"Вже три роки я збираюсь,
щоб побачити тебе,
та коли лиш соб наверну,
щось усе зверта цабе..."(Іван Франко)
"Не можу забути!
Не гоїться рана!
Мов жалібні нути
із струн теорбана
чи голосно грають,
чи ледви їх чути,
все жалем проймають -
не можу забути!.."(Іван Франко)
"Де я не йду, що не почну,
все тінь твоя зо мною,
і кождий сміх, момент утіх
тьмить хмарою сумною..."(Іван Франко)
"Коли часом в важкій задумі
моя поникне голова,
легенький стук в вікно чи в двері
потоки мрій перерива..."(Іван Франко)
"В парку є одна стежина,
де колись ходила ти, —
бачиться, в піску сріблястім
міг би ще твій слід знайти..."(Іван Франко)
Збірка поезій „Із днів журби" вийшла друком 1900 року, і в ній вміщені поезії 1897 - 1900 років. Ліричні вірші подані в трьох циклах: „Із днів журби", „Спомини" та „В пленері". В збірці надруковані дві поеми: „Іван Вишенській" та „На Святоюрській горі". Написання збірки було наслідком численних особистих драм і невдач.
"Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання..."(Володимир Сосюра)
"Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага...."
(Ліна Костенко)
Вірш Ліни Костенко "Світлий сонет"
"Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід..."
(Ліна Костенко)
"Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того."
(Ліна Костенко)
"Розкажу тобі думку таємну,
дивний здогад мене обпік:
я залишуся в серці твоєму
на сьогодні, на завтра, навік..."(Ліна Костенко)
"Душа безсмертна! Жить віковічно їй!
Жорстока думка, дика фантазія,
Лойоли гідна й Торквемади!
Серце холопе і тьмиться розум..."(Іван Франко)
"Поклін тобі, Буддо!
В темряві життя
Ти ясність, ти чудо,
Ти мир забуття!.."(Іван Франко)
"Даремно, пісне! Щез твій чар –
Втишати серця біль!
Не вирне сонце вже з-за хмар!
Пропала ярь! Пропала ярь!.."(Іван Франко)
Іван Франко. "І ти прощай! Твого ім’я..." (збірка "Зів'яле листя") — читати та слухати, відео
"І ти прощай! Твого ім’я
Не вимовлю ніколи я,
В лице твоє не гляну!
Бодай не знала ти повік,
Куди се я від тебе втік,
Чим гою серця рану..."(Іван Франко)
"Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти..."(Іван Франко)
"Матінко моя ріднесенька!
В нещасний час, у годину лиху
Ти породила мене на світ!.."(Іван Франко)
"І він явивсь мені. Не як мара рогата,
З копитами й хвостом, як виснила багата
Уява давніх літ,
А як приємний пан в плащі і пелерині..."(Іван Франко)
"Чорте, демоне розлуки,
Несповнимих диких мрій,
Недрімаючої муки –
І несправджених надій!
Слухай голосу розпуки!.."(Іван Франко)
"Надходить ніч. Боюсь я тої ночі!
Коли довкола світ увесь засне,
Я тільки сам замкнуть не можу очі:
Загиб спокій, і сон мина мене.
Я сам сиджу і риюсь в своїй рані,
І плачу й тужу, плачу і клену,
І мрії всі летять, біжать, мов п’яні,
До неї! Бачать лиш її одну..."(Іван Франко)
