"Послухайте, вельмишановні, а ви читаєте книги та літературні журнали? А, може, навіть, і перечитуєте?! Якщо так, то це ж добре. Бо це справа, певна річ, варта уваги. Бо відразу ж знаходиш і вірші, і окремі рядки, прочитавши які хочеться зупинитися і замислитися..."
"Події нашої недавньої історії (та і теперішні дні теж!) ще вимагають свого осмислення. Багато що знають переважно дійові особи, а широкому читацькому колу це ще не відомо. Але з'являються грунтовні статті, виходять у світ книги, і щось ще недостатньо відоме чи і незрозуміле усе ж стає таки і з'ясованішим, і яснішим. Отож, заходжу до черкаської міської бібліотеки, що носить горде ім'я Лесі Українки. І, вибираючи книги для прочитання, звертаю увагу на таку: Артем Шевченко “Слов'янськ. Початок війни” (Харків, Фоліо, 2020). Тема актуальна. Книга непогано видана. І в ній... передмова. Від тогочасного (на момент написання книги...) міністра внутрішніх справ Арсена Авакова..." (Володимир Даник)
"У наших бібліотеках з'являються нові книги. Видані в Україні. І серед них книги авторів закордонних. Так сталося, що мені потрапили до рук дві книги, видані, ну, майже одними і тими ж видавцями. Потрапили у різних бібліотеках, однак усе ж... майже у один і той же час. Перша з них належить перу іспанського автора Франсеска Міральєса, що у останні роки має всеєвропейський успіх. Книга видана російскою мовою — “2013. Конец времен” (Харьков, Белгород, Клуб семейного досуга, 2011). Книга інша — американського автора Курта Воннегута “Колиска для кішки” (Харків, Клуб сімейного дозвілля, 2016 рік). Книга ця була відома ще у Радянському Союзі, але українською мовою, мабуть, вийшла лише тепер. Але ж і тема у цих двох книг — одна і та ж. Яка саме? Кінець світу... Бо і справді ж — хіба ж це не цікава тема... для сімейного дозвілля?!.." (Володимир Даник)
"Стратегія видавництва “Склянка часу” і відповідного журналу, коли пошук нових творів для публікації проводиться і шляхом конкурсного відбору, себе виправдовує. Досвід щодо результатів подібних конкурсів підказує, що перемагають здебільшого вірші і коротка проза, а, скажімо, такий жанр, як есе, дещо відстає. Однак цікаві твори з'являються і у цьому напрямку,тож ситуація може змінитися. Бо есе — це популярний жанр. Бо це особистий погляд автора твору на світ, на нестримний вир життя. І це спонукує нас не тільки прислухатися до почутих і прочитаних думок, а і продукувати, і висловлювати думки власні, ще не звичні для нашого сприйняття і схвильовані. Отож на одному з конкурсів, що проводила “Склянка...”, увагу журі привернуло есе Анни Губіної “Філософія почуттів”. А потім цей твір був опублікований і у журналі..." (Володимир Даник)
"Так буває... Щось викличе твій інтерес і ти починаєш тоді шукати. Те, що відповідає напрямку твого інтересу. Шукаєш і... не знаходиш. Але ж бува і навпаки. Коли без особливих зусиль, коли шукаючи уже щось інше, коли несподівано для себе, раптом натрапляєш на щось відповідне твоєму інтересу. Скажімо, такий жанр, як афоризм. Афоризми, написані у гумористичному ключі чи у сатиричному плані, частенько друкуються у розділах гумору у газетах та журналах. Ну, а щодо... афоризмів, написаних, так би мовити, на повному серйозі, то їх публікації у літературних журналах трапляються не часто. Але ж... побачивши таку публікацію, на неї відразу ж звертаєш увагу. Ось у журналі “Всесвіт” (№5-6, 2018 рік) помічаєш афоризми Роже Мюньє (1923 — 2010) у перекладі Віктора Мотрука. І цікаво, як саме подані ці афоризми. Назва публікації “Мудрі думки”. І приведені афоризми пронумеровані. Ну, можливо, щоб полегшити їх цитування. Отож і... сто афоризмів французького автора..." (Володимир Даник)
"Так, цю книгу треба і читати, і дивитись. І навіть більше дивитись, аніж читати. Бо це книга карикатур відомого українського художника. Любимо карикатури?! Звичайно ж, любимо... Але, бува, поглянувши на карикатуру... усміхнувшись... засміявшись... можемо усе ж і не звернути увагу на те, хто ж... творець дотепного малюнка. А тут у книзі порівняно невеликого формату, книзі, де трохи більше, ніж шістдесят сторінок, карикатури одного художника. Отож і не помітити, а хто ж малював... ну, просто неможливо. Бо і загалом книги художників-карикатуристів зустрічалися мені не часто. [...] Отож, книга Анатолія Василенка “Дошкульним олівцем. Графічні нотатки про наші непорядки”..." (Володимир Даник)
"Олег Сенцов... Кінорежисер. Сильна людина. Патріот України. І слухаючи новини, не можеш не звернути увагу на те, що вийшла книга його прози. Оповідання про юність. Про студентські літа. І завітавши до однієї з черкаських бібліотек, раптом бачиш — ось вона... книга! Так, саме ця книга — Олег Сенцов «Маркетер» (Львів, видавництво Старого Лева, 2019). Твори приведені у книзі у двох варіантах — мовою оригіналу, російською, і у перекладі нашою солов'їною мовою..." (Володимир Даник)
