Статті для дітей та батьків

"Розфарбовую свою душу:
Сіре — в синє, а чорне - в зелене.
Розфарбовую своє серце 
У всі відтінки, що має Вселенна..."

(Марія Дем'янюк)

 

Вітаю, друзі! Сьогодні я черговий раз завітала до найближчого супермаркету «Сільпо» – і знайшла широке поле для дослідження. На жаль, фотографувати в приміщеннях мережі заборонено, тож я відвідала їхній офіційний сайт. По-перше, потішила неосемантизація абревіатури «НЛО». По-друге, вам раніше траплялося слово «гастрофан»? Мені – ні. Але тепер я себе називатиму саме так...

 

"Крила полум'я свічі 
Гладили ікону. 
Білий ангел на плечі — 
Доброта бездонна. 
Віруйте, прошепотів, 
І туман з кадила 
Всі земні гріхи накрив.
Зірка засвітила..."

(Марія Дем'янюк)

 

Духовна кантата у трьох частинах "Православний час", вірші до музичних творів із циклу "Серафіта" (за однойменним романом Оноре де Бальзака), пісні "Про наш час, про Україну", "Веселі та жартівливі пісні", "Ліричні пісні", добірка ліричних пісень "Дощ фарбує вікна нотами", пісні про кохання - такі добірки пісень на слова Сергія Губерначука знайдете у цьому пісенному розділі.

 

 

Ганс Хрістіан Андерсен — датський казкар, романіст, поет і драматург — народився 2 квітня 1805 року в невеличкому провінційному містечку Оденсе в сім’ї чоботаря. Батько був людиною начитаною і свою любов до книги зумів передати Гансу Хрістіану. Потяг до творчості привів його в 1819 році до столиці, де він закінчив школу та університет. З 1835 року Андерсен друкує казки, яких за 40 років написав 156. У цьому жанрі найповніше проявився художній талант автора. Казки Андерсена тісно пов’язані з фольклором, динамічні, в них багато гумору, вигадка поєднана з реальним життям. Читаймо казки Ганса Крістіана Андерсена: "Снігова королева" та "Ялинка".

"Улюбленими заняттями в дитинстві було воювати з осами або шершнями, сікти лозинами на городі листя кабачків, блукати в кукурудзяних лабіринтах з дерев’яним автоматом. Ще — ходити поміж бібліотечних полиць у передчутті неймовірної насолоди від нових пригод і подорожей. Любив борюкатися з братами в запахущому сіні й робити в ньому нори. Любив залізти в бабусин малинник, наминати ягоди і задоволено слухати, як усі дивуються: «Де ж це Сашко?». Любив іти з мамою до школи лісовою стежкою й помічати, який довкола прекрасний світ... Любив мріяти. Мріяв навчитися літати не лише уві сні..." (Сашко Дерманський)

Читаючи чудові твори Галини Римар, ми бачимо, що авторка добре знає світ дитячих фантазій, любить дітей, знайома з дитячими мріями. Злет душі пані Галини знайшов своє місце у її творчості, оповіданнях, казках, поезії, музиці, натхненній співпраці з талановитими людьми.

"Вечір на Варвари. Діти не хочуть спати. "Ідіть-но, маленькі, вмощуйтеся зручненько, розкажу вам щось", - мовлю. Лягли в ліжечка. "Чи то ж встигне Миколайчик усім дарунки наготувати?" - стурбовано питає Даринка. "Встигне, аякже". "А як хто не заробив, але про те, що щось не так зробив, шкодує, то і йому гостинець буде?" "Якщо щиро жалкує і більше не робитиме щось нехороше - то, певно, так". "І фарби, і альбоми у Миколая є?.. А чи всім вистачить, хто малювати любить?" - допитується Катруся. "Звичайно. А послухайте ось що..."" (Галина Римар)

Читаймо у першій частинці збірки Галини Римар "Полінчині казки" казочки про дивовижних тварин:

Про добру сову, яка дуже любить слухати казки (відео)
Про старого лиса (відео)
Соловейко-мандрівник
Казочка про сивого бичка
Сценарій вистави за казкою про сивого бичка

 

 

"Жила собі на світі цибулинка на ім’я Буля. 
Буля дуже хотіла мати багато друзів! Одного разу, коли вона йшла по стежці, побачила моркву на ім’я Ква. Буля запитала у Ква:
- Давай будемо дружити?
Але Ква заплакала. Буля не зрозуміла, чому заплакала Ква..." (Вікторія Лабунець)

