Публікації за тегом: Оповідання

Сортувати:    За датою    За назвою

Перший політ на місяць у 1969 році."Сприйняття почутої чи прочитаної інформації у великій мірі залежить і від того, як вона, ця інформація, подається. Згадується такий випадок. Працював я тоді інженером у НДІ. НДІ розташовувався на території заводу телеграфної апаратури. І там, бува, під кінець тижня біля прохідної продавалися книги. Книги різні. І цікаві, і не дуже. А українці тягнуться до книг, тому книги і активно купувалися. Отож один з колег по роботі і придбав собі... енциклопедію. І книга ця була присвячена питанням космосу. Книга була трохи менша за форматом, аніж це звично для книг подібного типу. Та книга мала досить немалий об'єм. Інженер, що придбав таку книгу, через пару днів після покупки, перегортаючи її сторінки, запитав у мене та двох інших співробітників: "А скажіть... скільки разів америнканці літали на Місяць?!" Я відповів: "Ну, два-три рази..." У інших колег по роботі теж була така ж думка. Інженер, власник енциклопедії, дещо іронічно усміхнувшись, мовив: "Шість разів! Ось на цій сторінці можна про це прочитати!..." (Володимир Даник)

 

"Батьки нарекли її незвичним ім’ям — Сонцелика. Прочитавши це ім’я у списку жіночих імен у вікіпедії, вони вже не могли його забути, тому більше не розшукували про нього ніде й нічого, як ото кажуть, визначились остаточно. Ім’я їй личило, адже волосся виблискувало відтінками жовтого, жовтогарячого, навіть червонявого, у ньому змішувались блиски ранішнього сонця з відблисками, які залишають в очах традиційні церковні бані по селах. Родинне прізвище сонцеликої теж починалось з літери С, точно не пригадую його, однак у голові крутиться подібне слово — стетоскоп. Сонцелика з’явилась на світ 22 листопада. Позаяк літера С стоїть на 22 місці у нашій абетці, я здригнувся, почувши про неї вперше, адже лише два числа, а саме: 11 і 22, які не можна скорочувати в нумерології, тобто додавати одиничку до одинички, а двійку до двійки, вважаються найпотужнішими, саме вони дають найбільші можливості для успіхів у всьому, до чого б людина хотіла взятись..." (Галина Мирослава)

 

"Валера вважав себе „чуваком продвінутим“, для знайомих поза очі — „двінутий“. Був він людиною амбітною, якій глибоко десь, хто і як щось каже про нього, коротко кажучи, знав собі ціну. Якщо йому чужі вислови не подобались, він сміливо вибирав один-два гострих прикметники з традиційного набору означень іменників: заздрість, тупість, недалекість, шкідництво, помилка; міг додати ще щось. Валера готувався до зустрічі з чоловіком метр на метр, судячи зі світлини, усвідомлював, що від цієї розмови буде залежати довгоочікуваний результат. Він не мав права провалити справу. Нечітке фото — усе, на що Валера міг опертися у вибудовуванні стратегії. Він вирішив застосувати найостанніший писк моди в медицині — соматипологію. Спочатку, щоправда, хотів використати для свого дослідження теорію планетарних типів, однак зі знання, що люди поділяються за впливом Марса, Сатурна, Сонця, Місяця, Меркурія, Юпітера і Венери, ніяких ясних йому висновків зробити не міг..." (Галина Мирослава)

 

"Ой ті килими… Кому вони ниньки треба, а тоді я мусила їх щіточкою на колінцях навхильки чистити. Правильно чистити. Як лише найнялась до нього на роботу, думала, що нічого особливого у тому чищенні нема, а не встигла почати, він гарикнув: ,,Ти що? Хіба не знаєш, як треба чистити? Чи ти здуріла? Хочеш проти шерсті тягти, щоб навстовпужилось? Будеш мені нові килими купувати. Між ряди пісок позалізає, дурепо”. Назавжди запам’ятала. Законом життя стало не йти проти шерсті. А ви питаєте, чому у мене така чиста шкіра. Та саме тому — ніколи її туди-сюди не тягну, лише по масажних лініях, завжди у тому самому правильному напрямі. І в супереки ні з ким не вступаю, бо навіщо проти шерсті йти?! Добрий з нього навчитель був. Його науки не забуду, якби й хотіла. Сказав би лагідно, уваги б не звернула, далі по-своєму правила б. А говорив би спокійно, забула б. Дорослого годі швидко відзвичаїти. Армійської муштри треба!..." (Галина Мирослава)

