"До рідного слова торкаюсь душею" - добірка поезій про українську мову


Вірші про рідну мову

вірші для дітей про мову

 

Завантажити текст збірки віршів про рідну мову (txt.zp)

 

 

 Пилип Вакуленко

МОЯ ТИ РІДНА, ГОРДА МОВО!

Як не любить ту мову нашу?  
Мені вона найкраща в світі,  
Гарніша, ніж весняні квіти...  
І, як найпершої любови,  
Не заміню тієї мови!  
її ніколи не віддам  
В поталу недругам. Не дам  
Над нею кпити і сміятись,  
Щоб легкодухим не страхатись,  
Скажу за тебе гнівне слово,  
Моя ти рідна, горда мово!

 

* * *

 

Віктор Геращенко

ДО РІДНОГО СЛОВА ТОРКАЮСЬ ДУШЕЮ…

До рідного слова торкаюсь душею,
Боюсь очорнити чи зрадить його.
З цих слів наша мова, пишаємось нею —
Це музика й пісня народу мого.
Без неї не зміг би на світі прожити,
Не зміг би помітить земної краси,
Не чув би й не бачив, як шепчеться жито,
З якого стікають краплинки роси.
Вона — джерело й найчистіша криниця,
З якої черпаю натхнення й снагу.
Вона кришталево дзвенить і іскриться,
Я нею тамую духовну жагу.
У шелесті трав, у цвітінні калини
Я чую цю мову у сні й наяву.
Вона в моїм серці, — це вся Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!

 

* * *

 

Антоніна Каніщєнко

ВИВЧАЙТЕ МОВУ УКРАЇНСЬКУ

Вивчайте мову українську –
дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,
прекрасну, милу і чудову,
як материнську пісню колискову.

 

* * *

 

Юрій Рибчинський

НАША МОВА

Мова, наша мова —
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Мова, наша мова —
Літ минучих повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.
Мова, наша мова —
Мрійнику — жар-птиця,
Грішнику — спокута,
Спраглому — криниця,
А для мене, мово,
Ти мов синє море,
У якому тоне
І печаль, і горе.
Мова, наша мова —
Пісня стоголоса,
Нею мріють весни,
Нею плаче осінь.
Нею марять зими,
Нею кличе літо.
В ній криваві рими
Й сльози Заповіту.
Я без тебе, мово,
Без зерна полова,
Соняшник без сонця,
Без птахів діброва,
Як вогонь у серці,
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.

 

* * *

  

Дмитро Павличко

РІДНА МОВА
 

Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.

 

* * *

 

Іван Малкович

СВІЧЕЧКА БУКВИ «Ї»

Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»,

а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний серпик
букви «є»,
що зрізаний з неба
разом із ниточкою.

Бо кажуть, дитино,
що мова наша — солов'їна.
Правильно кажуть.

Але затям собі,
що колись
можуть настати і такі часи,
коли нашої мови
не буде пам'ятати
навіть найменший
соловейко.

Тому не можна покладатися
тільки на солов'їв,
дитино.

 

* * *
 
 
Віктор Терен
 
РІДНА МОВА
 

Як то гарно, любі діти,
У вікно вам виглядати!
В ньому все: тополі, квіти,
Сонце й поле біля хати.
 
На оте вікно ранкове,
Що голівки ваші гріє,
Схожа наша рідна мова –  
Цілий світ вона відкриє!

Бережіть її, малята,
Бо вона – віконце миле,
Що колись до нього мати
Піднесла вас, посадила...

 

* * *

 

Валентина Каменчук

МОВУ РІДНУ, СЛОВО РІДНЕ

Мову рідну, слово рідне
Має кожен із людей.
Наша мова українська
З наших уст лине, як пісня,
Л’ється кожен день.
Бережімо нашу мову  
І як маму полюбім,
Бо немає нам рідніших
В цьому світі все гарніших,
Як та мова наша рідна,
Найгучніша з-поміж мов.
Хай завжди говорить мова
І співає, і кричить,
Бо приємно її чути  
Добре нам із нею жить.
Колискова наша мова
Найпрекрасніша із мов,
Тарасова рідна мова
Найулюбленіша з мов.

 

* * *

 

Олесь Лупій

МОГУТНЯ СИЛА

Бог нам гарну мову дав,
Щоб ми не мовчали
І всі звуки і слова
Легко вимовляли.

Кожна літера — це знак,
Кожна загадкова,
Вони з'єднуються так,
Що виходить слово.

Мова — наш душевний код,
Даний нам від роду,
А без мови наш народ
Не був би народом.

Через відстані віків,
Як сила могутня,
Мова наших прабатьків
Лине у майбутнє.

 

* * *

 

Марія Яновська

НАША МОВА

Увібрала наша мова
Запах рідної землі,
Материнське щире слово,
Пісню в небі журавлів,
Спів трембіт, гірських потоків,
Гомін поля і лісів,
Синє небо, яснооке,
Дзвін пташиних голосів.

