"Якби знав я чари, що спиняють хмари,
Що два серця можуть ізвести до пари,
Що ламають пута, де душа закута,
Що в поживу ними зміниться отрута!.."(Іван Франко)
"Отсе тая стежечка,
Де дівчина йшла,
Що з мойого сердечка
Щастя унесла..."(Іван Франко)
"Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні, сумні,
Немов криниці дно студене?
Чому уста твої німі?.."(Іван Франко)
"Смійтесь з мене, вічні зорі!
Я нещасний, я черв’як!
В мене серце, нерви хорі,
Не подужають ніяк..."(Іван Франко)
"Мов сполохана, без тями,
Так земля з-під моїх ніг
Утіка – стовпи, смереки
Гонять, тільки миг-миг-миг..."(Іван Франко)
"Чому не смієшся ніколи?
Чи в твойому серці зима,
І горе зморозило душу,
Що сміху у горлі нема?.."(Іван Франко)
"Я не тебе люблю, о ні,
Моя хистка лілеє,
Не оченька твої ясні,
Не личенько блідеє..."(Іван Франко)
"Ой жалю мій, жалю,
Гіркий непомалу!
Упустив я голубочку
Та вже не спіймаю..."(Іван Франко)
"Ой ти, дубочку кучерявий,
Ой, а хто ж тебе скучерявив?
Скучерявили густі лози,
Підмили корінь дрібні сльози..."(Іван Франко)
"Червона калино, чого в лузі гнешся?
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?.."(Іван Франко)
"Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько – колюче терня?
Чом твої устонька – тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?.."(Іван Франко)
"Зелений явір, зелений явір,
Ще зеленіша ива;
Ой між усіми дівчатоньками
Лиш одна мені мила..."(Іван Франко)
"Полудне.
Широкеє поле безлюдне,
Довкола для ока й для вуха
Ні духу!
Ні сліду людей не видать..."(Іван Франко)
"В Перемишлі, де Сян пливе зелений,
Стояв на мості я в важкій задумі,
Про тебе думав я, душе моя,
Про щастя те, що, наче сонний привид,
Явилося, всміхнулося і щезло,
Лишивши жаль по собі невмирущий,
І я згадав одно оповідання,
Що тут над Сяном від народу чув..."(Іван Франко)
"Другий жмуток" ліричної драми "Зів'яле листя" написаний переважно у народно-пісенній манері, тому багато віршів з "Другого жмутка" стали улюбленими піснями та романсами («Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Червона калина, чого в лузі гнешся?», «Чого являєшся мені у сні?» та інші). Митець намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них. Другий жмуток був присвячений Юзефі Дзвонковській. Читайте вірші Івана Франка: "В Перемишлі, де Сян пливе зелений…", "Полудне...", "Зелений явір, зелений явір...", "Ой ти, дівчино, з горіха зерня...", "Червона калино, чого в лузі гнешся?", "Ой ти, дубочку кучерявий...", "Ой жалю мій, жалю…", "Я не тебе люблю, о ні...", "Чому не смієшся ніколи?..", "В вагоні", "Смійтесь з мене, вічні зорі!..", "Чого являєшся мені...", "Отсе тая стежечка...", "Якби знав я чари, що спиняють хмари...", "Що щастя? Се ж ілюзія...", "Як не бачу тебе…", "Як почуєш вночі край свойого вікна...", "Хоч ти не будеш цвіткою цвісти...", "Як віл в ярмі, отак я день за днем…", "Сипле, сипле, сипле сніг".
"Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання!
Незгоєні рани, невтишені жалі.
Завмерлеє в серці кохання..."(Іван Франко)
"Холодна ніч. Спокійно, важко, звільна
На місто сніг вогкий паде й паде;
З густої тьми журба якась могильна
Вихилює лице своє бліде..."(Іван Франко)
"Я не жалуюсь на тебе, доле:
Добре ти вела мене, мов мати.
Таж де хліб родити має поле,
Мусить плуг квітки з корінням рвати..."(Іван Франко)
"Ти плачеш. Сліз гірких потоки
На твойому лиці блідому
Лишають слід свій – не глибокий,
Та замітний вже оку мому..."(Іван Франко)
"Я не кляв тебе, о зоре,
Хоч як сильно жаль мій ріс;
Насміх твій і власне горе
Я терпливо переніс..."(Іван Франко)