"Нині у наших бібліотеках помічаєш: усе більше свіжовиданих книг — рідною мовою! І це добре. І беручи до рук ще нечитану тобою книгу, звичайно ж, звертаєш увагу і на те, а хто ж її автор. І ось, проглядаючи біографічну довідку, приведену на одній з книг, читаєш, що автор її... доктор політичних наук і кандидат наук історичних. З славного козацького міста Запоріжжя. Ви запитаєте — а яка ж саме книга?! Не повірите... Отже, книга така: Валентин Северинюк “Популярні українські прислів'я та приказки” (Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2019 рік). Але реалії сучасної політики і скарби рідної мови — речі усе ж тісно пов'язані. Бо що таке прислів'я і приказки?! Це життєвий досвід. І досвід не лише чийсь персональний, а цілого народу. А народ наш таки немало настраждався і багато чого набачився. Отож і досвіду більш, ніж достатньо, і для щирої розмови, і для влучного вислову..." (Володимир Даник)
"Отож трапилась мені на очі у бібліотеці книжка. І назва у неї – «Поезія французького символізму». І мова у ній про таких знаменитих поетів, як Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо. Книга вийшла ніби і давненько (Харків, «Ранок», 2003 рік) і адресована у першу чергу вчителям, що мають викладати зарубіжну літературу. Але книга написана цікаво. Прочитав я її з інтересом і, як мені здається, вона могла б бути цікавою і любителям поезії, і людям, для яких літературні поривання є чимось і звичним, і близьким. Бо усе ж непогано і знати – і якою є поезія, і якою вона була, і якою могла б бути..." (Володимир Даник)
"Яким би тривожним не був час, у якому ми живемо, а ми його так чи інакше намагатимемось осягнути. Чи нині – у процесі розвитку подій. Чи потім, коли усе це стане спомином. Колись, у часи горбачовської перебудови, тиражі літературних журналів зашкалювали. Бо і у тих часах, і у змісті видань було немало новизни. Та і читач мав більші можливості долучитися до журналів. Але ж важливість журналів усе ж визначається не тільки тиражем і тим, чи дуже бідують читачі, що хотіли б журнал прочитати. Бо сила видання, як не поглянь, у силі його прикладу. У глибині змісту. Та і у самому факті існування журналу. Бо саме це одна з координат, що визначають духовний та інтелектуальний потенціал суспільства. На нинішньому нелегкому етапі, певна річ. Бо самою «розважалкою» і примітивом не відбудешся. Як би той слизький і ядучий примітив не розхвалювали! Ось такі думки були у мене, коли я і переглядав, і читав журнал «Березіль». №3 за 2019 рік... Бо журнал – це така різнопланова річ, що її читаєш у різний час. Щось відразу ж... А до чогось повертаєшся з часом..." (Володимир Даник)
"То що читаємо?! Та усе читаємо – і детектив, і сучасну прозу, і книги документальні, де постає наша недавня історія… Та і про поезію не варто забувати! Ось так у одній з черкаських бібліотек до моїх рук і потрапила поетична книга Ольги Марчевської «Цветные сны». Книга досить об’ємна. Більше двохсот сторінок. Непогано видана (Івано-Франківськ, 2008 рік). Переважна більшість віршів написана російською мовою. Але є вірші і українською. Книга видана завдяки підтримці івано-франківських друзів, поетів і бардів. Що і не дивно – вірші і справді ж пісенні, надзвичайно співучі… Дякує авторка за підтримку у виданні і лондонським друзям. Отже, є і міжнародне визнання – ну, хоча б на рівні друзів і знайомих! При прочитанні книга викликала приємне враження. Отож і хотілося б з’ясувати докладніше, а що ж його усе ж спричинило. Любов у поезії завжди була помітною темою. Про що авторка заявляє і надзвичайно щиро, і неймовірно ліричн.." (Володимир Даник)
"Газета «Літературна Україна» – це немало поетичних публікацій! Публікацій і цікавих, і якісних. Але все ж деякі з них для себе виділяєш. Переглядаючи газету «Літературна Україна» від 14 вересня 2019 року, я відразу ж помітив досить розлогу добірку поетичних мініатюр Миколи Луківа. Бо і читаючи книги цього поета, я не міг не осягнути, що такі вірші йому по-справжньому удаються. Створення поетичної мініатюри?! О, для цього необхідне і упевнене володіння словом, і емоційний спалах… Та і просто схильність до лаконічного вияву своїх думок і почуттів! У передмові до опублікованих мініатюр Микола Луків зауважує, що і перша його поетична публікація теж складалася з мініатюр. Та і готуючи свою нову книгу, поет приводить у ній цілий розділ саме таких віршів. Отож серед віршів, опублікованих у газета «Літературна Україна», хотілося б усе ж пробігтися поглядом по тих рядках, що найбільше тебе схвилювали і для тебе, як читача, виділялися серед інших..." (Володимир Даник)
