Володимир Даник. "Для сімейного дозвілля" – оповідки циклу «З письменницького зошита» (частина дванадцята)


 

 

На відео: Курт Воннеґут "Колиска для кішки". Огляд книги ("Книжкова дилерка").

 

 

Володимир Даник

З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ЗОШИТА

 

Завантажити добірку оповідок циклу "З письменницького зошита" від Володимира Даника – частина 12 (txt.zip)

 


ДЛЯ СІМЕЙНОГО ДОЗВІЛЛЯ

В наших бібліотеках з'являються нові книги. Видані в Україні. І серед них книги авторів закордонних. Так сталося, що мені потрапили до рук дві книги, видані, ну, майже одними і тими ж видавцями. Потрапили у різних бібліотеках, однак усе ж... майже у один і той же час. 

Перша з них належить перу іспанського автора Франсеска Міральєса, що у останні роки має всеєвропейський успіх. Книга видана російською мовою — “2013. Конец времен” (Харьков, Белгород, Клуб семейного досуга, 2011).   

Книга інша — американського автора Курта Воннегута “Колиска для кішки” (м. Харків, Клуб сімейного дозвілля, 2016 р.). Книга ця була відома ще у Радянському Союзі, але українською мовою, мабуть, вийшла лише тепер.

Але ж і тема у цих двох книг — одна і та ж. Яка саме? Кінець світу... Бо і справді ж — хіба ж це не цікава тема... для сімейного дозвілля?!

Але не поспішаймо з висновками. Адже тема — це лише привід, щоб узяти слово. Промовцю, щоб рішуче підійти до мікрофона, а літератору, щоб...  написати книгу. А що буде сказано чи написано — ну, це ще питання...

Але ж і автори вищезгаданих книг — талановиті. Та і читати їх цікаво. Так, багато що у прочитаному може видатися не надто прозорим і зрозумілим, але ж, прочитавши книгу... можна буде до неї потім ще раз повернутися.

І ще одне зауваження щодо книги іспанського автора. Мова там іде про те, що, мовляв, згідно деяких пророкувань кінець світу мав статися ще... у 2013 році. Отож і книга була видана у 2008 році. А написана, відповідно, ще раніше. Що і не дивує — подібна оперативність і закордонного автора, і закордонного видавництва... ніби цілком звична. Але ж...

Українські видавці книгу в перекладі російською видали у 2011 році. Ось тут можна і порадіти за наше книговидання — ще і кінця світу не сталося, а книга на відповідну тематику, уявляєте, вже видана! 

Щоправда, я її, як читач бібліотеки, і отримав, і прочитав у... 2021 році. І дехто з надто прискіпливих читачів, узявши до рук таку книгу, може відчути себе розчарованим, а то і взагалі... ошуканим. Мовляв, книга не актуальна... книга застаріла...

Але не поспішайте розчаровуватися! Обидві вищезгадані книги цікаві і заслуговують окремої розмови. Але це вже іншим разом.  


 

 


А ПАРТІЯ – ОДНА!

Це було ще у радянські часи. Цю історію, що стала майже легендою, мені доводилося чути від багатьох музикантів і працівників культури. Суть її така: свіжоспечений керівник культури (чоловік вельми далекий від питань мистецтва…) приходить на репетицію оркестру. І помічає, що всі музиканти стараються, тільки один з них, той, що грає на ударних інструментах, виконує свою роль  надто вже не активно і в’яло.
Керівник культури зразу ж підходить до нього і в найрізкішій формі висловлює йому своє незадоволення.
Як відомо, ноти того музикального твору, який має виконуватись, розписуються за окремими партіями – для кожного інструмента.
Музикант і хотів у відповідь на критику пояснити, що грав у відповідності до тих нот, що у нього були:
— Але ж у мене — така партія… 
На це керівник культури відповів, що…
Що ж відповів музиканту керівник культури?!
Керівник культури відповів чітко і однозначно, в дусі тих часів:
— У нас у всіх одна партія — комуністична!

 

 

 


 

На відео: відеорекомендація книги "Заборонений. Історія життя і боротьби Василя Стуса.

 


ДО РЕЧІ — ПРО ОЛІВЕЦЬ...

Історичні повісті і романи?! Їх пишуть не тільки про часи і давні, і вже трохи призабуті, а й події недавньої історії теж потрапляють на сторінки подібних творів. Прочитав нещодавно книгу про Василя Стуса. І книгу цікаву. І книгу не документальну, а художню. Це роман Сергія Дзюби та Артемія Кірсанова “Заборонений. Історія життя і боротьби Василя Стуса” (Харків, “Ранок”: Фабула, 2020 р.). І книга ця, треба сказати, досить оперативно дійшла до бібліотек і, врешті-решт, до мене як до читача.

У книзі мова йде не лише про нашого видатного поета, а і про його соратників. Зокрема, про талановиту художницю Аллу Горську.
І у книзі є і відвертий діалог між Стусом і Горською, де зокрема і такі слова:
— Тривожні часи настали. На місці твого батька я теж за тебе хвилювався б, — зізнався Стус.
— Батькові натякнули, що мене взяли на олівець, і мені загрожує небезпека.
Як відомо, Алла Горська потім була убита. І в убивстві чомусь звинуватили її чоловіка Віктора Зарецького. І у цій події тоді та і нині багато чого незрозумілого.

Можна згадати, що і герой відомої пісні Володимира Висоцького, фронтовий розвідник, теж (в умовах війни!) був “узятий на олівець” і внаслідок цього мав немало дуже неприємних для себе хвилин.

