Вірші до Дня Святого Валентина

Пантелеймон Куліш

ОБНОВИЛАСЬ, ЯКО ОРЛЯ

Обновилась, яко орля,
Юность мого серця;
Розпустила душа крила;
Пісня ллється, ллється…
 

*****

Олександр Олесь

Я ЗАКОХАНИЙ... ЛЮБЛЮ!

Я закоханий... Люблю!
Не признаюся нікому...
Навіть місяцю ясному,
Тільки, може... солов'ю.

І сказав... А солов'ї
Вітру, хмарам розказали.
І тепер думки мої
Вся земля і небо взнали.
(1918)
За матеріалами: "Чари ночі". Українська любовна лірика, Харків, "Фоліо", 2008, стор. 158.
 

*****

Олександр Олесь

КВІТКИ ЛЮБОВІ РОЗЦВІТАЮТЬ

Квітки любові розцвітають
Єдиний раз.
Вони ніколи не вмирають
І вічно в серце ранять нас.

Їх поє сонячне проміння,
Годує чиста пахощ піль.
В глибинах серця їх коріння:
Торкнеш квітки, а в серці біль.

Зламаєш їх, потопчеш в муках -
І хочеш їх навік забуть,
А кров тече і плаче в звуках,
А ніжні парості ростуть.

За матеріалами: "Чари ночі". Українська любовна лірика, Харків, "Фоліо", 2008, стор. 151.
 

*****

Олександр Олесь

ОДНУ Я ЛЮБИВ ЗА ВЕСЕЛІСТЬ

Одну я любив за веселість,
Другу я за вроду кохав,
А третій за сонячний усміх
Квітками дорогу встилав.

Ти зовсім була не вродлива
І завжди, як вечір, смутна...
Чого ж ти з усіх моїх милих
У серці осталась одна?!
(1906)
За матеріалами: "Чари ночі". Українська любовна лірика, Харків, "Фоліо", 2008, стор. 172.
 

*****

Олександр Олесь

НЕ ЖДИ ПІСЕНЬ І СЛІВ ПРИЗНАННЯ

Не жди пісень і слів признання.
Хоть кожний, хто співати міг,
Співав коханій про кохання
І плів вінок з пісень своїх.
Моє ж даремнеє бажання —
Сказать про все я не зумів.
Моя любов, моє кохання
Для вислову не знає слів.
Не жди пісень! Моє кохання —
Пожар душі, і кожний згук
Мого крилатого признання
В огні згорає, повний мук.

За матеріалами: Олесь О. Твори в 2 томах. Київ, "Дніпро", 1990.  Том 1, стор. 573.

* * *

Олександр Олесь

ЛЮБЛЮ

Без пам'яті люблю…
Хай, може, більше проклинаю.
Я знаю — сам себе гублю,
Але не можу, і кохаю…
Хто ти?
Ти квітка без краси,
Ти літній ранок без проміння,
Ти в щасті жити не даси
З душею, повною каміння.
І все ж люблю!
За що люблю,
І сам не бачу і не знаю…
Я знаю, сам себе гублю,
Але не можу, і кохаю.
(4 листопада 1917 року)

За матеріалами: Олесь О. Твори в 2 томах. Київ, "Дніпро", 1990.  Том 1, стор. 490.

* * *

Христя Алчевська

МЕЛОДІЯ

Ось вітерець
Цілує ніжну мімозу,
Літа кругом, і в'ється, і тремтить,
А море гра і в барвах сяє, ллється,
І стиха щось до серця гомонить.
... Люблю тебе
Я, наче вітер той свавільний,
І по устах я хочу пролітать;
Ти - кіпарис, а я - легка бріза,
Що все літа й не втомиться зітхать!

За матеріалами: "Чари ночі". Українська любовна лірика, Харків, "Фоліо", 2008, стор. 190.

*****

Ліна Костенко

Я НІКОЛИ НЕ ЗВИКНУ

Я ніколи не звикну
Я не вмію до тебе звикати.
Це за примхи мої ти так гарно мене покарав.
І приходять світанки, щоденних турбот адвокати
І несуть під пахвою тисячі різних справ.
Я кажу їм: світанки! Все на світі таке муруге
Урожай суєти — залишається тільки стерня.
Скільки ми милувались! І кожного разу — вдруге
Стільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.

За матеріалами: Ліна Костенко. Вибране.  Київ, 1989, стор. 312.
 

*****

Іван Коваленко

ТОБІ ОДНІЙ ДУШІ МОЄЇ ЗВУКИ

Тобі одній душі моєї звуки,
Моя печаль і сум безмежний мій,
Тобі одній палкого серця муки –
Тобі одній!

*****

Іван Коваленко

ЛІСІВ ДРІМУЧИХ ТИШИНА

Лісів дрімучих тишина,
Озер прозорих глибина,
Річкові хвилі голубі –
Це все – тобі.

І промінь сонячний, ясний,
І цвіт на дереві рясний,
І серце любляче моє –
Це все - твоє.

*****

Іван Коваленко

В ТВОЇМ САДУ ЦВІТУТЬ КАШТАНИ

В твоїм саду цвітуть каштани,
В твоїм саду пташиний спів,
А я блукаю знову рано
Там, де колись тебе зустрів.

Пливуть хмарки на ясне небо,
В повітрі тиха благодать.
Я б землю всю приніс до тебе
За усміх милий твій віддать.

