Радянський письменник», 1970 р., стор. 112 - 114.

 

 

       * * *

 

Галина Кирпа

МОВА МОЯ

Мова моя — мов дівчинка у віночку,
йде полем, іде лугом,
терновими стежками йде.
Мова моя — мов ластівка,
летить горою, летить долом,
провіщає мені ясен-день.

Мова моя — немов Берегиня,
що на кожне своє дитятко
дихає і тремтить.
Мова моя — БУЛА! БУДЕ! А нині
я терни в стежках визбирую,
щоб їй було легше ходить…

Джерело: http://abetka.ukrlife.org/

 

         * * *

 

   Віктор Терен

РІДНА МОВА

Як-то гарно, любі діти,
У вікно вам виглядати!
В ньому все: тополі, квіти, 
Шлях і сонце біля хати.

На оте вікно ранкове,
Що голівки ваші гріє, 
Схожа наша рідна мова, 
Цілий світ вона відкриє.

Бережіть її, малята,
Як своє віконце миле,
Що колись до нього мати
Піднесла вас,
                       посадила...

 

Віктор Терен. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Мальовані рибки. Малюнки Тетяни Юрченко. Не забудь

За матеріалами: Віктор Терен. "Мальовані рибки". Вірші для дітей. Художник Тетяна Юрченко. Київ, видавництво «Веселка», 1991 рік, 20 с. 

 
 

 

                   * * * 

 

        Володимир Ухач

           Моя мова

Ви не зможете забрати в мене мову, 
Закарбовану віками на крові' 
Тих Героїв, що і діями, і словом 
Супостата гнали з рідної землі. 

Не забуду я, що значить Батьківщина, 
Як би сильно не старалися «вожді». 
Патріотом мати виховала сина, 
Загартованого в вічній боротьбі. 

Навіть сталь не спинить українську думу, 
Що лунатиме в відлунні громовиць. 
Заховайте свої очі, повні глуму, 
Вурдалаки наших виборчих дільниць. 

Я - нащадок твій, о вільна Україно, 
Ще з колиски та до скону почерпнув 
Мову ту, що зветься просто – солов’їна, 
Що до неньки вперше у житті шепнув. 

І не дам тебе спаплюжити й забути, 
Навіть будучи безмовним і глухим. 
В серці завжди буду мовити і чути 
Ті рядки, котрі я вивчив ще малим.

26.02.2017 р.

 

За матеріалами: Володимир Ухач, "Три патрони". 
Тернопіль, видавництво "Вектор",  2019 р. 

 

 

                * * *

 

    Валентина Кундель

        РІДНА МОВА

Українську мову любити треба,
Бо вона дана нам від самого неба.
Скільки в ній струмочків, скільки буйних рік, –
Раз почуєш – не забудеш  повік.

Після італійської – над усе співуча.
Гнучка, мелодійна, балакуча.
А синонімів в ній – скільки треба,
Ланцюжок з них можна зробити до самого неба.

Ти живеш серед українського народу,
Який пройшов крізь бурі і негоди.
Поважай мову, шануй звичаї,
Щоб потім не чути від нього: «Пробачаю!».

І російська мова, і грецька тоже
Вивчати культуру народів допоможе,
Бо без минулого немає майбуття,
Адже ми крокуємо у нове життя.

Живуть у нас білоруси, і татари теж.
Дружбі народів немає меж.
Жити повинні однією сім'єю.
Розмовляти мовою і моєю, і твоєю.

* Вірш надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".        

 

              * * *

 

  Василь Симоненко

       МОЯ МОВА

Все в тобі з'єдналося, злилося —  
Як і поміститися в одній! —  
Шепіт зачарований колосся,  
Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,  
Що підносять правду в вишину,  
Вченому ти лагідно відкрила  
Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в'януть зроду,  
Квітувать в поемах і віршах,  
Бо в тобі — великого народу  
Ніжна і замріяна душа.

