|
Юлія Хандожинська
До Дня рідної мови
Рідна моя мово,
мово материнська,
Ти цвітеш, як квітка,
у словах бриниш.
Рідна моя мово,
Мово українська,
Дзвінким гордим гімном
Над людом звучиш.
В найтемніші ночі,
В найстрашніші дні
Словом своїм милим
Сил даєш мені.
Рідна моя мово
на усі віки,
Ти немов та пісня
Ллєшся у рядки.
* * *
Яка красива у нас мова
Яка красива у нас мова:
І калинова, й малинова,
Дзвінка, барвиста, голосиста,
І як сльоза — джерельно-чиста.
Із вуст в вуста передається,
Як тепле сонечко, сміється,
Виразна, сильна і багата,
Окраса в будні і на свята!
* * *
Рідна мова — як квітка осіння,
Не втрачає своєї краси
З покоління її в покоління,
Як священну молитву неси.
* * *
Мова — то промінчик спілкування,
Осяває душу, мов чисте світання.
Мова, мов намисто, вишиванка мами,
Що не зіпсується часом і роками.
* * *
Рідну мову бережім
Як двоколір, герб і гімн.
* * *
Не можна втрачати мову,
Це — свідок усіх поколінь:
Пройшов все і бореться знову
За мудрість думок і прозрінь.
* * *
Рідна мова, як квітка осіння,
Не втрачає своєї краси.
З покоління її в покоління,
Як священну молитву, неси.
|
|