У травні 2018 року фонди обласного краєзнавчого музею (м. Кропивницький) поповнилися колекцією писанок, відтвореною за колекцією Володимира Ястребова, це - 124 зразки. Їх для музею написала олександрійська писанкарка Ірина Михалевич. Бессарабські писанки (31 зразок) були створені за допомогою натуральних барвників. Наразі усі відтворені писанки опрацьовуються співробітниками музею. На цей час в етнографічному залі музею постійно експонуються 17 писанок. У подальшому відвідувачам планують представити усі 124 зразки.
Майстриня-писанкарка Ірина Михалевич - у обласному краєзнавчому музеї у місті Кропивницький біля експозиції своїх писанок.
На фото: експозиція писанок, відтворених майстринею-писанкаркою Іриною Михалевич за ескізами з колекції Володимира Ястребова. Обласний краєзнавчий музей (м. Кропивницький)
Ірина Михалевич
Оповідка про історію колекції писанок Володимира Ястребова
Володимир Ястребов. Завдяки цьому науковцю-етнографу ми тепер маємо уявлення, які писанки писали у центральній частині України. У жодних інших колекціях зразки з Середньої Наддніпрянщини не представлені.
Ім'я Володимира Ястребова перебуває в одному ряду з такими іменами, як Михайло Драгоманов, Микола Сумцов, Хведір Вовк, Дмитро Яворницький. Народився майбутній науковець в сім'ї священика в селі Крива Лука Самарської губернії. Навчався в Одесі в Новоросійському університеті на історико-філологічному факультеті. Після університету переїздить до Єлисаветграда (нині місто Кропивницький), де стає викладачем історії в земському реальному училищі. Там він створює музей старожитностей, своїх учнів залучає до етнографіних досліджень та археологічних розкопок.
Зібрати чималу колекцію писанок Володимиру Ястребову допомагали в більшій мірі саме учні. У подальшому колекція подолала карколомний шлях. Вона була зосереждена в музеї училища, налічувала 435 екземплярів, була описана Ястребовим у виданні “Матеріали з етнографії Новоросійського краю” (1894 р.) та статтях ”Пасхальні писанки” (“Север”, 1895), “Кілька слів про писанки” (“Киевская старина”, 1895). Сьогодні нам відома тільки мала частина цієї колекції.
Збирали писанки у Херсонській, Київській, Подільській, Чернігівській та Бессарабській губерніях. Сталося так, що переважна частина оригінальних зразків була втрачена ще за життя Ястребова. Збиранням колекції головним чином займалися учні, і вони не зуміли якісно підготувати експонати до зберігання. Врешті писанки почали псуватися, від частини довелося позбутися.
1895 року 59 писанок в оригіналі і 65 в якості акварельних малюнків були передані до Лубен у музей Катерини Скаржинської. А 1899 року етнографічним відділом музею було підготовлено і надруковано масштабний каталог “Описание коллекции народных писанок”, куди увійшла і колекція Ястребова. Більш ґрунтовної праці про українське писанкарство за останні 100 років не з'явилося.
До каталогу від Володимира Ястребова у вигляді описів та замальовок надійшло 124 зразки — це українські, болгарські та бессарабські писанки теперішніх Кропивницької, Миколаївської, Одеської областей та Молдови. В оригіналі збереглася одна писанка, її можна побачити в Полтавському краєзначому музеї.
Відтворені майстринею Іриною Михалевич писанки за ескізами з колекції Володимира Ястребова, розфарбовані природними барвниками.
Матеріали люб'язно надані майстринею-писанкаркою Іриною Михалевич спеціально для "Малої Сторінки".
Більше про писанку та писанкарство у блозі Ірини Михалевич на "Малій Сторінці":
Історія та символіка писанки. Дослідження, оповідки та майстер-класи писанкарки Ірини Михалевич