В рідній мові – мудрість слова,
В ній і сонце, і гроза,
І веселка кольорова,
Світла мамина сльоза.
Мов невичерпна криниця,
Щастя в ній і почуття,
Слово – ніжність, слово – криця,
Світ кохання і життя.

 

* * *

 

Галина Потопляк

РІДНЕ СЛОВО

Слова, слова. Ви знаки долі.
Ви рідні звуки золотаві.
Вас промовляють на Подолі.
Вас промовляють у Полтаві.
В селі малому там, де хащі.
На хуторі, де вишні білі.
Слова від мами - ви найкращі.
Слова від тата зрозумілі.
Ви є і перші, і останні.
Ви із колиски, що звисає.
Є пізні звуки й дуже ранні.
Але бува, що звук згасає.
І слово гине, йде з розмови.
І "веретено" - не сучасне.
І вже зима після Покрови,
І замість "гарне" - "кльове", "класне".
Слова пішли, бо постаріли.
Лишились черепки від кухлі.
Лишились печі ті, що гріли.
Лишились бодні, що протухли.
Живуть говірки, діалекти.
Вживаються човни, байдарки.
В студентів гаджети, конспекти.
Живуть і "часіки", й "дзиґарки".
І це все мова, це ознака
Рідні. Ми всі в одній садибі.
За кожну "коцюбу" подяка.
За кожну "борону" спасибі.
Спасибі за ці рідні звуки.
Пишім слова каліграфічно.
Хай промовляють їх правнуки.
Хай рідне слово живе вічно.

 

* * *

 

Валентина Бондаренко

УКРАЇНСЬКОЮ ГОВОРИ

Чи живеш біля моря синього,
Чи в степу, чи обіч гори,
Ти не будь малоросом, сину мій, 
Українською говори.

Чи ідеш ти міською дорогою,
А чи стежкою на селі,
Говори українською мовою,
Бо живеш на своїй землі

І не слухай ворожих натяків, 
Мов "забули за сотні літ",
Це ж бо так, як забути матінку,
Що пустила тебе у світ.

Чуєш, як розмовляють соняхи,
Як шумлять густі явори,
Як від рідної мови сонячно!
Українською говори!

 

* * *

 

Надія Красоткіна

НАША МОВА

Щоб багатшу мову мати,
Треба слово добирати.
Величезний слів запас
Буде в кожного із нас.

То ж давайте, починаймо,
Слово в риму підбираймо!
Мова наша українська
Щира, рідна, материнська.

Дуже гарна і чудова,
Чиста, мила, світанкова.
В цілім світі найсвятіша,
Українцям найрідніша.

Наша мова веселкова,
Дивна, ніжна, калинова.
В ній усе — і небо, й квіти,
Рід людський, батьки і діти.

Наші звичаї чудові —
Хліб і сіль на рушникові.
Запальний гопак і пісня
Так звучить, аж серце тисне.

І співа вона в джерельці
Та живе у нашім серці.
Наша мова українська —
Щедра, світла, материнська!

 

* * *

 

Лариса Вировець

МОВА

Як мати воду дощову 
Збирала в дні далекоплинні — 
Цілющу, рідну, ледь живу 
збираю мову по краплині. 
Забутих предків мовчазних 
Блукають тіні по оселі... 
І я в думках — побіля них — 
Слова їх слізні та веселі, 
Пісні їх, розпачі та сум 
Вбираю спраглими вустами — 
Їх мелодійність і красу — 
Невже, як сніг, вона розтане 
І зникне? Дайте хоч ковток 
Живої мови — вгамувати 
Жагу пекучу. Зник місток: 
Джерельце всохло біля хати. 
— Чи є живий хто? Відгукнись! 
Промов до мене тихе слово!.. 
Відлуння, пан тутешніх місць, 
Мою підтримує розмову...

 

* * *

 

Микола Тимчак

РІДНЕ СЛОВО

Над старими яворами 
Білих буслів білі діти 
Зранку-раночку дзьобами 
Вчаться рідно клекотіти.
І рідненько тьохка в лузі 
Соловей до солов'яти, 
А мене навча матуся 
Рідним словом розмовляти.

 

* * *

 

Юлія Косинська

РІДНА МОВА

Велична, щедра і прекрасна мова, 
Прозора й чиста, як гірська вода, — 
То України мова барвінкова, — 
Така багата й вічно молода. 

Вона, як ніжна пісня колискова, 
Заходить в серце й душу з ранніх літ, 
Ця мова, наче пташка світанкова, 
Що гордо лине в свій стрімкий політ. 