 

Оберіг. Картина Олега Шупляка. "Крапля борщу упала на шкіру. Абищиця, а він здригнувся. У мозку щось знову рвонуло, мовби порох розсипався по тілу і якимось дивним чином вийшов через усі м’язи одночасно назовні укупі з потом. Вдихав повітря через рот, а видихнув через шкіру. Ще трохи — й усе спокійненько. Розшарувався, розсипався, а тоді знову докупи, як віяло — з’єднаними частинами у крило. А коли його триблисте тіло розслаблене, він відчуває себе маленьким хлопчиком, у якого, як при створенні світу, все — одне ціле, єдино правильне, таке, що не викликає жодних сумнівів. Тим біленьким синьооким хлопчиком, який ще не здогадується про двозначність світу, не те, що про багатовимірність, який щиро не підозрює про поділ на позитивне і негативне, не мастить собі голову думками про кордони між взаємно протилежним, йому анітрохи не важливо, величні вони чи не величні, адже попереду до сприйняття багатовекторності ще так далеко..." (Галина Мирослава)

 

Аліса Коломієць – авторка творів для дорослих і дітей.

"Життя стає цікавішим, 
Якщо додати до нього віршів,
Смішних історій, цікавих фактів,
Де трішки казки, а більше правди."

(Аліса Коломієць)

 

 

 

 

Карикатура Анатолія Василенка."У цій публікації я приведу кілька тих іронічних мініатюр, які я ще відносив до жанру — тема для карикатури. І у цьому теж є своя логіка. Яка саме?! Ну, про це потім. Отож перед вами... теми для карикатур з невеликими коментарями. Теми написані ще аж... у 2016 році, а короткі коментарі творилися нещодавно. Так, політика і політики — це рушійна сила! Але ж важливо — як і куди спрямовується рух. Тому і окремі політики, і в цілому політичні партії активно борються за увагу електорату. А ми, виборці, прийшовши у день голосування, кажемо своє "Так!" тій чи іншій політичній силі." 

(Володимир Даник)

 

Петриківськй розпис Вікторії Тимошенко."Діти з нетерпінням чекали  зимових розваг. Ось прилетіла Зима на кучерявій хмаринці. Не до снаги Зимоньці виконати всі бажання малечі, тому звернулася до Морозу..."

(Людмила Кибалка)

 

 

 

 

Футбольну ілюстрацію взято з ресурсу www.wikihow.com"Футбол… ну, це ж модель життя! Отож і полеміка на футбольні теми кипить. Бо і тем хвилюючих завжди... ну більш, ніж немало. Отож у одній з публікацій на динамівському футбольному сайті автор цих рядків і допустив… помилочку. Мова йшла про іспанського тренера Рамоса, що, керуючи однією з українських команд, виявив неабияке уміння. Команда, ним керована, і в національному чемпіонаті демонструвала у той час прекрасну гру, та й на міжнародній арені досягнення були помітні..." (Володимир Даник)

 

 

 

Оксана Давидова. Марина – ЗНО. Оповідання для школярів. Однокласник. Журнал, №5, 2019 р.""Він в усьому винний! Він! Він! Це через нього! Він винний!" – Марина кидала об стіну книжки, зошити, ламала навпіл олівці і роздирала зошити. Її подруга Женька перелякано зіщулилася на пуфику в куточку. Ще пару хвилин тому Марина була хоч і стривожена, але весела. Та зазирнувши на хвилинку до свого ноутбука раптом розлютувалася. "Е... Ти там що, тест на вагітність проходила? Хто «він» і в чому він винний?" – запитала Женька коли Марина на хвильку затихла, шукаючи очима що ще розідрати. Марина втупила в неї порожні очі. "Він... він... іспит з математики... Я завалила ЗНО! – і Марина розревлася, впавши на ліжко. – Що?! Що мені тепер робити?! Щооо?! – гула вона в подушку. –  Це кінець... З таким балом мені не візьмуть  до інституту... Що?!.. Що. Мені. Робити."" (Оксана Давидова)

 

