Галина Римар
Сценарій вистави за казкою про сивого бичка
Закличка
- Діти, дітки, дітлахи, поспішайте-но сюди!
І дізнаєтесь у нас, де Макар телят не пас!
(Діти сідають.)
- Хто знає, що значить вислів "де Макар телят не пас"?
Дуже далеко, куди важко дістатися, власне, туди й не варто ходити...
- Буду казочку казати, уму-розуму навчати...
Жили собі дід та баба, жили-поживали,
і у шапку на корівку грошенят збирали.
(Дідусь з бабусею сидять на лавці й радо кладуть по черзі гроші в шапку.)
Рік збирали, два збирали, і три, і чотири...
Й на торговицю дідуньо пішов у неділю.
(Бабця провела дідуся, поблагословила його.)
Пісня бабусі
- Чи багато хочу я? Щоб корівочка була.
Дідо буде годувати, я ж - доїти й продавати!
Ось як, ось як, я - доїти й продавать!
(Декорація - ярмарок.)
Ходить дідо, походжає та корівку вибирає.
І скраєчку біля тину вгледів бичка-сиротину.
Ой сіренький та худенький, оченятонька смутненькі.
- Йди до мене, малесенький, айди, дорогесенький!
Усі гроші віддає за бичка-сірому,
у кожуха загортає та й несе додому.
Десять верст до хати ніс, змерз.
Поїли - та й на піч із бичечком дід вилазить.
А бабуня його сварить:
- Хіба можна? Де ж твій глузд? Це ж бичок, не карапуз!
І корівки не придбав, тільки гроші змарнував!
Хоч би взяв теличку, була б на корівку...
Дід з любов’ю усе робить, хлівця тепленького зводить,
пасе бичка, гарно дбає, у травах його купає...
І росте бичок - з води! Вже й поправився - диви!
І на літо - дивина - стала шерсть, як золота!
- Що ж із нею нам робить? - пита баба.
Дід (узяв ножиці, "стриже") постриг. Через тиждень - шерсть нова!
Дід стриже її, склада...
- Користь з неї? - баба дума.
Та й давай топить в плиті.
А як попіл вибирати - а там
(бабуся з жаровнею в руках вигукує радо) - зливки золоті!
- Ну й розумний в мене дід! Можна й сто корів купить!
От за золото вони збудували Храм в селі.
(Зміна декорації.)
Люди в Церкву в свято йдуть - Бога славлять, дякують.
І дороги поробили. І садочка посадили.
Ціле поле полуниць! Лани льону! Подивись -
справжній рай! Щасливі люди. Вже достаток, лад усюди.
Пісня дідуся
- Мені доленька всміхнулась, бо життя я так люблю!
Хочу, щоб зі мною добре всім було - отак живу.
А бичечок - це відрада, я люблю про нього дбати.
Мені доля усміхнулась, бо ізмалку люблю працю.
(Повечоріло, дідусь втомлений, але щасливий іде в дім.)
Макар підслуховує пісню діда. Мугиче (його не видно):
- Кажуть: заздрісний, мовляв... Отакий, як бачте, став!
В мене діти і онуки, треба всім добра набути!
Піду й викраду теля. Й золота казна - МОЯ!!
Заздрив дідусю Макар. Й уночі бичечка вкрав!
Та й погнав його далеко аж за гори й доли смерком.
Захотів озолотиться. А бичечок - норовиться.
(Глядачі бачать силует Макара за простирадлом, який гонить і б’є телятко.)
Той лозини не впускає, б’є і б’є, і підганяє...
Вже бичок не золотий - сірий, страшний та худий...
Розізливсь Макар за це - до провалля теля пре.
Хоче скинуть непокірне, і свій злочин приховать.
А бичок безсилий впав. Той Макар в провалля - сам!
Повернувсь бичок додому. І дідуньо йому годить.
Як дитину, доглядає. Сінце косить, гарно дбає...
Знов дідусь бичка стриже - щастя до людей пливе.
Казка нечебто проста - та мораль в ній - золота.
Як з любов’ю все робити, то в достатку будеш жити.
(Актори кланяються. Занавіс.)
Сценарій люб'язно надісланий автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на "Малій Сторінці":
