Степан Васильченко. "В бур'янах" — повість про Тараса Шевченка
Степан Васильченко. "Залізні стовпи" (оповідання про Тараса Шевченка)
До сепії Шевченко звертався дуже часто, особливо в період заслання у Казахстані, і створив чудові зразки своєрідного монохромного живопису, віртуозно використовуючи прозорість фарби, найтонші градації коричневого кольору.
Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення...
"Тарасові солов'ї" (Дмитро Чередниченко)
Постать нашого велетня Тараса Шевченка зростає в нашій свідомості і в очах культурного світу з року в рік. Новознайдені матеріали, нові праці про життя і творчість поета, невтомна боротьба за Шевченка в Україні і на чужині — все це поволі звільняє образ нашого пророка від фальшування й спотворення, яке уперто провадить ворог від появи першого «Кобзаря», не припиняючи й донині. Та ніякі ворожі заходи невсилі применшити його значення для нас, для історії України, для майбутнього нашого народу. Видання "Живий Шевченко" допоможе глибше познайомити читача, зокрема з приватним життям Тараса Шевченка: яким він був, які мав смаки, уподобання, характер, кмітливість і дотепність, його життьові пригоди, популярність. Книга має розкриває як початки творчости поета, так і зеніт його творчих успіхів. Не менш цікаві розділи розповідають про патріотизм нашого національного велетня, виявлений не лише в творчості, а і в щоденному житті, у діях, а також найінтимніші сторінки життя поета: його кохання, захоплення жінками, спроби одружитися. Усі ці відомості, вибрані серед багатьох джерел, скоментовані й освітлені відповідними поясненнями, підсумками та узагальненнями, допоможуть читачеві домалювати образ дорогої нам людини...
Протягом свого життя, повного драматизму і важких переживань, Шевченко, коли підрахувати час його перебування в Києві (1829, 1843, 1845 - 1846, 1847, 1859), жив у столиці України неповних два роки. Проте Київ мав на Шевченка величезний вплив. У цьому місті, в колах української інтелігенції, яскраво жевріла ідея національного визволення з-під Росії, ідея самостійної України. У Києві та його околицях автор „Кобзаря” знаходив натхнення для своїх поетичних та прозових творів. Краєвиди Києва і його архітектурні скарби давали поетові дорогоцінний матеріал для малярських творів. Там він зустрів гурт людей, які, як і він сам, цікавилися минулим України, а також тих, які милувалися в народному українському фолкльорі і збирали матеріали з народної творчости. Ми знаємо також, що Шевченко був душею української національно-політичної організації — Братства Кирила й Методія, хоч і не був його членом. Члени Братства Кирила й Методія, як от Костомаров і Куліш, та люди, які не входили до його складу, ставились до Шевченка з великою пошаною. Шевченко запалював у серцях людей, з якими зустрічався, любов до України. Як каже Павло Зайцев, „цей вогонь Прометея приніс тоді натхненний поет не одному Костомарову”. (Сергій Крашенінніков)
Ми шануємо Великого Кобзаря як прекрасного художника і поета, але є ще деякі напрямки його творчої роботи, про які згадують не часто. Наприклад, мало хто знає, що Тарас Григорович якось брав участь у археологічних розкопках. У середині ХІХ століття уже з’являлося фотографування, але на потребу фіксації археологічних знахідок цей винахід ще не використовувався, тому під час розкопок здійснювали документальне замальовування. Тараса Шевченка, який працював в археографічній комісії, запросили художником-замальовщиком на розкопки групи курганів-могил... Отже, не тільки художники і поети можуть вважати Тараса Шевченка своїм колегою, він належить і до професійного братства археологів та краєзнавців.
Про те, яким був Шевченко, свідчать, насамперед, його твори. Адже вони — внутрішній світ, стан душі, духовність та мораль. Серед сучасників утвердилася думка, що він велет, геніальний поет, художник, мислитель, великий син народу. І це не пафосні слова, а свята правда. Таку оцінку генію дав час, склали уми. Але напевно можемо сказати, що ми до кінця ще не осягнули вагу світоча не лише України, а й усього людства. Бо сила його творчості не вписується у якісь межі. Вона по-новому розкривається перед новими поколіннями українців. Ця сила небезпідставно дає право твердити про пророчу сутність Тарасової творчості, осмислити яку сьогодні, жити його піднесеним духом більш ніж актуально. Шевченко вчить, переконує, кличе. Дає відповідь на безліч запитань сьогодення. Але зараз мова не про те. Хочеться глянути на Шевченка з іншого боку. Людського. Який завжди цікавий, бо за його творчою величчю проглядається фізичний образ великого українця. Яким він був як звичайна людина ? Чим жив? Що любив, а що ненавидів? Коли радів, а коли сумував? Може, у чомусь сумнівався, чимсь захоплювався? Яким був його побут, уподобання, характер, вдача?...