За матеріалами: http://ivan-kovalenko.info/

*****

Василь Симоненко

НЕ БАЖАЮ Я НІЧОГО, ХОЧУ ТІЛЬКИ ОДНОГО

Не бажаю я нічого, хочу тільки одного:
Стуку серця дорогого біля серденька мого.
Хай мене, немов пилину, носить доля по землі,
Подаруй мені хвилину — і забудуться жалі.
І минуле зло розтане, ніби привиди сумні,
І лице твоє кохане буде сяяти мені.

За матеріалами: Василь Симоненко. Вибрані твори: 3-є вид. Київ, "Пульсари", 2004, стор. 26.
 

*****

Микола Томенко

СОНЕТ КОХАННЯ

Дивуймося постійно красоті і
возвеличмо жінку в тому стані,
коли вона дружина і кохана —
розквітла гілка щемних почуттів,
бо все, що нам судилося в житті —
одвічному незгасному вулкані, що
вибухає полум'ям герані, - вона
не лишить нас на півпуті,
бо вся вона як є — на видноті у
радощах, тривогах, мріях, муках, і
сходинки життя її круті.
Мов перстень долі, обвивають руки
не лінощами пещені, а ті,
що сил нам додають після розлуки.

За матеріалами: "Любовна лірика українських радянських поетів". Видавництво "Оріон золотий:"  Київ, 1986, стор. 298.

*****

Павло Грабовський

До Н. К. С.

Такої певної, святої,
Такої рідної, як ти,
Такої щирої, простої -
Вже більше, мабуть, не знайти.

Таку не часто скинеш оком,
Такою тільки що марить...
А раз зустрінеш ненароком -
Навіки долю озарить!

За матеріалами: "Чари ночі". Українська любовна лірика, Харків, "Фоліо", 2008, стор. 97.

*****

Микола Вороний

СЕРЕНАДА

Зорійте ви, очі дівочі!
Вколисуйте піснею мрій,
Чаруйте щодня і щоночі,
Топіть у безодні своїй!

Хай сиплються з вас блискавиці,
Хай грають гадючки-вогні,
Щоб легше було таємниці
Ховати у серці на дні.

Люблю ваш  огонь і принаду...
Нехай ви зрадливі, - нехай!
Але ж я й люблю вас... за зраду,
За пекло і рай!
(1912)

За матеріалами: "Чари ночі". Українська любовна лірика, Харків, "Фоліо", 2008, стор. 125.

*****

Микола Вороний

ДІВЧИНА-БЛИСКАВКА

Блискавко гнівна!
Ти люба мені
Тим, що крізь темряву ночі
Кидаєш стріли свої вогняні
І, розтинаючи хмари грізні,
Блисками радуєш очі.
Дівчино рідна!
Ти люба мені
Тим, що змагання дівочі
Крешуться в серці твоїм, як огні,
І, розбиваючи думи сумні,
Грають, як блискавки ночі.
(1918)

За матеріалами: "Чари ночі". Українська любовна лірика, Харків, "Фоліо", 2008, стор. 126.

*****

Валентина Кундель 

УКРАЇНСЬКА НІЧ

Зоріє ген на небосхилі.
Які ж бо ночі вкраїнські милі!
Куди б не поїхав ти: чи у Карпати,
Чи в рідне село, де живе мати,-
Всюди їх будеш леліяти,
Про тихий сон не мріяти.
А зорепади які красиві!
Ніби цілунки звабливі,
Що посилає тобі кохана,
Бо марить тобою зрана.
Ой ви ночі, темнії ночі,
Чомусь мила любити не хоче.
Не болить душа їй за цей зорепад,
Не хоче вийти зорити в сад…

* * *

Григорій Воробкевич

ХОТІВ БИ Я ВІЧНО

Хотів би я вічно
дивитись в твої очі,
в тії-то темні,
чарівнимчі ночі.

Придивлятись вічно
твому білу личку,
як дивлюсь раненько
на ясну денничку.

І видіти вічно
уста твої красні,
як рожі з росою,
пахучі і рясні.

В тій ночі вовіки
хотів би-м заснути,
на все моє горе
і лихо забути.

А в снах моїх вічних
денницю видати,
до неї молитись
і ї цілувати.
(1867)

За матеріалами: "Чари ночі". Українська любовна лірика, Харків, "Фоліо", 2008, стор. 53.

***

Сергій Мартос

ОЧІ

У дівчини бачив
Я чорнії очі:
Ясніші од сонця,
Темніші од ночі.
Ті очі, як море,
Глибокі, бездонні,
Палкії, як горе,
Мов лід той холодні.

Ласкаві, як зорі,
В їх щастя, в їх доля,
Заглянув - і горе:
Запродана воля.
Ті очі, як хвиля
По синьому морі:
Зрадливі, чарівні,
Як хвилечка, скорі.

Хто раз хоч побачив
Ті чорнії очі,
Той їх не забуде,
Ті очі дівочі.

За матеріалами: "Чари ночі". Українська любовна лірика, Харків, "Фоліо", 2008, стор. 104.

***

Василь Щурат

НЕ БАЧИТИ ТЕБЕ ОДНУ ГОДИНУ...

Не бачити тебе одну годину,
Не цілувати пишних уст твоїх, -
Це вже мабуть є кара за провину,
Найбільша кара за найбільший гріх.

Мені здаєсь - коли б всі душогуби,
Злочинці всі залюблені були,
Не треба б ні тюремних мурів грубих,
Ні шибениць високих на землі...

За матеріалами: "Чари ночі". Українська любовна лірика, Харків, "Фоліо", 2008, стор. 145.