 

           * * *

 

 

 

Юрій Шкрумеляк​

МОЛИТВА ЗА РІДНУ МОВУ

Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова –
Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,
Хоч би й хто посмів грозити, –
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку
Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!

 

* * *

 

Валентина Бондаренко

УКРАЇНСЬКОЮ ГОВОРИ

Чи живеш біля моря синього,
Чи в степу, чи обіч гори,
Ти не будь малоросом, сину мій,
Українською говори.

Чи ідеш ти міською дорогою,
А чи стежкою на селі,
Говори українською мовою,
Бо живеш на своїй землі.

І не слухай ворожих натяків, 
Мов «забули за сотні літ»,
Це ж бо так, як забути матінку, 
Що пустила тебе у світ.

Чуєш, як розмовляють соняхи, 
Як шумлять густі явори,
Як від рідної мови сонячно!
Українською говори!


* * *


Микола Сингаївський

МАТЕРИНА МОВА

Колискова пісня, колискова – 
То найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом, 
Чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами... 
Скільки в ній ласкавості і шани, 
Скільки в ній тривожності людської, 
І надій, і сивини гіркої...
Колискова пісня, колискова – 
То солодка материна мова.


* * *

 

Ярослава Штеляк

РІДНА МОВА

Мова — це душа народу, 
Серце матері й бабусі,
Що плекали дух в негоду, 
Вберігали від спокуси.

Діти прийняли в дарунок 
Від бабусі і від неньки 
Гарну мову колискову, 
Щебетливу та рідненьку.

Що нам треба всім зробити, 
Вберегти щоб рідну мову?
Це ж немов складать намисто 
Із ягідок калинових.

Це — веселий звук сопілки, 
Ніжний соловейка спів, 
Клекіт вірного лелеки 
Над просторами степів.

Барвінкова наша мова;
Миле, лагідне словечко.
Тиха пісня колискова,
Ніби пташе це гніздечко.

Мов те сонечко могуче – 
В ній і давність, і обнова.
Ніби золото блискуче – 
Наша українська мова.

Мова смуток нам умиє,
Як розрадниця єдина.
Перед нами світ відкриє.
Така рідна й всім нам мила...

Будеш ти її вивчати – 
Упізнаєш і Франка,
«Садок вишневий коло хати...» 
Шевченка, батька «Кобзаря».

Джерело: 

Журнал «Дзвоник» № 175, листопад 2021 pоку

 

 

Вірші про рідну мову

 

 

 

 

 

Людмила Федорова

УКРАЇНСЬКА МОВА

Українська мова — колискова.
Це сопілки спів і солов'я,
Немовляти перше ніжне слово,
Це картинка перша Букваря.

Українська мова — калинова.
Це Карпат легенди, шум Дніпра.
Тихий шепіт вітру у дібровах,
І прощальна пісня Кобзаря.

 

 

На відео: вірш Людмили Федорової
"Українська мова" читає 4-річний
Кирилко Заблоцький.

 

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

9 листопада – День української писемності та мови

Українська мова як атрибут української держави

Вислови про рідну мову

Вислови про українську мову

Вислови про мову зі збірки Олекси Тихого «Мова - народ»

Цікавинки для школярів про українську мову

Вислови про мову відомих людей

 

 

 

 

Поезії Вероніки Токар.Вероніка Токар - юна, вродлива поетеса з Дніпрянщини - патріотка, неймовірно талановита україночка з величезним майбутнім та щирим жовто-блакитний серцем! Знайомтеся!!!

 

 

 

 

 

 

 

"В сестри Оленки в квітничку
Барвіночок зацвів.
А я викохую квітник
Із наймиліших слів.
Квітник-словник,
Словник-квітник —
Він справжній чарівник.
Вміщає поле, і ріку,
І день, і ніч, і вік..."