Надзвичайно цікава лекція про творчість та життя Великого Кобзаря видатної української письменниці Оксани Забужко «Шевченко у ХХІ столітті: спроба перезавантаження» (відео та короткий конспект лекції). Ведеться про те, що б Тарас зробив із Шевченківською премією, як «Кобзаря» слід читати у школі та у дорослому віці, в якій комедії він описав сьогоднішню Україну; про те, що зло - не цікаве, та багато іншої інформації для роздумів...
"В основі даного дослідження над мовою творів Тараса Шевченка лежить ідея впливу походження, етимології слів на їх функціонування в мові. Літературні твори, що набувають статусу фольклорних (як вірші Тараса Шевченка, що стали народними піснями), великою мірою складаються зі слів питомих і дуже архаїчних при мінімумі діалектизмів і запозичень. Предметом цього дослідження є ті лексичні одиниці в ранніх творах Кобзаря, які походять із мови чи мов трипільської культури, що була поширена в Україні в V - III тисячоліттях до н. е. Визначення таких термінів в українській та інших слов’янських мовах здійснюється за наступною схемою. Спершу визначаються слова, які не знаходять етимологічних відповідників за межами слов’янських (чи тільки східнослов’янських, чи тільки української) мов і тому можуть вважатися субстратними доіндоєвропейськими. Далі такі слова порівнюються з доіндоєвропейським ("егейським") субстратом грецької мови. Низка слів обох субстратів збігається..." (Юрій Мосенкіс)
Фільм "Мій Шевченко", є нешаблонною спробою показати справжнього, живого Кобзаря. Протягом чотирисерійного документального фільму його творці ведуть глядача від невеличкої хати в Моринцях, де народився, до Чернечої гори біля Канева, де похований. Вдалий у фільмі "поліекран": справжні документи, картини, стара кінохроніка чи фільми про Шевченка, а також - конкретні місця, де бував поет (Моринці, Київ, Вільнюс, Петербург, Арал...). "Мій Шевченко" — стрічка інтелігентна й тактовна. Дивимось усі чотири серії фільму... .
Самого себе Олександр Кониський вважав у першу чергу громадським діячем, потім уже поетом, письменником, публіцистом, навіть світським релігійним діячем, тільки не вченим, хоча останні десять років свого життя він в основному присвятив науковій роботі. За цей час Олександр Кониський написав першу повну біографію Тараса Шевченка, фактично ставши засновником шевченкознавства та на довгі роки визначивши рамки, в яких розвивалася ця галузь науки.
Віра Річ - одна з найбільших перекладачів української поезії англійською мовою. Серед її досягнень - переклади англійською творів таких видатних імен української літератури, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Микола Зеров, Василь Стус, Ліна Костенко та багатьох інших. Ця енергійна жінка присвятила українській культурі понад 50 років. Але це було лише часткою її подвижницької праці, яка включала поетичні переклади з інших мов, громадську, правозахисну й журналістську діяльність і власну поетичну творчість.
Тарас Шевченко займає належне йому місце в контексті світовому, у пантеоні вселюдської культури, серед її велетів, геніїв непроминальної слави. У колах українських іммігрантів та їхніх нащадків Тарас Григорович відомий із патріотичних міркувань як найсвятіший символ до болю коханої та в більшості випадків навіки втраченої Вітчизни.
Часом, в медійному просторі трапляються дуже цікаві новини минулих років, які тим чи іншим чином стосуються Тараса Григоровича Шевченка. Пропонуємо з ними ознайомитись.
Тарас Григорович Шевченко - символ української нації в Канаді. Першою канадською перекладачкою його творів стала журналістка Флоренс-Гамільтон-Рендел Лайвсей.
я завжды вирю у найкращих
топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ топ