На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

Про першого перекладача творів Тараса Шевченка у Канаді


LivesayТарас Шевченко займає належне йому місце в контексті світовому, у пантеоні вселюдської культури, серед її велетів, геніїв непроминальної слави. У колах українських іммігрантів та їхніх нащадків Т. Шевченко відомий з патріотичних міркувань як найсвятіший символ до болю коханої та в більшості випадків навіки втраченої Вітчизни. Попри те, що серед тлумачень його творів на різні мови ще не так багато перекладів високомистецьких, не лише окремі знавці, а й ширші читацькі кола (у тому числі й англомовні) призвичаюються сприймати Шевченкову творчість як одну з найяскравіших сторінок у світовій літературі.
Першою канадською перекладачкою творів Тараса Шевченка була журналістка Флоренс-Гамільтон-Рендел Лайвсей (3.11.1874, Комптон, пров. Квебек — 28.07.1953, Торонто). Якось (було це на початку 1914 р. у Вінніпезі) пані Флоренс порадили пошукати собі допомогу для господарства та для догляду за дітками – п’ятирічною Дороті (майбутньою видатною канадською поетесою) та дворічною Софі – серед новоприбулих українців – “людей у кожухах”, як їх називали. Незабаром, коли журналістка грала на фортепіано мелодії німецьких народних пісень, няня – більше мовою жестів,  ніж слів – розказала, що в краю, звідкіля вона виїхала (а була ця молода україночка з Калущини, Івано-Франківської області), люди дуже часто співають, бо жити не можуть без пісні. І сама почала співати. Наче зачарована, слухала пані  Флоренс ці пісні і незнайомою мовою… Одразу вирішила, що канадці повинні хоча б частково відчути їхню красу. “Ця подія – напише згодом Луїза Леб,  глибока дослідниця творчого доробку Ф. Лайвсей –– привела до відкриття цілого нового світу: художнього слова, пісень, танців, художніх виробів, одним словом, усього того, інколи невловимого, що творить українську душу, не тільки для пані Лайвсей, а – завдяки їй – для англомовного світу” [13. – C. 175].

Захопившись піснями України, журналістка почала вивчати українську мову та літературу, культуру загалом, щоб перекладати українське художнє слово англійською мовою та популяризувати українську культуру серед канадців. Розшукуючи ноти українських пісень, вона познайомилася з українським літератором, церковним та громадським діячем (спершу соціалістичного, а згодом націоналістичного спрямування), вихідцем із Слобожанщини – Павлом Кратом. Він чимало допоміг їй не тільки в опануванні української мови та обізнанні з культурою України, а й у самому перекладанні (Crath 1950: 3).

1916 р. у перекладі Ф. Лайвсей опубліковано збірку “Пісні України з русинськими віршами”, що вміщала “Думу про Марусю Богуславку”, понад сімдесят народних пісень, зокрема обрядових та історичних, а також поезії І. Котляревського, С. Руданського, Ю. Федьковича, С. Воробкевича і, очевидно, Т. Шевченка: “У неділю не гуляла…”, “Чого ти ходиш на могилу?..”, “Сонце заходить, гори чорніють…”, “Тополя”, “Не для людей, тієї слави”, “Думка” (“Нащо мені чорні брови…” – уривок), “Навгороді коло броду…”. Ф. Лайвсей переклала гімн “Ще не вмерла Україна” і в книжці подала також ноти до нього із словами в оригіналі (Songs of Ukraina 1916). Передмову до книжки під заголовком “Пісні України” написав П. Крат, і це – один з найкращих, найпоетичніших  нарисів про Україну та українську народну творчість для англомовного читача.

Збірка відіграла позитивну роль:  вона хоча б частково показала канадцям надзвичайну скарбівню українського художнього слова. На неї з’явилося дуже багато захоплюючих розлогих рецензій у пресі США, Великобританії і Канади. Cхвально відгукнулися також українські критики Іван Кулик [2] і Г. Майфет [3].

Ф. Лайвсей часто виступала з українознавчими доповідями (“Українська поезія”, 1915; “Український фольклор”, 1917 та ін.) та статтями (“Пісні і танці українців”, 1927). У 1940 р. видано в її перекладі повість Г. Квітки-Основ’яненка “Маруся“. Передмову до книжки написав Генерал-губернатор Канади лорд Твідсмуір [12]. П. Крат чимало допоміг пані Флоренс – адже етнографічну прозу перекладати надзвичайно важко.

До кінця свого подвижницького життя Ф. Лайвсей  перекладала твори української літератури. Майже тридцять років після її смерті, 1981 р., у Вінніпезі – при активному сприянні Д. Лайвсей – опубліковано книжку перекладів та українознавчих студій Ф. Лайвсей під заголовком “Спів віками” [10]. У ній вміщено чимало перекладів, раніше неопублікованих, зокрема декількох дум (“Втеча трьох братів з города Азова”, “Самійло Кішка”, “Смерть козака-бандуриста” та ін.), історичних пісень, драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”, фантастичного оповідання О. Стороженка “Закоханий чорт”. Найвагоміша з опублікованих у збірці студій – “Весільні обряди і пісні”. Книжку упорядкувала д-р Л. Леб, що є автором вичерпного нарису про Ф. Лайвсей, уміщеного в цьому виданні. Ілюстрації українського художника з Канади Стефана Чернецького мають велике пізнавальне та естетичне значення. Ф. Лайвсей писала і оригінальні твори. В її доробку – збірка віршів “Пастухова торбина “ (Торонто, 1923) та повість “Присмак солі” (Лондон – Торонто, 1927).

За матеріалами: http://www.anvsu.org.ua/


Останні коментарі до сторінки
«Про першого перекладача творів Тараса Шевченка у Канаді»:
Всьго відгуків: 0    + Додати коментар