"Ой жалю мій, жалю,
Гіркий непомалу!
Упустив я голубочку
Та вже не спіймаю..."(Іван Франко)
"Ой ти, дубочку кучерявий,
Ой, а хто ж тебе скучерявив?
Скучерявили густі лози,
Підмили корінь дрібні сльози..."(Іван Франко)
"Червона калино, чого в лузі гнешся?
Чого в лузі гнешся?
Чи світла не любиш, до сонця не пнешся?
До сонця не пнешся?.."(Іван Франко)
"Ой ти, дівчино, з горіха зерня,
Чом твоє серденько – колюче терня?
Чом твої устонька – тиха молитва,
А твоє слово остре, як бритва?.."(Іван Франко)
"Зелений явір, зелений явір,
Ще зеленіша ива;
Ой між усіми дівчатоньками
Лиш одна мені мила..."(Іван Франко)
"Полудне.
Широкеє поле безлюдне,
Довкола для ока й для вуха
Ні духу!
Ні сліду людей не видать..."(Іван Франко)
"В Перемишлі, де Сян пливе зелений,
Стояв на мості я в важкій задумі,
Про тебе думав я, душе моя,
Про щастя те, що, наче сонний привид,
Явилося, всміхнулося і щезло,
Лишивши жаль по собі невмирущий,
І я згадав одно оповідання,
Що тут над Сяном від народу чув..."(Іван Франко)
"Другий жмуток" ліричної драми "Зів'яле листя" написаний переважно у народно-пісенній манері, тому багато віршів з "Другого жмутка" стали улюбленими піснями та романсами («Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Червона калина, чого в лузі гнешся?», «Чого являєшся мені у сні?» та інші). Митець намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них. Другий жмуток був присвячений Юзефі Дзвонковській. Читайте вірші Івана Франка: "В Перемишлі, де Сян пливе зелений…", "Полудне...", "Зелений явір, зелений явір...", "Ой ти, дівчино, з горіха зерня...", "Червона калино, чого в лузі гнешся?", "Ой ти, дубочку кучерявий...", "Ой жалю мій, жалю…", "Я не тебе люблю, о ні...", "Чому не смієшся ніколи?..", "В вагоні", "Смійтесь з мене, вічні зорі!..", "Чого являєшся мені...", "Отсе тая стежечка...", "Якби знав я чари, що спиняють хмари...", "Що щастя? Се ж ілюзія...", "Як не бачу тебе…", "Як почуєш вночі край свойого вікна...", "Хоч ти не будеш цвіткою цвісти...", "Як віл в ярмі, отак я день за днем…", "Сипле, сипле, сипле сніг".
"Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання!
Незгоєні рани, невтишені жалі.
Завмерлеє в серці кохання..."(Іван Франко)
"Холодна ніч. Спокійно, важко, звільна
На місто сніг вогкий паде й паде;
З густої тьми журба якась могильна
Вихилює лице своє бліде..."(Іван Франко)
"Я не жалуюсь на тебе, доле:
Добре ти вела мене, мов мати.
Таж де хліб родити має поле,
Мусить плуг квітки з корінням рвати..."(Іван Франко)
"Ти плачеш. Сліз гірких потоки
На твойому лиці блідому
Лишають слід свій – не глибокий,
Та замітний вже оку мому..."(Іван Франко)
"Я не кляв тебе, о зоре,
Хоч як сильно жаль мій ріс;
Насміх твій і власне горе
Я терпливо переніс..."(Іван Франко)
"Не раз у сні являється мені,
О люба, образ твій, такий чудовий,
Яким яснів в молодощів весні,
В найкращі хвилі свіжої любови..."(Іван Франко)
"Неперехідним муром поміж нами
Та доля стала! Мов два судна, море
Розносить нас між двома берегами,
Моя ти ясна, непривітна зоре!.."(Іван Франко)
"Я нелюд! Часто, щоб зглушить
У серці люту муку,
Я чистий образ твій убить
Здіймав проступну руку..."(Іван Франко)
"Не минай з погордою
І не смійсь, дитя!
Може, в тім осміянім
Суть твого життя..."(Іван Франко)
"Як на вулиці зустрінеш,
То мене обходиш ти.
Добре робиш! Спільним шляхом
Не судилось нам іти..."(Іван Франко)
"Безмежнеє поле в сніжному завою,
Ох, дай мені обширу й волі!
Я сам серед тебе, лиш кінь підо мною
І в серці нестерпнії болі..."(Іван Франко)
"Я не надіюсь нічого
І нічого не бажаю –
Що ж, коли жию і мучусь,
Не вмираю!.."(Іван Франко)