Оксана Давидова  Найкращий котик. Оповідання для дітей (дитячий журнал — Мамине сонечко 2-5,  №2, 2019 р.). Ілюстрації Вікторії Скаканді."Артемко давно мріяв про котика. Хлопчик обіцяв про нього піклуватися. А щоб показати це, став сам за собою прибирати й чистити зуби без нагадування. І от – Артемко з батьками попрямували на величезну виставку котів. Яких тільки породистих котів тут не було! І капловухі британці з круглими жовтими очима. І  величезні мей-куни, більше схожі на тигрів, ніж на кицьок. І навіть лисі коти, які грілися біля обігрівачів. Коти сиділи у великих клітках чи на м’якеньких подушечках коло спеціальних переносок. Господарі їх вичісували, гладили, підгодовували кормом чи показували всім, які пухнасті хвостики у їхніх улюбленців..." (Оксана Давидова

 

Слов'янськ. Початок війни. Книга Артема Шевченка (Харків, Фоліо, 2020)"Події нашої недавньої історії (та і теперішні дні теж!) ще вимагають свого осмислення. Багато що знають переважно дійові особи, а широкому читацькому колу це ще не відомо. Але з'являються грунтовні статті, виходять у світ книги, і щось ще недостатньо відоме чи і незрозуміле усе ж стає таки і з'ясованішим, і яснішим. Отож, заходжу до черкаської міської бібліотеки, що носить горде ім'я Лесі Українки. І, вибираючи книги для прочитання, звертаю увагу на таку: Артем Шевченко “Слов'янськ. Початок війни”  (Харків, Фоліо, 2020). Тема актуальна. Книга непогано видана. І в ній... передмова. Від тогочасного (на  момент написання  книги...) міністра внутрішніх справ Арсена Авакова..." (Володимир Даник)

 

Оксана Давидова. Окрема країна. Оповідання для дітей. Вигадуй, думай, грай — дитячий журнал, № 17 за 2010 рік. Ілюстрації Марії Анікіної. "Літо промайнуло, ніби його й не було. Почалося навчання. Та вчителі також, мабуть, ще всі у спогадах про відпустки та мандрівки, бо завдань задають мало, а найчастіше розповідають про усілякі цікавинки. Математичка розказує про свого пса, який вивчився рахувати до трьох. От кладеш перед ним тир сосиски і кажеш: «Сірко, їж три сосиски!» Він точно три і з’їсть. Щоправда, якщо класти три, а казати, щоб з’їв дві, чомусь помиляться… Вчителька біології хвалилася яких гарних метеликів вона виростила з гусені. А вчитель географії почав розповідати про смішні маніпусінькі країни. Деякі з них такі малі, що кілька цих країн запросто помістилися б навіть просто в Києві! А ще розповів, як деякі хитруни оголошують країною… платформу для слідкування за літаками, яка стоїть серед моря! Один такий дядько оголосив себе президентом тої країни, назвав її Сіленд, і виготовляє гроші й марки. А ще пускає в свою країну туристів. Ото комедія! Та хоча навчання ніби почали недавно, аж раптом – контрольне опитування! Хто підготувався, хто ні..." (Оксана Давидова)

 

Курт Воннеґут. Колиска для кішки"У наших бібліотеках з'являються нові книги. Видані в Україні. І серед них книги авторів закордонних. Так сталося, що мені потрапили до рук дві книги, видані, ну, майже одними і тими ж видавцями. Потрапили у різних бібліотеках, однак усе ж... майже у один і той же час. Перша з них належить перу іспанського автора Франсеска Міральєса, що у останні роки має всеєвропейський успіх. Книга видана російскою мовою — “2013. Конец времен” (Харьков, Белгород, Клуб семейного досуга, 2011). Книга інша — американського автора Курта Воннегута “Колиска для кішки” (Харків, Клуб сімейного дозвілля, 2016 рік). Книга ця була відома ще у Радянському Союзі, але українською мовою, мабуть, вийшла лише тепер. Але ж і тема у цих двох книг — одна і та ж. Яка саме? Кінець світу... Бо і справді ж — хіба ж це не цікава тема... для сімейного дозвілля?!.."  (Володимир Даник)

 

