"Київ Шевченкових часів" (альбом старовинних фотографій міста Києва, виконаних Францем Мезером, з їх описами). Упорядник - Сергій Крашенінніков

Давно в минулім дні твоєї слави.
І плаче дзвонів стоголоса мідь,
Що вже не вернеться щаслива мить 
Твого буяння, цвіту і держави.

Ллє, мандрівне, тут на пісках стань, 
Глянь на химери барокових бань,
На Шеделя білоколонне диво:

Живе життя і силу ще таїть 
Оця гора, зелена і дрімлива,
Ця золотом цвяхована блакить.
(Микола Зеров, 1923)

ВСТУП

Протягом свого життя, повного драматизму і важких переживань, Шевченко, коли підрахувати час його перебування в Києві (1829, 1843, 1845 - 1846, 1847, 1859), жив у столиці України неповних два роки. Проте Київ мав на Шевченка величезний вплив. У цьому місті, в колах української інтелігенції, яскраво жевріла ідея національного визволення з-під Росії, ідея самостійної України. 
У Києві та його околицях автор „Кобзаря” знаходив натхнення для своїх поетичних та прозових творів. Краєвиди Києва і його архітектурні скарби давали поетові дорогоцінний матеріал для малярських творів. Там він зустрів гурт людей, які, як і він сам, цікавилися минулим України, а також тих, які милувалися в народному українському фолкльорі і збирали матеріали з народної творчости.
Ми знаємо також, що Шевченко був душею української національно-політичної організації — Братства Кирила й Методія, хоч і не був його членом.
Члени Братства Кирила й Методія, як от Костомаров і Куліш, та люди, які не входили до його складу, ставились до Шевченка з великою пошаною. Шевченко запалював у серцях людей, з якими зустрічався, любов до України. Як каже Павло Зайцев, „цей вогонь Прометея приніс тоді натхненний поет не одному Костомарову”.

Сергій Крашенінніков

ІСТОРІЯ ФОТОГРАФІЙ МІСТА КИЄВА

Представлені фотографії виконав славний київський фотограф Франц Мезер. Вони були зроблені в 70-х роках XIX століття.
Більшість пам’яток Києва, сфотографованих Мезером, існували в незміненому стані і за часів Шевченка. 
Альбом цих фотографій видано упорядником Сергієм Крашенінніковим з прив’язкою їх опису до перебування і діяльністі славетного Кобзаря в Києві.
Мета цього видання — дати читачеві не лише описовий матеріал, але також панорамний. Іноді треба читачеві розказати, а не раз і показати. Показати те, чого не можна виразити словом, те, що можна лише відчути. І в цьому велика заслуга Мезера, який любив Київ, як любив його Шевченко і як любить його кожний українець, який хоч раз мав нагоду його відвідати.
Мезерові фотографії цінні ще й тим, що більшість пам’яток, увічнених його альбомом, нині вже не існує. Совєтські Герострати (Сталін, Постишев та інші) знесли з лиця землі світової слави пам’ятки українського мистецтва.
Ось що пише про це М. Міллер у статті „Знищення православної церкви большевиками” („Укр. Збірник”, Мюнхен, книга 10, 1957 — стор. 151):
„Після пограбування церков, почалося їх закриття та нищення. Від початку ж колективізації селян та „розгорнутого соціалістичного наступу”, руйнація церков набула вже планового та масового розміру.
У самому Києві на початку 1930-х рр. большевики знищили багато церков, що мали видатне архітектурне й історичне значення, а в побудованих в князівські часи та частково відновлених в часи козацькі, були такі:

1.    Михайлівський (Дмитрівський) монастир ХІ-ХІІ ст., що звався Златоверхим.
2.    Трьохсвятительська церква з XII ст.
3.    Успенський собор з початку XII ст.
4.    Так зв. „Пам’ятник Ірини” — рештки церкви, побудованої Ярославом на початку XI ст.

З церков козацького часу, у стилі знаменитого українського барока:

5.    Микільський військовий собор.
6.    Богоявленський собор, побудований гетьманом І. Мазепою наприкінці 17-го століття. При ньому колись находилось славне Київське братство, засноване ще в 1588 р. Під домівкою церкви був похований гетьман Петро Сагайдачний, що був членом того братства з усім військом Запорозьким.
7.    Дзвіниця біля того ж собору, побудована коштами братства відомим українським будівничим В. Ковніром у половині 18-го століття.
8.    Микольський Слупський монастир (Малий Микола) з трапезною церквою монастиря.
9.    Іллінська церква.
10.    Грецький монастир.
11.    Дзвіниця Кирилівського монастиря.
12.    Церква Петра й Павла на Подолі.
13.    Прекрасна давня церква в гуцульському стилі, перевезена й установлена в Києві під час першої світової війни.

З церков у класичному та ампірному стилі були поруйновані:

14.    Церква Миколи Доброго,
15.    Церква Різдва Христового,
16.    Церква Княгині Ольги.

Славетна церква Успення Києво-Печерської Лаври висаджена була в повітря в часі німецької окупації в другій світовій війні. Від церкви Успення залишилися лише руїни.**

За матеріалами: Київ Шевченкових часів. Автор-упорядник Сергій Крашенінніков. Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1984. Друкарня в-ва "Америка".

 **  Успенський собор було відбудовано 2000 року. Будівництво здійснювалось поспіхом, майже за 2 роки, без серйозних наукових досліджень та обгрунтувань, із сучаних матеріалів. (Вікіпедія)