"Я не надіюсь нічого
І нічого не бажаю –
Що ж, коли жию і мучусь,
Не вмираю!.."(Іван Франко)
"Як ти могла сказати се так рівно,
Спокійно, твердо? Як не задрижав
Твій голос в горлі, серце в твоїй груді
Биттям тривожним не зглушило ті
Слова страшні: “Не надійся нічого!”"(Іван Франко)
"Твої очі, як те море
Супокійне, світляне:
Серця мого давнє горе,
Мов пилинка, в них тоне..."(Іван Франко)
"Так, ти одна моя правдивая любов,
Та, що не суджено в житті їй вдовольниться;
Ти найтайніший той порив, що бурить кров,
Підносить грудь, та ба – ніколи не сповниться."(Іван Франко)
"Раз зійшлися ми случайно,
Говорили кілька хвиль –
Говорили так звичайно,
Мов краяни, що нечайно
Здиблються з-за трьохсот миль."(Іван Франко)
"За що, красавице, я так тебе люблю,
Що серце тріпаєсь в грудях несамовито,
Коли проходиш ти повз мене гордовито?
За що я тужу так, і мучусь, і терплю?"(Іван Франко)
"Не боюсь я ні бога, ні біса,
Маю серця гіпотеку чисту;
Не боюся я й вовка із ліса,
Хоч не маю стрілецького хисту..."(Іван Франко)
"Не знаю, що мене до тебе тягне,
Чим вчарувала ти мене, що все,
Коли погляну на твоє лице,
Чогось мов щастя й волі серце прагне..."(Іван Франко)
"По довгім, важкім отупінню
Знов тріскає хвиля пісень,
Неначе з-під попелу разом
Язиками блимне огонь."(Іван Франко)
Перший жмуток розповідає про зародження кохання, пронизаний мотивами подиву, радості, наповненістю життям. Чари любові захоплюють ліричного героя цілком, сповнюють його душу світлими та тремтливими думками й почуттями, незважаючи на те, що вона нерозділена... Читайте вірші Івана Франка: "По довгім, важкім отупінню…", "Не знаю, що мене до тебе тягне...", "Не боюсь я ні бога, ні біса…", "За що, красавице, я так тебе люблю…", "Раз зійшлися ми случайно...", "Так, ти одна моя правдивая любов...", "Твої очі, як те море...", “Не надійся нічого”, "Я не надіюсь нічого...", "Безмежнеє поле в сніжному завою...", "Як на вулиці зустрінеш…", "Не минай з погордою...", "Я нелюд! Часто, щоб зглушить…", "Неперехідним муром поміж нами…", "Не раз у сні являється мені…", "Я не кляв тебе, о зоре...", "Ти плачеш. Сліз гірких потоки…", "Я не жалуюсь на тебе, доле...", "Привид", "Епілог".
Вперше збірку надруковано у книзі «Зів’яле листя. Лірична драма Івана Франка» у Львові, 1896 року. Деякі вірші із «Першого жмутка» друкувалися в періодичних виданнях ще за кілька років до виходу збірки «Зів’яле листя».
Життя та творчість Івана Франка
Багатогранність постаті Івана Франка спонукає науковців, дослідників, краєзнавців, письменників України до нових дослідницьких пошуків, а нас, читачів, – знову і знову відкривати для себе щось нове і цікаве в його творах. Дивіться у цьму розділі твори Івана Франка: збірка казок "Коли ще звірі говорили" та казка "Абу-Касимові капці"; "оповідання "Малий Мирон" та "Грицева шкільна наука"; драма з сільського життя в 5 діях "Украдене щастя"; повість "Boa constrictor"; новела "Сойчине крило"; вірші зі збірки "З вершин і низин"; поезії зі збірки "Давнє й нове"; поема "Іван Вишенський"; збірка поезій "Із днів журби"; збірка віршів "Зів'яле листя"; повість "Захар Беркут"; "Слово про похід Ігоря".
Вірші про кохання та про любов
В добірці "Вірші про кохання" публікуємо поезію видатних українських і зарубіжних поетів різних епох: Богдана Ступки, Василя Стуса, Роберта Бернса, Лесі Українки, Павла Тичини, Миколи Вінграновського, Олександра Олеся, Володимира Підпалого, Володимира Сосюри, Івана Коваленка, Ліни Костенко, Івана Франка, Василя Симоненка, Михайла Старицького, Івана Малковича, Андрія Малишка, Миколи Вороного, Христі Алчевської, Миколи Томенка, Павла Грабовського, Григорія Воробкевича, Сергія Мартоса, Василя Щурата, Пантелеймона Куліша, Ганни Черінь, Ігоря Калинця, Леоніда Талалая, Сергія Губерначука, Тетяни Строкач, Юлії Хандожинської, Надії Кир'ян, Марини Брацило, Марії Дем'янюк, Марії Яновської, Людмили Кибалки, Інни Паламарчук.
Цікаву інформацію про авіацію, космос та космонавтику та новинки з астрономії знайдете у цьому розділі "Малої Сторінки".
Про збірку Івана Франка "Зів'яле листя"
Збірка поезій Івана Франка «Зів’яле листя» — це шедевр поетичної майстерності. Ліричні пісні збірки — це три «жмутки» зів’ялого листя. Розповідаючи про муки свого нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкидає зів’яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно. Долаючи власну душевну травму, Іван Франко зміг піднятися над нею, глянути на факти особистого життя очима художника, об’єктивізуватися від них. Ліричні пісні «Зів’ялого листя» він сам назвав найсуб’єктивнішими з усіх, що з’явились у нас з часу автобіографічних поезій Тараса Шевченка, але «найбільш об’єктивними у способі малювання складного людського чуття».
Біографія Івана Франка
Небагато можна назвати в історії людства постатей, рівних Івану Франку за різнобічністю таланту й наполегливістю, гідними титанів Відродження...
Коротко про творчість Івана Франка
"На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь...
Це вогонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя", — писав той, хто висвітив цим вогнем найтемніші куточки життя народу, змалював їх перед цілим світом - Іван Франко. Крім того, він збагатив своєю працею багато галузей європейської науки.
28 лютого 2015 року у виставковій залі Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки відкрились дві виставки: «Вишита молитва духу» Олександра Шума та «Лялька-мотанка прадавній оберіг» Наталії Бугай.
Вірш «Contra spem spero», написаний Лесею Українкою 2 травня 1890 року, входив до збірки «На крилах пісень» (contra spem spero від лат. – без надії сподіваюсь). Вперше у цій збірці був надрукований у 1893 році. За тему поетеса взяла роздуми про негаразди у житті та її сподівання на краще. Головною ідеєю віршу є підняття духу та надії на те, що після чорної життєвої смуги буде біла. Вона запевняє, що якщо вірити у добро, коли навіть немає віри, світ змінюється на краще і всі негаразди легше пережити, коли знайти останню краплю надії. Ліричним героєм є сам автор – людина, яка хоче жити щасливо і намагається закрити очі на усі нещастя, які звалилися їй на плечі...
Найвищим мистецьким здобутком Лесі Українки є «Лісова пісня». Цей шедевр вона написала всього лише за три тижні у м. Кутаїсі, що на Кавказі, у 1911 році. Леся тяжко сумувала за Батьківщиною. Крім того, - знову загострилася її хвороба. Ідея створити «Лісову пісню» була навіяна спогадами дитинства. За жанром «Лісова пісня» — драма-феєрія. Це нова жанрова форма, створена Лесею Українкою. У проблемній філософській драматичній поемі "Лісова пісня" опоетизовано красу людських взаємин: потяг до щастя, силу великого кохання...