 

* * *

 

Володимир Сосюра

РІДНА МОВА

Вивчайте, любіть свою мову, 
як світлу Вітчизну любіть, 
як стягів красу малинову, 
як рідного неба блакить.
Нехай в твоїм серці любові 
не згасне священний вогонь, 
як вперше промовлене слово 
на мові народу свого.
Як сонця безсмертного коло, 
що креслить у небі путі, 
любіть свою мову й ніколи 
її не забудьте в житті.
Ми з нею відомі усюди, 
усе в ній, що треба нам, є, 
а хто свою мову забуде, 
той серце забуде своє.
Вона, як зоря пурпурова, 
що сяє з небесних висот, 
і там, де звучить рідна мова, 
живе український народ.
Народ наш, трудар наш і воїн, 
що тьму подолав у бою. 
І той лиш пошани достоїн, 
хто мову шанує свою.

 

* * *  

 

Микола Максимов

Країна мовою жива

Країна мовою жива!
Життю і мові – честь і слава!
Не гине скошена трава –
Дощами зрошена отава…

Вбивали мову… І не раз!..
Ганьбили – стомлену від болю…
Багнет, спрямований у час,
Не переможе нашу волю!..

Країна знову ожила!
І сонце долю милувало –
Де мати сина сповила,
І щастю – пісню дарувала…

Осанна – колосу в жнива!
Життю і мові – честь і слава!..
Не гине скошена трава –
Дощами зрошена отава!..
(06.09.2010 р.)

 

* * *

 

Володимир Сіренко

МИ УКРАЇНЦІ

Ми українці – нація Тараса,
Ми – сагайдачні і кармелюки,
Коли прийшли ми – не полічиш часу,
Ми древні і безсмертні, як віки.

Нас мордували, нас тягли на плахи.
О! Скільки потекло кривавих рік!
Хотіли ополячити нас ляхи,
А росіяни зрусити навік.

Та все даремно. Знову ми і знову
Жбурляли всіх у темряву й багно,
Залишилися ми і наша мова
Настояна на сонці, як вино.

Ця мова може світ зачарувати,
В ній все – і грім, і шерехи гаїв.
У неї, мабуть, вчилися співати
Не тількі наші – курські солов’ї.

І тому їй не зникнути ніколи,
І підкоряти щирістю світи.
Ми живемо – Івани та Миколи,
І всі народи рідні нам брати.

Ми живемо, і нас не подолати,
Не покривити наші язики.
Бо є Шевченки майже в кожній хаті,
Є Сагайдачні і Кармелюки.

 

     

За матеріалами: щиро дякуємо інтернет-ресурсу "Весела Абетка"!

 

На відео: Володимир Сіренко. "Ми - українці".

 

 

 

Більше віршів про мову на нашому сайті:

Вірші про рідну мову

Вірші про рідну мовуУкраїнський  народ  має  давню  історію,  він  витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові.  А найголовнішою  його  ознакою,  що  дає  йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття.Це  найдорожчий  скарб,  переданий  українцям  сотнями  й сотнями  попередніх  поколінь,  виплеканий  у  давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці.

 

 

Дивіться також:

21 лютого - Міжнародний день рідної мови
21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято було започатковано у листопаді 1999 року на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у Парижі. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» - звучало у заголовку документа. Міжнародне свято рідної мови мало послугувати захисту мови як культурної спадщини кожної окремої національності, кожної народності на нашій планеті.
 

9 листопада – День української писемності та мови

 9 листопада День української писемності та мовиЯк парость виноградної лози,
Плекайте мову
Пильно й ненастанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
(Максим Рильський)

 

 Українська мова як атрибут української держави

Українська мова як атрибут української державиУкраїнська мова – це скарбниця духовної і культурної спадщини українського народу. У різноманітних формах існування української мови (старовинні усні перекази і літописи, народні пісні і думи, казки і міфи, поетичні і прозові твори тощо) зберігається історична пам'ять та досвід нації, її світоглядні і моральні цінності, віддзеркалюються національні традиції і звичаї, тобто ознаки, що притаманні саме цій спільноті і тому є унікальними складовими національної ідентичності.

Чарівна українська мова – одна з найдавніших мов світу

Зразок шумерської писемності
Українська мова своїм корінням, за твердженням істориків, сягає глибини не менше семи тисячоліть. Праєвропейський санскрит містить більше 1000 нинішніх українських кореневих слів. Жодна з європейських мов (окрім литовської) так близько не стоїть до своїх витоків.
 
 
 

Останні коментарі до сторінки
«"До рідного слова торкаюсь душею" - добірка поезій про українську мову»:
дар'я , 2019-02-16 22:37:27, #
Яна , 2019-02-20 16:10:37, #
Сніжана , 2019-02-20 16:15:29, #
Ростик , 2019-03-04 19:34:54, #
Надя , 2019-11-08 16:01:58, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 13     + Додати коментар
Топ-теми