"Затінок, сутінок, день золотий.
Плачуть і моляться білі троянди.
Може, це я, або хто. або ти
ось там сидить у куточку веранди..."(Ліна Костенко)
Ліна Костенко. "Очима ти сказав мені: люблю" (збірка "Вибране") — читати та слухати, відео
"Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю
несказане лишилось несказанним..."(Ліна Костенко)
"Відмикаю світанок скрипичним ключем.
Чорна ніч інкрустована ніжністю.
Горизонт піднімав багряним плечем
день - як нотну сторінку вічності.
Що сьогодні?.."(Ліна Костенко)
"Ой ні, ще рано думати про все.
Багато справ ще у моєї долі.
Коли мене снігами занесе,
тоді вже часу матиму доволі..."(Ліна Костенко)
"І засміялась провесінь: —- Пора! —
за Чорним Шляхом, за Великим Лугом —
дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —
усі ідуть за часом, як за плугом."
(Ліна Костенко)
Ліна Костенко. Творчий шлях, поезії
На поетичному Олімпі України серед інших славних імен уже багато років і навіть десятиліть живе "нерозгадане чудо", "неймовірний птах", "казка казок", "голос народу", "пілігрім вічності", "і мудра, і дитя", котра нічим не осквернила душу — Ліна Костенко.
Поезія Ліни Костенко - це музика слова. Пристрасна і велична. Музика в поезії Ліни Костенко - це душа. Безмежна і непізнана. Музика і поезія Ліни Костенко - це два космоси. І кожен - неосяжний.
Читайте вірші Ліни Костенко:
"В дні, прожиті печально і просто",
"Вже почалось, мабуть, майбутнє",
"Відмикаю світанок скрипичним ключем",
"Доля",
"Затінок, сутінок, день золотий",
"Крізь роки і печалі",
"Мій перший вірш написаний в окопі",
"Напитись голосу твого",
"Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…",
"Ой ні, ще рано думати про все",
"Очима ти сказав мені: люблю",
"Пелюстки старовинного романсу",
"Пишіть листи і надсилайте вчасно",
"Розкажу тобі думку таємну",
"Світлий сонет",
"Старий годинникар",
"Три принцеси",
"Хуртовини",
"Щасливиця, я маю трохи неба",
"Я ніколи не звикну".
Біографія Ліни Костенко
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у місті Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування. На все життя Ліна перед собою мала приклад батька - Василя Костенка, поліглота-самородка (він знав 12 мов), педагога від Бога, який за потреби міг на найвищому рівні викладати всі предмети у школі...
"Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться, –
у мене жодних претензій нема
до Долі – моєї обраниці."(Ліна Костенко)
«Я й Це» - від вихованців студії ARTSOL
Ми всі маємо очі, вуха та руки. Що ми бачимо, що ми чуємо, і що ми робимо? Ці питання виникають при потребі висловити себе як особистість. Виставка «Я й Це» – виставка, яка розказує роботами дітей про те, як вони бачать, що вони чують і що вони можуть зробити. Графічні техніки - ліногравюра, монотипія, техніка пастелі - захоплюють дітей особливо! Тут діти вперше відчули «муки радості» творчого процесу.
29 січня 2015 року відбулось відкриття виставки Школи народного малярства із села Журавники під керівництвом В. Г. Парахіна на виставкових площах компанії «Модерн-Експо». Ініціатором відкриття виставки та проведення майстер-класу для дітей працівників по лінійному рисуванні в дусі народної традиції виступила Олена Василівна Пилипюк.
Чарівний світ Людмили Вітковської
Декоративний розпис виник задовго до появи християнства і початково відігравав роль оберега. На початку XX століття цей вид народної творчості утвердився як самобутній жанр декоративно-ужиткового мистецтва. Однією із знаних майстринь декоративного розпису є Людмила Вітковська.В основі її творчої манери лежать традиції петриківського та київського розпису.
"З усіх солодких, любих слів,
які я чув із твоїх уст,
одно лишилося мені,
і наче срібний дзвоник той,
і досі в серці гомонить, —
одно маленьке словечко:
Слухай!..."
(Іван Франко)
"Вже три роки я збираюсь,
щоб побачити тебе,
та коли лиш соб наверну,
щось усе зверта цабе..."(Іван Франко)
"Не можу забути!
Не гоїться рана!
Мов жалібні нути
із струн теорбана
чи голосно грають,
чи ледви їх чути,
все жалем проймають -
не можу забути!.."(Іван Франко)
"Де я не йду, що не почну,
все тінь твоя зо мною,
і кождий сміх, момент утіх
тьмить хмарою сумною..."(Іван Франко)
"Коли часом в важкій задумі
моя поникне голова,
легенький стук в вікно чи в двері
потоки мрій перерива..."(Іван Франко)
"В парку є одна стежина,
де колись ходила ти, —
бачиться, в піску сріблястім
міг би ще твій слід знайти..."(Іван Франко)
Збірка поезій „Із днів журби" вийшла друком 1900 року, і в ній вміщені поезії 1897 - 1900 років. Ліричні вірші подані в трьох циклах: „Із днів журби", „Спомини" та „В пленері". В збірці надруковані дві поеми: „Іван Вишенській" та „На Святоюрській горі". Написання збірки було наслідком численних особистих драм і невдач.
"Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..."(Володимир Сосюра)
