Володимир Даник. «Отож — сто афоризмів...» (про публікацію “Мудрі думки” Роже Мюньє у журналі «Всесвіт»)

 

 

 

Володимир Даник

ОТОЖ — СТО АФОРИЗМІВ...

Так буває... Щось викличе твій інтерес і ти починаєш тоді шукати. Те, що відповідає напрямку твого інтересу. Шукаєш і... не знаходиш. Але ж бува і навпаки. Коли без особливих зусиль, коли шукаючи уже щось інше, коли несподівано для себе, раптом натрапляєш на щось відповідне твоєму інтересу.

Скажімо, такий жанр, як афоризм. Афоризми, написані у гумористичному ключі чи у сатиричному плані, частенько друкуються у розділах гумору у газетах та журналах. Ну, а щодо... афоризмів, написаних, так би мовити, на повному серйозі, то їх публікації у літературних журналах трапляються не часто. Але ж... побачивши таку публікацію, на неї відразу ж звертаєш увагу. 

Ось у журналі “Всесвіт” (№5-6, 2018 рік) помічаєш афоризми Роже Мюньє (1923 — 2010) у перекладі Віктора Мотрука. І цікаво, як саме подані ці афоризми. Назва публікації “Мудрі думки”. І приведені афоризми пронумеровані. Ну, можливо, щоб полегшити їх цитування. Отож і... сто афоризмів французького автора.

Треба сказати, що сама назва публікації викликала у мене спочатку певний сумнів. Звичайно ж, афоризм і передбачає глибину змісту. І кожен автор прислухається до думок висловлених кимось та і вигострює думки власні. Але брати таку назву для своїх афоризмів, мабуть, не кожен автор і зважився б. Однак подібна назва, на мою думку, все ж виправдана. Ознайомлюючись з публікацією, не можеш не помітити, що французький автор — глибоко релігійна людина. І можливо саме цим і обумовлена назва, під якою подані афоризми. 
 

 

На світлині: Роже Мюньє та Мартін Гайдеггер.

І ще. На початку публікації приведене фото, де автор афоризмів Роже Мюньє стоїть поруч зі знаменитим філософом Мартіном Гайдеггером (1889 — 1976).

Ось тут і починаєш усвідомлювати звуженість і обмеженість наших знань. Бо те, що Мартін Гайдеггер — відомий філософ, цілком зрозуміла річ. А те, що нового він вніс у філософію, і мені самому та і, мабуть, багато кому з читачів не вдасться пояснити конкретно.

І якщо говорити про поезію, то серед поетичних творінь виділяють і... філософську лірику. Мабуть, можна говорити і про афоризми, що не обминули впливу глибоких філософських істин.     
І починаючи ознайомлюватись з приведеними у “Всесвіті” афоризмами Роже Мюньє, помічаєш, що є речі для тебе незрозумілі. Бо не завжди ясно, а який же саме зміст вкладає автор афоризмів у висловлене ним. Можливо, для цього не вистачає якихось знань, що лежать за межами афоризму. Бо афоризм — це хоч і влучно, але ж здебільшого украй лаконічно.

Тоді і хороша нагода — виявити власну суб'єктивність. І привести ті афоризми Роже Мюньє, які викликали певний інтерес. І спробувати їх осмислити, привівши до них короткі коментарі. Усвідомлюючи, певна річ, що трактування того чи іншого висловлювання може бути і зовсім іншим. 

Отож починаємо.

Щоб протистояти якимось обставинам, треба їх знати. Але цього мало. Дуже непогано було б і розуміти, а яке ж коріння проблем, що виникли. Отож перед вами афоризм з номером 68.

 

Про те, що нас кривдить, понукує, ми майже нічого не знаємо. Знаємо лише, як воно діє.

 

Бачення світу буває і до певної міри одностороннім. Залежним від знань, переконанань і життєвого досвіду. І це треба теж враховувати. Можливо, саме про це і йде мова у афоризмі з номером 76.

 

Є багато істин: раціональна, магічна, релігійна... Всі вони не складають, однак, єдиної істини.

 

Думка, приведена у афоризмі, що одержав номер 78, не здається чимось для тебе абсолютно новим і все ж важливо і хто, і як мислить саме у такому напрямку.

 

Є, по суті, лише два види тексту: ті, що розповідають про людину, звернені до неї, та інші.

 

Людина — це не тільки те, що їй удалося здійснити. Це і мрії, які, на жаль, залишились не здійсненими. Можливо, саме про це і йде мова у афоризмі, що має номер 80.

 

Те, що мені недоступне, вивищує мене порівняно з тим, що мені доступне.

 

Кожна людина — це до певної міри... таїна! І осягнути цю таїну міг би і хтось інший, але ж насамперед і сама людина має намагатися це зробити. Бо і весь наш життєвий шлях — це по суті... самопізнання. Про це, мабуть, і афоризм з номером 81.

 

Дивитися на себе очима інших — згубно. На щастя, це майже неможливо.

 

Наступна думка (афоризм номер 82) з одного боку ніби очевидна, а з іншого і не надто прозора. Можна сказати, що до певної міри і... суперечлива. Але ж суперечливі, погодьтесь, і життя, що вирує навколо, та і ми самі.

 

У будь-якому разі, стаємо мудрими, — іноді, правда, ціною надмірних зусиль. Добре було б, якби знання ми здобували легше, тоді й мудрість була б справжньою.

 

А ось наступна думка (афоризм номер 98) досить несподівана і значною мірою багатовимірна. Думка, яку при всій прозорості її формулювання не відразу і усвідомиш. Та, мабуть, і не раз ще до неї повертатимешся.

 

Справжня книга закінчується там, де їй належить початися.

 

По-справжньому глибока і думка, що спалахнула у наступному афоризмі (номер 99). Бо у ній по суті мова йде і про щось глибоко особисте, і про духовне коріння народу. Та і про зміст життя теж.

 
Якщо світ населений лише живими, то життя — це велика відсутність.

 

Афоризм при усій його короткометражності це не тільки простір для цікавих думок, а і намагання осягнути ці думки, мислячи образно. Наприклад, як це відбувається у афоризмі... ну, не повірите... з номером 100.

 

Коли вітер стихає, світ рухається у зворотному напрямку.

 

І прочитавши сто... так, саме сто... афоризмів, аж ніяк не позбавлених мудрості, починаєш розуміти, що до цієї публікації ще не раз варто було б і повернутися. І, мабуть, це не раз ще і станеться. Бо завдяки їй відкриваєш для себе нове і цікаве ім'я. 
І хотілося б висловити надію, що таке авторитетне видання, як “Всесвіт”, ще не раз допомагатиме читачам відкривати незнайомі їм імена. І у жанрі афоризму теж.

 

На відео: Журнал "Всесвіт" — віртуальна виставка з фондів Хмельницької ОУНБ.

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

Читайте також на нашому сайті: