"Шевченко в Києві" (Сергій Крашенінніков) - з книги "Київ Шевченкових часів"


ШЕВЧЕНКО В КИЄВІ

Шевченко в Києві, Сергій Крашенінніков, з книги Київ Шевченкових часівУ 1829 році, підлітком „странствуя с обозом за своїм дідичем”, потрапив козачок дідича Енґельгарта до Києва. Молодий Шевченко побачив уперше київські панорами й познайомився з характерними рисами київського населення того часу. Склад мешканців Києва був строкатий: ченці, священики, прочани, крамарі, перекупки, панські екіпажі, вози, запряжені волами, та різні люди. 

На вулицях Києва можна було почути українську мову, російську, польську (вплив якої був дуже міцний), жидівську, німецьку, французьку. Діловодство велося переважно польською мовою, і стрій урядовців був польський.

Тодішній Київ був привабливий своєю топографією — горами, садами й лісами на березі Дніпра. Саме місто було невпорядковане й занедбане. Щекавиця, Приорка, Куренівка, які належали до Києва, були в дійсності наче села. Будинки здебільшого були дерев’яні. Проте усі, хто у XIX сторіччі відвідав Київ, зберігав у своїй душі найкращі спогади про це місто.1

В 1843 році Шевченко одержав дозвіл від Академії мистецтв на подорож для малювання етюдів в Україні і того ж року він відвідав Київ.

За чотирнадцять років Шевченкової відсутности, в Києві сталися значні зміни. Впорядкування міста йшло швидким темпом, проте краса природи міста зазнала при цьому великих пошкоджень: сади й гаї здебільшого зникли або втратили свій первісний вигляд, даючи місце новим прокладеним вулицям, які були запляновані владою 1834 року.

Того ж року було скасоване Магдебурзьке право (фото ч. 28), яке обмежувало ініціативу комерсантів, що приїздили до Києва з інших міст і країн.

Одночасно зростав революційний рух серед киян, скерований проти російсь¬кого самодержавства. Київський університет (відкрито 1834 р.) став центром націо¬нального визвольного руху.

Приїзд Шевченка до Києва в червні 1843 р. кияни зустріли з захопленням; вони гаряче вітали поета. В 1843 р. Шевченко був у Києві двічі — на початку червня та в другій половині липня.

У Києві Шевченко познайомився з художником О.Ф. Сенчилом-Стефановським, викладачем повітової школи на Подолі, з викладачем малювання в університеті капітаном Павловим та з М.О. Максимовичем.

Не бувши співробітником Археографічної комісії, Шевченко одержав півофіційне завдання зробити малюнки визначних пам’яток України. Познайомився Шевченко також з П. Кулішем, який був тоді викладачем школи на Подолі як художник-аматор.

У травні 1845 року Шевченко прибув до Києва клопотатися за посаду. Він був зарахований співробітником Археологічної комісії як художник. Маючи завдання, Шевченко вирушив у подорож по Україні і вернувся до Києва навесні 1846 р. в супроводі О. Афанасьєва-Чужбинського. Цей його приїзд до Києва був найтри¬валіший, і він мав нагоду познайомитися з життям широких верств киян.

Населення Києва того часу становило 50,000 душ, двічі більше, ніж в часі першого приїзду Шевченка до Києва.

В 1846 р., будинки були здебільшого дерев’яні і майже всі одноповерхові, якщо не рахувати церков і монастирів та Хрещатика, де було кілька двоповерхових будинків. Крамниць у старому Києві не було зовсім.

У Липках жили високі урядовці й заможні родини; будинки були одноповерхові. На Подолі, який був торговельним центром, кам’яних будинків та інших споруд було більше, ніж у інших частинах міста.

Між Золотими воротами й університетом була пустка, де находилися старі провіантські магазини. У ботанічному саду була вже заснована оранжерія, а сад якраз був запланований під керівництвом професора Травтфетера.

У Києві Шевченко зупинився навпроти Інституту шляхетних дівчат, а трохи пізніше оселився на розі Хрещатика й Бесарабки в „трактирі з номерами”, в будинку архітекта Беретті. Навпроти цього трактора в будинку Сухоставського жив М. Костомаров, з яким Шевченко незабаром познайомився.

Перебування Шевченка в Києві характерне частими зустрічами й контактами з новими для нього людьми. Поет своєю особою і своїми творами мав величезний вплив на М. Костомарова, який написав програму Кирило-Методіївського братства: „Закон Божий” („Книга битія українського народу”).

Від квітня до червня 1846 року Шевченко часто бував у саду Сухоставського, де читав ще не видані поеми „Сон”, „Єретик”, „Кавказ”.

У липні Шевченко перейшов на постійне приміщення, в якому оселився спільно з Афансьєвим-Чужбинським та колегою з Петербурзької академії Михайлом Сажиним. Будинок, де жив Шевченко, належав Житницькому. Він находився недалеко Хрещатика, в місцевості, що звалася Козиним Болотом. Шевченко найняв на горищі невелику кімнату з гарним краєвидом на Дніпрову далечінь.

Вдень Шевченко й Сажин мандрували по Києву та його околицях, малюючи акварельні етюди. Шевченко робив ескізи, — матеріали до альбому краєвидів Києва, який він мав намір видати друком. Пам’ятки старовини й природа Києва та його околиць приваблювали Шевченка: Дніпрові схили, цвинтар близько Аскольдової могили, Микільський військовий собор, Лавра, Видубицький монастир, Китаївський монастир та інші місця.

Шевченка не було в Києві, коли вийшов наказ про його арешт. *2 Він виїхав з Києва з доручення археографічної комісії та принагідно відвідував своїх знайомих. 5 квітня 1847 року, коли він, перепливши Дніпро поромом, зійшов на берег, його арештувала поліція „у вьезда в город Киев”, і всі його папери потрапили до III відділу.

17 квітня 1847 року Шевченка ув’язнили. Звільнившись з неволі в 1859 р., Шевченко одержав дозвіл поїхати в Україну. Того року він знову побачив Київ.

Коли він вертався з Межиріча на Михайлову гору, де гостював у Михайла Максимовича, його знову схопили, а 24 липня 1859 року, після кількаденного ув’язнення в Молинах та Черкасах, привезли його до Києва як арештанта. Київський губернатор князь Васільчіков негайно звільнив Шевченка і порадив йому якнайшвидше покинути Україну. Через брак грошей, одначе, Шевченко затримався ще деякий час у Києві.

За дванадцять років відсутности Шевченка Київ зазнав великих змін. Площа, яка була раніш укрита садами, зменшилась. Окремі дільниці міста змінили вигляд. Козине Болото перетворилося на вулицю. На розі Хрещатицького завулка, де колись торгували перекупки, були побудовані два трактири, „Париж” і „Лондон”. Дерев’яних будинків на Хрещатику було мало. Старого театру, який містився в кінці Хрещатика, вже не було. На перехресті Володимирської й Кадетської вулиць став кам’яний театр, на місці якого находиться нині Театр опери й балету ім. Т. Шевченка. На місці, де нині Софіївська площа, з’явились будівлі „Присутственньїх м'Бсгь”. Софіївська дзвіниця збагатилася додатковим поверхом. Дніпро прикрашений був залізничним мостом. Виникли нові вулиці: Софіївська, Трьохсвятительська, Новобудова („Новое строение”). Передмістя Щекавиця ввійшло до складу міста.

Старих знайомих у Києві Шевченко знайшов мало. З нових друзів поета слід згадати пан-отця Юхима Ботвіновського. Про нього згадує Лєсков у своєму оповіданні „Печерские антики”. З давніх друзів, яких Шевченко зустрів у часі свого останнього перебування в Києві, був Іван Сошенко, в той час учитель 2-ї гімназії.

У Ботвіновського Шевченко мешкав лише тиждень, і коли одного вечора з’явився Аскоченський, якому він не довіряв уже раніше, вважаючи його за агента поліції, перейшов до Івана Гудовського, свого колеги з Петербурзької академії. Іван Гудовський мав власний будинок при Хрещатицькій площі; його уважали найкращим фотографом Києва.

Бажаючи бути на самоті, Шевченко покинув Гудовського й перейшов жити на Приорку, нікому не виявляючи місця свого перебування.

У Сошенка Шевченко познайомився з Миколою Чалим, учителем 2-ї гімназії, який пізніше видав друком книжку „Жизнь и произведения Т. Шевченко”, Киев, 1882.

14 серпня Шевченко писав з Прилук до свого брата Вартоломія, що він вирушає до Петербургу.

26 лютого (10 березня за новим ст.) 1861 р., о год. 5:30 вранці Шевченко помер.

(Сергій Крашенінніков)


Примітки:

*1 Див., наприклад, лист французького письменика Бальзака до віцекуратора університету св. Володимира, Юзефовича, ст. 112.
*2 Арешт Шевченка стояв у тісному зв’язку з розгромом Кирило-Методіївського братства.

 

За матеріалами: Київ Шевченкових часів. Автор-упорядник Сергій Крашенінніков. Нью-Йорк-Париж-Сидней-Торонто, 1984. Друкарня в-ва "Америка".

Малюнок - Миколи Компанця.​


Останні коментарі до сторінки
«"Шевченко в Києві" (Сергій Крашенінніков) - з книги "Київ Шевченкових часів"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми