Наталя Карпенко. Осінні поезії для дітей (нова добірочка)

Наталя Карпенко. Осінні поезії.

Наталя Карпенко

Вересень

Вересень з подиву руки розвів:
– Я вам не любий? Не лайте!
Я пригощаю! Мій сонях дозрів!
Лускайте, все забирайте!

Годиш, не годиш… Усе вам не так!
Хочете літа? Там спека!
В мене на блюді солодкий кабак
І терта кашиця з глека.

Наталя Карпенко. Осінні поезії.

Бабине літо

Виткало прядиво бабине літо,
Дню капелюха торочить.
Вечір за нитку і гай понад віти –
Ніч собі сукню доточить.

Ранок втягнув білу голову в плечі,
Ранок до сонця муркоче.
Літо плете і йому теплі речі,
Сонце на кутні регоче.

Наталя Карпенко. Осінні поезії.

Ніч сьогодні на коні...

Ніч сьогодні на коні,
Вкоротила нічка дні.
Ото ляси точить,
Ото зорі строчить!
Сяє зірочка в пітьмі,
Стелить стежечку зимі.
Ото вже високу,
Ото вже широку!
Ще надворі тепло так,
Ще не віриться ніяк, –
Нічка ляси точить,
Нічка зорі строчить.

Наталя Карпенко. Осінні поезії.

Барвиста осінь

Падає з дерева листя жовтеньке,
Падає з дерева листя руде.
Ще би дощу хоч малесеньку жменьку,
Вересень кладку для жовтня кладе.

Хай розмалює нам жовтень намисто,
Вкутає стежку і вкриє траву.
Хай сорочину пошиє барвисту,
Вересень вив’язав жовтню канву.

* * *

Здивований кленок

Стоїть кленок здивований:
– Кудись листочок втік,
Мальований, цяткований,
Без нього мерзне бік!
А лист руденьким коником
За вітром поскакав.
А лист згорнувся котиком
І до землі припав.

Злива

Жовтень з порога так вшкварив коня,
Що полякалися хмари.
Злива на голову з першого дня,
Жовтень збив бучу і чвари.

* * *

Гами дощу

Дощик струмочком з усіх парасоль,
Дощик струмочком на п’яти.
Він кожним пальчиком до-ре-мі-соль,
Дощик вчить вересня грати.
Виростуть з нього великі дощі,
Жовтень стоїть біля брами.
От хто нам випере пальта й плащі,
От хто зіграє всі гами.

Екватор осені...

Позаду – пів дороги,
Позаду – теплі дні.
Упав листок під ноги,
Співає дощ пісні.
Той дощ тепла не просить,
Той дощ бере своє.
Він сам пере і косить,
Нікому не дає.
Він вийшов на роботу
І гримає з містка:
– Зніму всю позолоту
З осіннього листка.

* * *

Трава зелена восени...

А трава, як ото навесні,
Цього року зелена, зелена.
То нічого, що ранки хмурні
І у гілочки пісня жовтнева.
То нічого, що йдуть холоди,
І каштан вже намірився спати.
Ще так яблучком пахнуть сади,
Ще горішок не вискочив з хати.

Трава зелена восени. Світлина Олена Єременко.

Жовтневий день

Скаче козенятком день жовтневий,
Тупу-туп копитцем, хвиць і хвиць.
То скубе листочок ще зелений,
То на землю носиком – беркиць.

* * *

Дивно...

– Що зі мною? – дивується осінь.
– Я стою у зеленім пальті!
Де мої позолочені коси,
Де дукати мої золоті?
Хіба в жовтні травиця зелена?
Хіба жовтень бджолою гуде?
Хтось багрянець позичив у клена
І ховає під листя руде!

Листопад

Хто вночі сьогодні чхнув?
Жовтень з хати дременув!
Покотилося апчхи
На садиби і дахи,
Понад поле, понад ліс…
Листопад апчхи приніс!
Дощ за вікнами дзвенить,
Листопад під ніс бубнить:
– Як ушкварю, як дмухну,
Одяг з гілочки стягну.
Вже ніхто не дорікне,
Що назвали так мене.

Листочку...

Листочку мій! Побудь іще зі мною,
Твоє тепло ще горнеться до віт.
Дай п’ять мені! Зігрій мою долоню!
Твоє крило обійме цілий світ!
Ти спиш уже, чи грієш жовту спинку?
Листочку мій, ти спиш уже, чи ні?
Дай п’ять мені! Прокинься на хвилинку,
Твоє тепло залишиться в мені.

* * *

Вигнув ніжку листок

Вигнув ніжку листок,
Впав додолу місток,
Вкрив домівку нову,
Молоденьку траву.
Буде квіточці дах,
Їй без даху ніяк.
Хай маленька росте,
Хай маленька цвіте.

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь. Світлина Олени Сєргєєвої.

Світлина Олени Сєргєєвої.

Збирала осінь листячко

Збирала осінь листячко,
Місила в рукаві.
Росло у неї тістечко,
Бродило у траві.
І що з тим тістом сталося?
Було чи не було?
Куди воно сховалося,
Куди воно втекло?
Не плач так, люба осене,
Місила недарма.
Те тісто зійде з росами,
Як скінчиться зима.

Малюнок Василя Ложкіна.

Плаче квітка...

Плаче за осінню квітка,
Бавив її листопад.
Біла зима їй не тітка,
І морозенко не брат.
Осінь була їй за неньку,
Осінь була за сестру,
Я тебе вкрию, маленька,
Я твої сльози зітру.

Наталя Карпенко. Осінні поезії.

Поезії люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

Більше творів Наталі Карпенко на "Малій Сторінці":

Наталя Карпенко. Добірка віршів для дітей про осінь

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Тепла, чарівна, барвиста добірочка дитячих віршів від української поетеси Наталі Карпенко приваблює як маленьких так і дорослих читачів.

Наталя Карпенко. Осінні прикмети у віршах

Вірші для дітей. Вірші про осінь. Наталя Карпенко. Осінні прикмети у віршах "Зародила горобинка –
До снігів великих взимку.

Дуб на жолуді багатий –
Люту зиму будем мати."

(Наталя Карпенко)

Вірші для дітей від Наталі Карпенко

Пропонуємо почитати нашим діткам чудові поезії Наталі Карпенко. Поетеса доступно і легко розповідає про космос і погоду, про зиму і природу - про усе, що нас оточує.

Наталя Карпенко закінчила Одеський педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, живе і працює у Вінниці вчителем-дефектологом, пише поезії, публікує їх у красивих ілюстрованих збірочках. Тож читаймо!

Дивіться також:

Вірші про осінь

Вірші Марійки Підгірянки, Ліни Костенко, Юрія Клена, Якова Щоголіва, Катерини Перелісної, Тамари Коломієць, Андрія М'ястківського, Анатолія Камінчука, Ганни Черінь, Марії Хоросницької, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Віктора Терена, Анатолія Качана, Валентини Каменчук, Тетяни Винник та інших українських авторів - у добірці поезій про осінь.