Олег Гончаров. "Точка кипіння крові" (містична драма на дві дії) - для старшокласників та дорослих
«"Люба Антеє! Немає більшого щастя, ніж бути коло Вас, бачити Ваші чудові очі, читати Ваші чисті думки. Та, на жаль, мені вже час. Полюбіть цю дитину, що носить для Вас під серцем Сара. Це Ваша дитина, Антеє. З любов’ю Гот’є."» (Олег Гончаров)
Читаймо захоплюючі повісті від Олени Більчук:
- "Зошити у лінії" (повість у двох частинах)
"У садочку, що повниться пташиними піснями від самого світання, сивий дідуньо майструє колисоньку. У білій сорочці, з добрим настроєм, як і годиться. Не снідаючи, після ревної Молитви. Йому підсобляє тато. Малому Сергійкові це так цікаво! То він хутенько вніс дрівцят до печі - мама з бабунею попросили, і біжить до татка з дідусем. А дід Андрій усміхається..." (Галина Римар)
Драма на дві дії "Уроки детермінізму" у 2017 році увійшла до збірки семи п'єс Раїси Гончарової "Дзвони долі", виданої за підтримки КМДА.
Володимир Даник. "Передвиборні турботи... у гумористичному і... навіть пісенному аспектах!"
"Про вибори, що підступають… віршами?!
А вибори – це ж трохи... землетрус!
І, може, знов хоч гіршого та іншого
Уперто забажається комусь.
І вже піари солов’їні чуємо –
Про далечінь п’янку... кипіння криз...
Ну, та нічого... ми проголосуємо –
Бач, може, і не гірше, ніж колись!"(Володимир Даник)
Наталя Карпенко. "Учительська праця"
"Учительська праця – це зріст і навчання,
Коли ти з прогресом у ногу ідеш.
Учительська праця – велике надбання,
Коли ти дитині себе віддаєш.
Учительський успіх – надія і віра,
Де такт і терпіння – як видих і вдих.
Учительський успіх – це розум і міра,
Вони вчаться в тебе, ти вчишся у них..."(Наталя Карпенко)
У 2017 році драма "Депортація душі" увійшла до збірника семи п'єс Раїси Гончарової "Дзвони долі", виданої за підтримки КМДА. У 2016 році "Депортація душі", драма на дві дії Раїси Гончарової у перекладі російською мовою Олега Гончарова, увійшла до лонг-листа міжнародного конкурсу драматургів "Історична драма" (м. Калінінград, Росія).
Платон Воронько. "У моєї доні оченята сонні" - цикл віршів для дітей з книги "На рідному порозі"
Мостенізми у мовленні Олі Шарко
"Як ся маєте, мої любі читачки, особи поза гендерною бінарністю та читачі? Зичу міцного здоровля та ніколи не потрапляти на Кульпарківську, 13. До речі, в Києві, здається, аналогічний зміст має вислів «Фрунзе, 103», віднедавна вже вулиця Кирилівська. Однак то невелика месія. Сьогодні поговоримо з вами про діалекизми, які ви навряд чули, а саме – мостенізми. Мостенізми (назвемо їх так на власний розсуд, бо кращого ще ніхто не вигадав) – то слова, почуті й зафіксовані мною у Великих Мостах – раніше смт, а останні років п’ятнадцять – місті Сокальського району Львівської області, звідки родом мій батько..." (Ольга Шарко)
Блог Ольги Шарко про мову. "Ціни зжовтеніли! Реклама – рушій мови" (частина 10), #мовамемів
Доброго здоров’я моїм читачам, читачкам та особам поза гендерною бінарністю. Улюблена вами рубрика про мову реклами повертається. У попередніх частинах ми з вами згадували контамінації, римування, антитези й оксиморони. А сьогодні сформуємо семантичне поле й словотвірне гніздо. Під час пошуку матеріалів для добірок реклами найчастіше, звісно, трапляється лексема «ціна». Воно й не дивно, адже реклама – не лише рушій мови, а й торгівлі. Тож пропоную глянути, як маркетологи на повну експлуатують це слово, надаючи філологам та філологиням все більше матеріалів для дослідження. До речі, хто хоче видати словник новітніх українських фразеологізмів – пишіть мені, може, згуртуймося силами, бо гуртом дешевше." (Ольга Шарко)
Драма "Острів марнословства" у 2017 році увійшла до збірки семи п'єс Раїси Гончарової "Дзвони долі", виданої за підтримки КМДА.
"Якось матуся повідомила милій донечці Людмилі, Люді, Люсі, що в Китаї, країні, де дуже багато людей, жив колись імператор Лю Да, який походив з роду Лю. Його батько теж був Лю, а діда звали ще цікавіше — Лю Сю. Всі сини Лю Да також до імені додавали слово Лю. І спадкоємцем Лю Да згодом став якийсь новий Лю. — Китай, — повторила про себе Люда по складах, — мабуть, там має бути багато китів. Але вголос запитала про інше: — А як правильно: Лю Лю чи Лю Люєвич? Мама знизила плечима і відповіла: — Люсю, Людо, люлю — це я тобі іноді перед сном кажу, а він був просто Лю, це не ім'я, а прізвище..." (Галина Мирослава)
З Німеччини в Чернеччину
Ярик-школярик
Вівчарик
Іваник-склярик
Його планета
"...Ще з дитячих років стали нерозривними для Платона Воронька на все життя поняття праці й пісні. Адже батько його був ковалем, а дід — бандуристом, котрий пішки виміряв не один десяток доріг. І Платон Микитович, невтомний поет і трудар, не один десяток доріг пройшов майже в усіх кінцях світу — доріг війни й миру, доріг страждань і щастя, доріг негод і перемог. І на всіх дорогах життя не полишала поета дідова пісня, гартована у батьковому горні, бо вона, вбираючи в себе всі болі й радощі життя, сама ставала його невід’ємною часткою. Не випадково поруч із дорослими віршами в доробку поета займають рівнозначне місце твори для дітей. Поезія і дитинство — це для Платона Воронька спільне, невід’ємне одне від одного. Всі його вірші пронизані усмішкою, зігріті лагідною добротою, яких так частенько не вистачало в свій час малому Платонові... Тож коли доля нагородила його щасливою можливістю дарувати дітям радість — він усі щедроти своєї душі віддав найменшим!.." (Анатолій Костецький)