Блог майстрині-писанкарки Ірини Михалевич. Дивовижі про рослини – різноманітні цікавинки, оповідки та дослідження. Майстриня-писанкарка Ірина Михалевич. Окраса вересневого парку. Оповідка про бруслину європейську"У вересні дозрівають не тільки певні сорти груш, персиків і виноград. Поступово спінуть шипшина, глід, горобина терен, калина. Повністю у вересні дозрівають плоди неймовірно красивого куща, що зветься бруслина (не плутати з брусницею). У парку в місті Олександрія нещодавно я помітила один кущ. На весь парк він такий один. Раніше не придивлялася до нього, а коли таки придивилася, то ще в серпні побачила між темно-зеленим листям невеликі рожеві коробочки на чотири гнізда. Я довідалася, що цей вид рослини називається бруслина європейська (Euonymus europaeus), і що рано восени ті коробочки лопнуть і з них стануть визирати яскраві жовтогарячі насінини. Справді, з початком осені коробочки розкрилися. Яка ж то краса! Листя посвітлішало, плоди набули малинової барви, а з них на тоненьких ніжках звисають крупні жовтогарячі принасінники. Таких неповторних плодів немає жодна інша рослина. Це справжня окраса любого парку чи саду..." (Ірина Михалевич)

 

Блог письменниці Галини Мирослави про мандри. Галина Мирослава. Країна-квітка Словенія. Пізнавальні нотатки про мандри. Адріатика. Світлини Галини Мирослави.

 
"До містечка Піран,  італійською Пірано, ми дістались під вечір. Гаряче сонце якраз починало сідати в море як смолоскип. Одна з теорій походження назви Піран  говорить про  два маяки, які колись вогнем ("пірос" грецькою) освітлювали вхід до порту. У стародавніх документах поселення згадується в ранньому Середньовіччі як Пірран. Проте, найімовірніше, назву виводять від слова "червоний" грецькою мовою, але не від вогню, а через червонуваті флішові скелі в районі Пірану..." (Галина Мирослава)
 
 

Блог письменниці Галини Мирослави про мандри. Галина Мирослава. Країна-квітка Словенія. Пізнавальні нотатки про мандри. Адріатика. Посеред вод. Блед. Бохинь. Водоспад Савиця.  Світлини Галини Мирослави.

"Згадуючи Словенію, мимохіть зловила себе на думці, що центром обох моїх днів там була вода:  спочатку морська, другого дня озерна, а згодом  гірська, з джерела в скелі, що вистрибувала двома рукавами й текла двома потоками до ущелини.  Ще зі школи люблю жартома називати воду "аж два О!", трошки перекручуючи звучання молекулярної формули українською мовою. Від свого улюбленого вчителя хімії Андрія Вінницького, якого вже кілька років нема серед нас, колись почула про одного екстерна, що на прохання написати формулу води вивів на дошці слово вода великими літерами з рисочками між буквами: "В-О-Д-А", певно бажаючи проспівати воді велику оду, тільки-от наука має свої вимоги до записів..." (Галина Мирослава)

 

Видавництво Склянка часу, Канів.До одинадцятої частини циклу творів Володимира Даника "З письменницького зошита" увійшли такі оповідки: "А мова таки розвивається!" , "До речі – про склянку", "Про шпаргалку", "На футбольній ниві". 

 

 

 

 

 

 

Гуморески павла глазового"Так, український гумор – неординарний… яскравий… і, звичайно ж, глибоко народний! І коли говоримо про наш гумор саме у цьому аспекті, то відразу ж згадуємо Павла Глазового. О так… саме цей автор, саме цей наш… класик (так, саме класик! І не інакше…) і є чи не найближчим до народної стихії гумору! Завітавши колись до футбольного сайту – «Динамо» від Шурика – звертаю увагу на одну з публікацій. Бо у ній приведено усмішка Павла Глазового – на футбольну тему… І коли прочитаєш (а цей вірш був надрукований колись у одній з газет і у книгах я його не зустрічав), з’являється враження, ніби це написано сьогодні. Написано соковито, усміхнено, по-бойовому! Отож Глазовий знову і знову приходить до нас. І приходить у зв’язку з різними темами і різними ситуаціями..." (Володимир Даник)

 

"Сила морального впливу", "А слава буває різною", "Згадуючи пісню", "Була б картина" – цікаві оповідки, що торкаються футбольної теми.

 

 

 

 

 

 


Всього:
864
На початок
Попередня
Поточна сторінка: 9
4   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14  
Наступна
В кінець

Споріднені мітки:     Микола Трублаїні    Євген Гуцало    Ярослав Стельмах    Володимир Винниченко    Леся Воронина    Андрій М’ястківський    Олена Пчілка    Василь Сухомлинський    Сергій Плачинда    Євген Шморгун    Михайло Слабошпицький    Богдан Лепкий    Михайло Коцюбинський    Книжковий огляд   
Топ-теми