Володимир Даник. "Журнали можуть... дивувати"

Володимир Даник

ЖУРНАЛИ МОЖУТЬ... ДИВУВАТИ!

Колись у горбачовські часи тиражі друкованих видань – просто зашкалювали! І видань союзних, і видань всеукраїнських. І газет, і літературних журналів. Бо, певна річ, тоді на читачів вихлюпнулася справжня лавина інформації. А якщо говорити про видання літературні, то до читацької аудиторії у ті часи прийшли твори, які раніше не могли бути і опубліковані, і відповідно прочитані широким читацьким загалом. Але це були публікації, безумовно, варті прочитання.
Нині українські літературні журнали переживають нелегкі роки. 
Бо журналу треба дійти до читача. А як? Тепер не кожен читач може собі дозволити той чи інший журнал передплатити. Ну, насамперед… з причин матеріальних. 
Та що там говорити про конкретного читача?! Коли далеко не кожна бібліотека, а бібліотеки тепер теж бідують, так, далеко не кожна бібліотека може передплатити якийсь з українських журналів.

Письменник – це, звичайно ж, насамперед уважний читач. Отож і помічаєш – у нас, у Черкасах, можеш одержати журнали для прочитання у бібліотеках обласного рівня – обласній бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка, обласній юнацькій... А якщо читач живе не в обласному центрі? То чи зможе вдовольнити свій спраглий інтерес до літературних творів, представлених у журналах?!
А кожен випуск журналу – це усе ж бо подія у нашому культурному житті. То що ж українському читачу обходитися... без подій?! Але не будемо загострювати і без того вельми гостру проблему.

Отож заходжу до нашої обласної юнацької бібліотеки імені Василя Симоненка, на абонемент. У цій бібліотеці відбувається чимало літературних акцій, у яких беруть участь черкаські письменники. Які до речі, як читачі, активно користуються і можливостями бібліотеки. Так, українські літературні журнали тут є... І «Київ», і «Дзвін», і «Всесвіт», і «Дніпро».

І що цікаво – найкрутіший детектив можна узяти собі для прочитання на місяць. А ось один з літературних журналів можна читати... два тижні. Отож який висновок робимо?! Щодо українських літературних журналів – читацький попит значно перевищує пропозицію. Тому і можна сказати у футбольному стилі – 1:0! На користь наших журналів. 

Цього разу, узявши дві свіженькі книги, вибираю і один з випусків журналу. Отож і є можливість прочитати – журнал «Всесвіт»... №1-2 за 2018 рік. Ну, видання цікаве... І для письменників насамперед. Бо і хіба ж не цікаво, а що ж пишуть колеги по перу – і у Європі, і у світі?!
Журнал – це таке явище, це така книга, що читаєш надруковане  там, так би мовити, у кілька прийомів. Бо тут є немалий вибір щодо того, що ж читати. Отож спочатку читаєш кілька публікацій, що привернули твою увагу. А потім... коли, може, мине вже не один місяць, знову повертаєшся до того ж номера журналу. І з не меншим інтересом можеш прочитати і щось зовсім інше.

Хотілося б звернути увагу на три публікації у вищезгаданому номері «Всесвіту», що привернули мою читацьку увагу... при, так би мовити, першому читанні. І сказати про кожну з них... ну, хоч кілька слів.
Відкриває журнал цікава стаття Юрія Микитенка з промовистою назвою – «На перехресті «ізмів»   . Тема – польсько-українські взаємини... їх реалії і коріння. Автор статті не намагається ставити остаточний діагноз і наводити однозначні рецепти вирішення існуючих проблем. Публіцист розмірковує над важливою темою і запрошує до цього читачів. Отож і стаття, незважаючи на порівняно невеликий формат, вийшла, на мою думку, вельми читабельною.
Слухаючи неординарних виконавців – чи когось з співаків... чи якийсь з відомих музичних колективів... – мимоволі замислюєшся. А про що ж усе-таки співають музиканти?! Публікація «Deep Purple in Rock», де приведені вибрані рок-поезії знаменитої групи, зможе допомогти розширити обрії уявлень українського читача у цьому напрямку.
Світ знає Рея Бредбері – як видатного фантаста! А у цьому номері «Всесвіту» бачимо... поетичну його публікацію. І читач, ознайомившись з нею, зможе замислитись над несподіваною темою, а який же Рей Бредбері – у поезії... 

Отож і завершити приведені тут роздуми хотів би закликом до українського читача – читайте наші літературні журнали! Бо вони варті... вашого прочитання.

На відео: Юлія Лісовська. Рецензія на "Дзвін" (випуск 5, 2017 рік) - у ФБ.

Статтю надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Читайте також на нашому сайті:

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.