А читаєш мемуари відомої дисидентки радянських часів Валерії Новодворської, і там слова “взяти на олівець” окреслені більш чітко і промовисто і не стосуються лише канцелярського приладдя. Подібні слова, як виявляється, передбачали щодо особи, яку “взяли на олівець”, постійні і телефонне прослуховування, і зовнішнє спостереження.
Отож, олівець не така вже і проста і виключно побутова річ, як можна було б подумати.

 

 

 


І ВЕДУЧИЙ — …ЗНАЙШОВСЯ!

Розкажу про випадок, що стався у мене на очах. Це трапилось ще у радянські часи. Група письменників була в одному з районних центрів Черкаської області, де проходили творчі зустрічі з читачами у школах і бібліотеках. А увечері письменники повинні були виступити ще й на дискотеці.
Брат одного з письменників жив саме у цьому місті і запросив його та інших літераторів у гості. Іти у гості у надто пізню пору було незручно, а початок дискотеки затягувався. А потім вийшов один з ведучих і, звертаючись до аудиторії, сказав: 
— Так, треба починати вечір... А де ж Іван і Дмитро?! Без них же починати не можна... 
Потім ведучий зробив вигляд, що активно шукає своїх колег, і після довгої і втомливої паузи один з них знайшовся:
— Ну,  добре — Іван уже є! А де ж усе-таки Дмитро?! 
При цьому було таке враження, що  Дмитра... будуть шукати ще довше.
І в цей момент відомий письменник-гуморист Констянтин Світличний раптом повів себе так, що третій ведучий не просто вийшов, а... вибіг до мікрофона. Ведучі перестали «грати у жмурки» і зразу ж представили аудиторії письменників, що з успіхом виступили на вечорі.
Що зробив письменнник-гуморист Костянтин Світличний?!
Після слів, сказаних ведучим: «...А де ж все-таки Дмитро?!», Костянтин Кирилович, який сидів серед групи письменників, підняв руку і достатньо голосно мовив: — Я тут! 

 

 

На відео: відомий письменник-гуморист Констянтин Світличний – про себе...

 

 

 


Є У НАС І... ШЕДЕВРИ!

Як оцінити що-небудь?! Ну, скажімо, пісню... Треба її порівняти — з іншими піснями! З тими, що чуємо. З тими, які чули. З тими, що ще будемо чути. І, може, майже відразу, а, може, тільки за плином літ осягнемо — а яка ж вона... пісня...
Бува, що пісню почуєш. І почуєш не один раз. Але при цьому ця пісня усе ж залишається для тебе однією з багатьох пісень. А далі минають роки і ти раптом чуєш цю ж пісню. І несподівано для себе розумієш, що пісня — і її зміст, і її мелодія, і її виконання дуже співзвучні духу епохи, у якій живемо. Епохи, яка і минає, і продовжується, і буде продовжуватись. Та і пісня по суті... є пульсом цієї ж епохи. 
І пісню, до якої колись ставився з симпатією, але якось для себе не виділяв, починаєш раптом сприймати... як один з шедеврів української пісні. А потім приходить і сумнів. А раптом подібне враження — помилкове. 
Але минає час і знову чуєш цю ж пісню. І враження — те ж саме! Так, враження суб'єктивне. Але ж і об'єктивна оцінка чогось складається усе ж з багатьох вражень суб'єктивних.
Про яку з пісень іде мова? А у пісні цій є і такі слова —

Моя Україна з горя почорніла,
Важко заробляє, але ще співає —
Рок-н-рол!..

Виконувала цю пісню, здається, Віка Врадій. Пісня ця з'явилася уже давненько, але звучить і тепер. Є у цій пісні і сум, і гіркота, але ж є і незламність, і задерикуватість, більше співзвучні дням теперішнім, аніж тим дням, що минули.
Отож і замислюєшся, а чому враження від однієї й тієї ж пісні було одне, а тепер ніби... суттєво інше. Може, тому, що і життєвий досвід українців став за ці роки і іншим, і глибшим. Може, і тому, що у  радянські і перші пострадянські часи рок-музика сприймалася з осторогою, як щось не надто глибоке і серйозне, а нині її грозова енергетика сприймається уже, ніби щось цілком природне. Пісня лишилася ніби та сама, а от слухачі... стали вже іншими.
Ось такі виникають думки, що хвилюють, бентежать і... вимагають свого продовження.

   

На відео: Віка Врадій. "Україна рок-н-рол" (Фестиваль Попсо-Франко Одеса, 1993).

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Більше оповідок зі збірки "З письменницького зошита" від Володимира Даника:

Володимир Даник. З письменницького зошита. Цикл роздумів."Інколи пишуться різні за характером нотатки – роздуми, спомини, жарти… І ти ще не уявляєш, а у якій же формі це потраплятиме на очі читачу. Але потім щось, написане у той чи інший час, раптом... ніби об’єднується у якусь ще не зовсім зрозумілу для тебе спільноту. Ось так у мене і з’явився цикл «З письменницького зошита»..." (Володимир Даник)

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. "Для сімейного дозвілля" – оповідки циклу «З письменницького зошита» (частина дванадцята)»:
Діана , 2021-09-19 11:44:25, #
Ірина , 2021-09-24 13:14:47, #
Олег , 2021-09-25 10:46:46, #
Людмила , 2021-09-26 13:31:08, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 4     + Додати коментар
Топ-теми