Зміст книги:
Казки класика вітчизняної літератури, одного з найбільших поетів XX століття Володимира Свідзінського друкувалися в часописах ще в 1930-ті роки, а відтак на довгі десятиліття були несправедливо забуті разом зі своїм автором. Лише в останні роки український читач наново відкриває для себе дивовижний казковий світ поезії цього «тихого генія». Сюжети одних його казок - «Сопілка», «Чудесна тростка» - знайомі всім нам, і навіть годі сказати, коли ми їх уперше почули. Інша - «Кий» - нагадує одразу кілька здавна знайомих казок, та водночас не повторює жодної з них. Натомість ще інші - «Нанана Боселе», «Сонцева помста» - вражають своєю екзотичністю, хоча водночас також мають карб тисячолітньої традиції казкотворчості. Втім, у переказі незрівнянного майстра слова всі вони набувають первозданної свіжості, ніби їх торкнулася «чудесна тростка» чарівника.
"... Це - матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини...
О мова вкраїнська!.. Хто любить її,
Той любить мою Україну."(Володимир Сосюра)
Володимир Миколайович Сосюра - один з найщиріших ліриків XX століття - увійшов у слов’янську поезію як співець любові й вічної світозміни, що злилися в єдиному понятті прекрасного, у відчутті вільного і терпкого смаку життя, якому немає кінця-краю. Майстер загадкової простоти і ясної незглибимості почувань, поет ніжний і тривожний, як надвечірнє світло, він пройшов через кілька історичних та культурних епох у житті України: від УНР до хрущовської “відлиги”. Творчість Сосюри, котрий лишив близько шістдесяти поетичних книжок, десятки поем, автобіографічну прозу, - це безмежний світ, це історія, що переживаються в любові й ненависті, радості й журбі - гостро, до сліз, до млості... Пристрасне слово поета народжується з безумовної віри в життя, що упереджує всі питання про доцільність існування особистості.
"Облітають квіти, обриває вітер
пелюстки печальні в синій тишині.
По садах пустинних їде гордовито
осінь жовтокоса на баскім коні."(Володимир Сосюра)
"Вивчайте, любіть свою мову,
як світлу Вітчизну любіть,
як стягів красу малинову,
як рідного неба блакить.
Нехай в твоїм серці любові
не згасне священний вогонь,
як вперше промовлене слово
на мові народу свого."(Володимир Сосюра)
"Бій відлунав. І червоні знамена
Затріпотіли на станції знов.
І до юрби полонених
Сам комісар підійшов.
Аж до кісток пропікає очима.
Хлопці стоять перед ним, як мерці.
П’яно хитається смерть перед ними,
Холодно блима наган у руці..."(Володимир Сосюра)
"Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щасті у душі моїй..."(Володимир Сосюра)
"Моя Україна не зубожіла,
Досить стогнати!
ЇЇ вічна слава вогнем не згоріла –
Треба лиш знати.
Моя Україна стрічає світанки
У променях бою.
В її поєдинках загоюють рани
Могутні герої.
Моя Україна не тужить,
Вона здобуває!
Хто землю осквернить, спаплюжить,
В блаженному гніві палає..."(Володимир Ухач)
"Якщо вже вижив — то живи!
Не проживай — живи на повну.
І кожен божий день наповнюй
Смарагдом свіжої трави,
Медами спілої черешні,
Коханням милої нарешті —
Хоч і до втрати голови!
Але ніколи не пливи
Безвольно вниз за течією..."(Володимир Шовкошитний)
"Абетка з історії України "з літерами-картинками Ярослава Паладія складається з віршів, написаних поетом Леонідом Полтавою: "Архангел", "Бандурист", "Верховина", "Гетьман", "Ґонта", "Довбуш", "Емблема", "Єдність", "Жнива", "Запорожці", "Ігор", "Їздець", "Сини", "Йордан", "Каменярі", "Лови", "Млин", "Ноти", "Ольга", "Прометей", "Родина", "Спорт", "Трембіта", "Україна", "Франко", "Хата", "Церква", "Чумаки", "Шевченко", "Щити", "Юрій", "Ярмарок", "Великдень". І в рядках лаконічних щирих віршів, і в чітких живих лініях ілюстрацій відчувається туга за рідним краєм, віра і закоханість у свій народ та його тисячолітню історію. Кожна літера цієї неповторної абетки, вибудовувана з гілок молодого дуба, нагадує читачеві образ рідної України.
Щорічно, у третій четвер травня, українці святкують День вишиванки. У цей день усі українці йдучи на роботу чи навчання одягають вишиванки. У такий спосіб українці демонструють, що вишиванка – це одяг не лише на свята, адже вишиванка є генетичним кодом українців...
“Матінка Гусиня” міцно посіла належне їй місце в англомовній літературі, справляла і продовжує справляти потужний вплив на її розвиток. Вона належить до найбільш цитованих книг, рядки з неї часто використовуються в ролі епіграфів і заголовків, окремі вірші та сюжети органічно входять до складу інших літературних творів (як приклад можна навести “Алісу в Країні Чудес” і “Алісу в Задзеркаллі” Люїса Керрола).
"Зранену землю прикрили кульбаби,
Зранений дім потопає в садах.
Зранені душі мандрують світами...
Гнізда лелеченьки в'ють на стовпах...
Діток чекають і все виглядають
Тих, кого вигнала з дому війна,
І, так, як ми, щиро миру благають.
Мрія на всіх у нас нині одна!"(Тетяна Строкач)
