Дмитро Луценко
У ШЕВЧЕНКОВОМУ КРАЮ
Шевченків край!..
Я весь його сходив
Шляхами гайдамацького повстання.
Розчулено, як хлопчик, млів од див
Невичахлого болю й хвилювання.
Кирилівка… Допитливий Тарас
Пасе коло села чужі ягнята…
Стрічала співчутливо, мов сестра,
Малого пастушка убога хата.
А він, йдучи крізь горе і жалі,
Мудрішав на шляхах життя з літами.
І генієм піднявся над світами,
Ввібравши в серце стогони землі.
Холодний Яр. Суботів. Чигирин…
І дуб Залізняка, й круті байраки…
І в думах воскресають із сивин
Поборники свободи – Гайдамаки…
На цій землі, знекровленій од ран,
Розтерзаній ікластими хортами,
Жадану волю вимріяв Богдан,
За неї в Берестечко йшов з полками.
Я вже не раз бував у цім краю,
Пізнав його і радощі, й страждання.
Розчулений до трепету, стою
Перед народом, повний хвилювання,
В руках тримаю пишний коровай,
Що пахне так черкаськими степами…
Шевченків край в священних корогвах
Навіки вріс в мою чутливу пам’ять.
За матеріалами: http://www.lviv-orthodox.net.ua/
Більше віршів про Тараса Шевченка читайте за посиланням:
У поезії українських митців образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і пам'ять української нації...