Володимир Даник. "Час, у якому живемо..."


Володимир Даник. З письменницького зошита

 

Володимир Даник

ЧАС, У ЯКОМУ ЖИВЕМО...

Яким би тривожним не був час, у якому ми живемо, а ми його так чи інакше намагатимемось осягнути. Чи нині – у процесі розвитку подій. Чи потім, коли усе це стане спомином.

Колись, у часи горбачовської перебудови, тиражі літературних журналів зашкалювали. Бо і у тих часах, і у змісті видань було немало новизни. Та і читач мав більші можливості долучитися до журналів.

Але ж важливість журналів усе ж визначається не тільки тиражем і тим, чи дуже бідують читачі, що хотіли б журнал прочитати. Бо сила видання, як не поглянь,  у силі його прикладу. У глибині змісту. Та і у самому факті існування журналу. Бо саме це одна з координат, що визначають духовний та інтелектуальний потенціал суспільства. На нинішньому нелегкому етапі, певна річ. Бо самою «розважалкою» і примітивом не відбудешся. Як би той слизький і ядучий примітив не розхвалювали!

Володимир Даник. Час, у якому живемо. Журнал Березіль.

Ось такі думки були у мене, коли я і переглядав, і читав журнал «Березіль». №3 за 2019 рік... Бо журнал – це така різнопланова річ, що її читаєш у різний час. Щось відразу ж... А до чогось повертаєшся з часом.

Насамперед, звичайно ж, і помітив, і прочитав публікацію Олега Чорногуза «Світ моєї любові. Про сокровенне». Жанр – мемуари... І в них автор зміг вихлюпнути те, що раніше, можливо, і не поспішав би висловлювати. І щось глибоко особисте, і щось дуже вагоме з точки зору суспільних змін, що відбулися за останні десятиліття.

Загалом я сприймав цього письменника більше, як людину вельми успішну у нашій літературі. А з досить відвертих мемуарів дізнаєшся, що і над головою у нього було немало хмар.

 

На відео: Олег Чорногуз. Портрет. Роздуми.

 

А мені при цьому згадується ще 1992 рік. Київ. Палац «Україна». Перший Всеукраїнський фестиваль гумору, організований за сприяння НСПУ і кількох авторитетних всеукраїнських видань.  

А у журі фестивалю – Євген Дудар, Олег Чорногуз, Микола Луків... І саме у рамках фестивалю пройшла і презентація гумористичного журналу «ВУС», започаткованого Олегом Чорногузом з групою однодумців. А серед них були і Віктор Баранов, і добре відомий нині Андрій Кокотюха. Втриматися журналу на хвилях ринкової стихії довго не вдалося, а сам проект був, звичайно ж, привабливий і хвилюючий.

Що ще цікавого знайти я зміг на сторінках цього випуску «Березоля»?! Трепетну і, я б навіть сказав, досить витончену лірику Павла Щириці і Наталки Матюх. Лірику, що може досить виразно сказати, а які ж вони – сучасні українці… у своїх особистих і радощах, і драмах.

 

На відео: поетеса Тамара Севернюк - інтерв'ю, пісні.

 

Досить розлоге (і зворушливе!) інтерв’ю з поетесою Тамарою Севернюк. А це поетеса пісенна. Немало пісень написано на її вірші українськими композиторами. Та і сама вона віддала належне такому жанру, як авторська пісня. Одну чи дві пісні у її власному виконанні під гітару я мав нагоду колись чути по Українському радіо. І пісні залишили приємне враження. І взагалі подібна публікація це і свого роду літературний портрет мисткині, і можливість зазирнути до її, так би мовити, творчої лабораторії.

 

Письменниця Лана Перлулайнен.

Лана ПерлулайненВолодимир Даник. Час, у якому живемо. Журнал Березіль. Письменниця з Шевченкового краю Ольга Павленко. Книга Геннадія Фіміна. Доброволець Сумрака.

 

Письменниця з Шевченкового краю Ольга Павленко.

 

 

     

 

Ольга Павленко

 

 

Серед прозових публікацій виділяється, звичайно ж, історичний роман Лани Перлулайнен. Інші часи, то й інше бачення історичних подій. Та і взагалі доводилося чути думку, що історичні романи пишуться більше з прицілом на сучасність, аніж на ті події, що зображені у творі. І тут є над чим замислитись.

Викликає інтерес і публікація письменниці з Шевченкового краю Ольги Павленко. Це роздуми над прочитаним. Після прочитання книги Геннадія Фіміна, у якій мова йде про події на Донбасі. Роздуми письменниці вдумливі і схвильовані. І після їх прочитання, певна річ, виникає бажання прочитати і вищезгадану книгу.

Отже, про що пишуть сучасні журнали?! Про нелегкий час, у якому ми живемо. Про час, який ми чи тепер, чи колись намагатимемось осягнути. Про час, про який у кожного з нас усе ж є потреба – читати!

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. "Час, у якому живемо..." »:
Василь , 2020-04-08 22:01:56, #
Любов Петрівна , 2020-04-09 08:43:06, #
Mykola , 2020-04-10 10:40:09, #
Роман Котляр , 2020-04-11 13:03:34, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 4     + Додати коментар
Топ-теми