"Здається, після себе я
зненацька спалахну новим життям,
побачу і піду, навчусь новим словам, 
і помилку зроблю а чи не в кожнім слові,
перш, ніж скажу, що я відвідав храм
свого життя, натхнення і любові…
Здається, й після себе я
піду у світ..,
але на іншій мові..." (Сергій Губерначук)

"Пишемо традиційну поліську писанку крок за кроком. Писанка має назву "Півонія з трав'янцями", походить з села Добротів, що на Чернігівщині. Перш ніж занурити писанку до першого барвника, потрібно нанести чимало ліній на біле тло шкаралупи. Найчастіше то і є основний масив роботи..." (Ірина Михалевич)

"Професор саме вийшов прогуляти свою собачку Іжку, як несподівано його вразив дивний м'який скрип. Глянув на високу яблуню, звідки долинав той незнайомий поголос, аж угледів двох сорок. Та, власне кажучи, то були сорока і сорок. Провесінь, провесна, небо за блакитніло,  аж милує зip, а вони, приязні, вже й узялись плести гніздо. А в сороки гніздо не будь-яке. Воно хитро вимережене тонкими гілочками. Покрівлю має, туди руку не засунуть бешкетники, і не доберуться ворони, коли з’являться сороченята..." (Микола Корсюк)

"Степанко з великим нетерпінням чекав середини березня - час, коли вони з дідусем щороку ходять до березового лісу збирати березовий сік. Саме в цю пору, коли бруньки ще не з'явилися, а береза вже жене «березові сльози», як називає їх дідусь, вони найцілющі..." (Михайло Трайста)

 

 

Залюбки почитаємо з нашими дівчатками казочки про принцес у другій частинці збірки Галини Римар "Полінчині казки":

Про принцесу та її сон (відео)
Про книжку-казку (відео)
Про принцесу, яка дуже любить читати книжки (відео)
Про чарівні дарунки для принцеси (відео)
Казка ще про одну принцесу
Про принца й шахи (відео)
Шапочка для принцеси (відео)
Про кущика суниць (авдео)
Про вродливу й розумну принцесу
Намисто для принцеси (відео)
Про Веселку й Веселочку, добрих принца і принцесу

 

 

"Коли ще лютує зима, ще стоять сильні морози і лежать великі сніги, в повітрі вже пахне весною. Весна - це пробудження природи від зимового сну. Весною Зима - стара баба, а Літо - молода дівчина. Весна, весна... Щороку весна приносить нам нові надії..." (Вергілій Ріцко)

"Купила мама Василькові гумові чоботи. Тільки взути їх ніяк: сонячно, сухо. У всьому селі жодної калюжі. А Дощ іти не квапиться. Дрімає собі у хмарині, в тій, шо зачепилася за верхівку тополі на вигоні. Пооглядав Василько чоботи, поприміряв та й подався на вигін, до тополі. "Дошику,— гукає,— іди, щоб калюжі були! В мене чоботи нові, хочеться походити". А Дощик ніби не чує. Дрімає та й дрімає. Вернувся Василько додому ні з чим. Нипає по двору, нудьгує. Зазирнув у квітник, а там чорнобривці та петунії, що учора сестра Мирославка пересадила, зовсім головки посхиляли, пов'яли. Знов побіг Василько до тополі..." (Зірка Мензатюк)  

Читаймо казочки про феєчок у третій частинці збірки Галини Римар "Полінчині казки":

Феї-чарівниці
Феї-рятівниці
Добрі феї
Про фею-сердечко
Про капелюшкових фей (відео)
Про феєчку
Казочка про феєчку, яка дуже любить крапочки й кружечки
Сім’я чоботаря (відео)
Добро завжди переможе
Про дивовижних майстрів-павучків
"Подарунок" на день народження
Про Часничка (Розповідь феєчки)
                                                     Про бабусині квіти і короля

 

"Як  же райдуга з’явилась,
Звідкіля те сяйво,
Чому в небі проявились
Після зливи барви?.."

(Наталя Карпенко)

Марія Деленко — відома українська поетка та письменниця, яка мешкає у чарівному та неповторному Львові. Пані Марія закінчила свого часу Львівський національний університет імені Івана Франка. Наразі працює директором школи й пише чудові казки та вірші для дітей.