(Надія Кир'ян)

 

 

Петриківський розпис (фрагмент). Авторка — Вікторія Тимошенко."Мово моя, мелодійна, ласкава, привітна.
Піснею линь, наче квітка барвиста, розквітни!
Плавно течи, немов води широкої річки,
І дзюркоти, мов весняні струмочки-потічки.
Ніжно звучи колисковою любим малятам,
Грізно кричи, коли просто не можна мовчати!
В пам»яті будь, закарбуйся у серці назавжди!
Гідно тримайся, бо ти — наша мово, найкраща!"

(Тетяна Строкач)

 

 

Ілюстрація Нато Мікеладзе."Чаруєш, вабиш, огортаєш,
Цілуєш, пестиш, обіймаєш.
Даруєш радість і надію,
Теплом і щирістю нас грієш.
Завжди пораду добру знайдеш,
Знанням і мудрістю нас вабиш..."

(Тетяна Прокоф’єва)

 


"Що тільки серце не мучить –
Холодно й важко, мов лід…
Мовонько щира, квітуча –
Долі усміхнений цвіт!
Піснею квітни завзято,
Сяйвом схвильованих нот!
Бо нам усім оживати
В слові тривожнім – народ..."

(Володимир Даник)

 

Галина Римар. Про звуки мови. Вірш для першокласників. Голосні звуки. Приголосні звуки."Наша мовонька — прекрасна,
дивовижна, як весна,
і співуча, і привітна,
зачарує всіх вона!
Гарно вчимось говорити,
щоб дзвеніла, як струмок,
чиста, лагідна і добра
мова — дзеркало думок."

(Галина Римар)

"Яка красива у нас мова:
І калинова, й малинова,
Дзвінка, барвиста, голосиста,
І як сльоза — джерельно-чиста.
Із вуст в вуста передається,
Як тепле сонечко, сміється,
Виразна, сильна і багата,
Окраса в будні і на свята!"

(Юлія Хандожинська)

 

"Мати, мова, Батьківщина — 
От і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова — 
Три цілющих, вічних слова.

Батьківщина, мова, мати — 
Нас повік не роз'єднати."

(Микола Сингаївський)

"Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім'я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна."

(Дмитро Павличко)

"...​Любив до болю нашу рідну мову
І ненавидів всіх катів її.
Люблю й тепер її крилате слово,
Її пісні, безмірно чарівні.
Я й далі понесу свою любов велику
До смерті, до кінця, без галасу, без крику."

(Василь Сосюрченко)

"В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт."

(Олександр Олесь)

Петриківський розпис"Знаю від листя немало слів,
З ріками родич в таємному слові, 
Біло-білену мову снігів,
Гімни осені малинові
Знаю... Навчався блакитних собі промов
З плескоту хвилі й людських розмов.
З хліба узяв запахущий сік 
Землі, дощів і залізного плуга,
Ніби я жити сто літ зарік,—
Прибуває потуга." (Андрій Малишко)

"Кожне слово
нашої мови
проспіване у Пісні
тож пісенними словами
з побратимами
у товаристві розмовляємо
кожне слово
нашої мови записане у Літописі
тож хай знають вороги
якими словами
на самоті мовчимо" 
(Василь Голобородько)

"...Ніхто не знав, ніхто б і не повірив,
Щоб нині ми, наповнені всі вірою,
Від ранку і до самого смеркання
Боролися б за наше панування...
Прокиньтесь! Досить нам катів терпіти,
Ідімо в наступ, і батьки, і діти!
Берімо разом найсвятішу зброю!
Наш меч сьогодні - наша рідна мова!"  

(Вероніка Токар)

"Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно в ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям."

(Максим Рильський)

"Отак усе життя й пройшло,
Все до ладу, усе, як треба,
Була такою воля Неба –
Знайшов своє я Джерело.
І джерело це – Україна,
Вона не вмре і не загине,
Не знищать підступи і зло
Святе і чисте Джерело!"