"Теперішні нелегкі роки, що їх прожила Україна, можна розглядати з різних точок зору. Скажімо, з точки зору соціологічних опитувань. Чи, можливо, цитуючи думки, висловлені досвідченими, високолобими експертами. А хіба ж не було б цікаво усвідомити, а яким же є цей нелегкий історичний період... так би мовити, у дзеркалі поетичного світосприйняття?! Переглядаю сторінки свіженького видання – а це альманах «Скіфія-2019-Літо»... (канівське видавництво «Склянка Часу»). Тут представлені і просто твори, і твори учасників поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора». Конкурс проводиться уже удесяте. Отож і хотілося б пробігтися поглядом по віршах учасників конкурсу. А на деяких рядочках і зупинитися. Чому так? Поезія – це насамперед емоційний погляд на світ. І можливо саме тому вірші можуть бути цікавими і для людей, абсолютних далеких від поетичних поривань. І потім – серед учасників обдаровані люди з усієї України..." (Володимир Даник)
"Колись у горбачовські часи тиражі друкованих видань – просто зашкалювали! І видань союзних, і видань всеукраїнських. І газет, і літературних журналів. Бо, певна річ, тоді на читачів вихлюпнулася справжня лавина інформації. А якщо говорити про видання літературні, то до читацької аудиторії у ті часи прийшли твори, які раніше не могли бути і опубліковані, і відповідно прочитані широким читацьким загалом. Але це були публікації, безумовно, варті прочитання. Нині українські літературні журнали переживають нелегкі роки. Бо журналу треба дійти до читача. А як? Тепер не кожен читач може собі дозволити той чи інший журнал передплатити. Ну, насамперед… з причин матеріальних. Та що там говорити про конкретного читача?! Коли далеко не кожна бібліотека, а бібліотеки тепер теж бідують, так, далеко не кожна бібліотека може передплатити якийсь з українських журналів..." (Володимир Даник)
"Переді мною книга, що має назву «Спинилось літо на порозі». У книги і оформлення відповідне – коли дивишся на обкладинку книги, то вона ніби переповнена… сонцем! Сонцем, яке випромінює свої теплі, ніжні промені – усім нам. І автор книги добре усім відомий – Максим Рильський… І книг у цього поета (і не тільки поета) дуже немало. Але ж його книг, адресованих дітям, ще читати не доводилось. Бо і на обкладинці книги Максима Рильського «Спинилось літо на порозі» є напис, що належить вона до серії «Бібліотека шкільної класики. Позакласне читання». Автору цих рядків твори Максима Рильського читати, звісно ж, доводилось. Але ця книга… ну, ніби дозволяє поглянути на творчість видатного поета з дещо несподіваної точки зору! Та і передмова до книги, написана Тетяною Щегельською, хоч і коротка, але ж глибока за змістом і вдумлива. І над багато чим і справді ж варто замислитись..." (Володимир Даник)
"Завітавши до обласної юнацької бібліотеки імені Василя Симоненка у Черкасах і здавши поетичну книгу автора-черкащанина, прошу бібліотекаря принести щось із книг Ліни Костенко. Мені приносять гарно оформлену книгу «Мадонна Перехресть» (Київ, «Либідь», 2012 рік). Цю книгу я вже читав. Але ж з моменту прочитання минув уже певний час. Отож відразу ж і думка – а чому б і не перечитати?!.. Вірші, що увійшли до згаданої вище книги, були і новими, і раніше недрукованими. Сама книга поезій була присвячена доньці Ліни Костенко. І це вносило певний особистісний аспект у духовну ауру книги. Книга прекрасно оформлена. Там немало фотографій, що запам’ятовуються. У тому числі і світлини з особистого архіву Ліни Костенко." (Володимир Даник)
"Існує і така думка. Читача (і слухача, і глядача теж!) треба посилено розважати, бо і життя нині дуже нелегке. Отож розважати і розважати, аж поки бідолашний читач (і слухач, і глядач теж!) і зовсім не втратить терпіння від такого завзятого розважання! Але є видання і для людей мислячих, де можна знайти і глибоку за змістом поезію, і цікаву прозу, і неординарну публіцистику. У таких видань, може, й не надто великий тираж, але таку книгу береш до рук, щоб, прочитавши її раз, потім іще не раз до неї повернутися..."
(Володимир Даник)
"... Завітавши до нашої обласної бібліотеки, забиваюся у куток, у який зазирають спраглі до поезії читачі, переглядаю вміст вагомих і трохи переповнених книжкових полиць. І відразу ж пульсує думка – а що ж новенького?! Такого, що ще не читав... Нещодавно виданого... Аж ось і помічаю – книга поезій Віктора Женченка «Партитура буття» (Київ, «Жнець», 2016 рік). Книга має приємну зовнішність, з її обложки приязно усміхається і сам автор, і ніби каже – не ледачкуйте, шановні читачі... Читайте поезію! Вона того варта... " (Володимир Даник)