(Іван Коваленко)

 Марія Яновська. Наша мова. Вірші про мову."Від почуттів глибоких лине слово,
Воно рядочком ляже на папір.
Симфонією лине серця мова,
Слова, вірші - душі моєї твір.
В тих строфах - енергетика чудова,
Нектар кохання і терпке вино,
В них шквал, веселка, щирість і розмова,
Гірські джерела, дощик заодно..."

(Марія Яновська)

 

Валентина Каменчук. Чому ведмедик зажурився. Ілюстрована збірка віршів. Малюнки Олександра КошеляДитячі вірші про мову, які написала відома українська поетеса Валентина Каменчук: "Мову рідну, слово рідне", "Чому ведмедик зажуривсь".

Дмитро Білоус. Диво калинове. Ілюстрована збірка віршів для дітей. Художник Олександр Кошель. Вірш Із прадавнього коріння

"Ти постаєш в ясній обнові,
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!..."

(Дмитро Білоус)

Марія Хоросницька, Мандрівка по Львову, вірші для дітей, ілюстрована збірка. Вірш Матусин заповіт"Матусин заповіт", "З повагою до мов усіх", "Моя матусенька співає" - поезії для дітей про нашу мову від львів'янки Марії Хоросницької.

Петриківський розписВірші Володимира Сосюри про мову і слово: "Як не любити рідну мову", "Я знаю силу слова", "О мова моя", "Рідна мова".

Вірші про мову українських поетів"Як нема без зірок небозводу,  
Як блакиті без сонця нема,  
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема."

(Володимир Забаштанський)

До цієї збірки увійшли вірші про мову, які написали відомі українські автори: Юрко Шкрумеляк, Олександр Олесь, Василь Симоненко, Варвара Гринько, Сидір Воробкевич, Олена Пчілка, Микола Лотоцький, Володимир Самійленко, Володимир Сосюра, Іван Багряний, Павло Тичина, Леонід Полтава, Олександр Підсуха, Дмитро Луценко, Максим Рильський, Любов Забашта, Василь Сосюрченко, Володимир Забаштанський, Василь Діденко, Валентин Бичко, Володимир Каплун, Дмитро Білоус, Степан Жупанин, Григорій Вієру, Ганна Чубач, Марія Хоросницька, Микола Сингаївський.​

Вірші про рідну мову"Як не любить ту мову нашу?  
Мені вона найкраща в світі,  
Гарніша, ніж весняні квіти...  
І, як найпершої любови,  
Не заміню тієї мови!  
її ніколи не віддам  
В поталу недругам. Не дам  
Над нею кпити і сміятись,  
Щоб легкодухим не страхатись,  
Скажу за тебе гнівне слово,  
Моя ти рідна, горда мово!"  (Пилип Вакуленко)

Відомі українські поети й поетеси - Пилип Вакуленко, Віктор Геращенко, Антоніна Каніщєнко, Юрій Рибчинський, Дмитро Павличко, Іван Малкович, Віктор Терен, Валентина Каменчук, Олесь Лупій, Марія Яновська, Галина Потопляк, Валентина Бондаренко, Надія Красоткіна, Лариса Вировець, Микола Тимчак, Юлія Косинська, Володимир Сіренко, Микола Максимов, Володимир Сосюра - створили вірші, що представлені у цій збірці.

Вірші про мову з книги Олекси Тихого Мова - народВірші Максима Рильського, Сидора Воробкевича, Миколи Чернявського, Амвросія Метлинського (Могили), Панаса Мирного, Любові Забашти, Володимира Самійленка, Олега Головка, Семена Данилова, Євгена Гуцала, Янки Купали про рідну мову.

 

 

 

 

 

 


Останні коментарі до сторінки
«Вірші про рідну мову»:
Вадим , 2018-11-08 17:54:35, #
Маргаритаа , 2018-11-19 23:16:16, #
ФЕДІР , 2019-01-27 13:12:55, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 3     + Додати коментар
Топ-теми