Дослідницьке проникнення в проблематику вивело на авторський поетичний жанр — идароп. Думка в идаропі не нав’язується, а пропонується. Таким чином авторський монолог вірша перетворюється на діалог різнозначимих авторських «за» і «проти», що спонукає читача не на споживацьке пережовування, а на зацікавлене власне конструювання думки навколо висловленої автором проблеми. Структурна побудова идаропа має такий вигляд: Теза, Антитеза, Алогічний висновок та позавіршова Идаропна метаморфоза. Алогічність у вірші працює на логічне мислення, відтінює та підкреслює його. Це рівнозначиме співіснування двох чи більше полярних думок в одному поетичному просторі. Висновок — не крапка, а кома, що спонукає читача до різностороннього та неодноплощинного заглиблення в проблематику вірша, до перегляду подумки усього твору. Авторський монолог виростає до багатоголосового діалогу з читачем, котрий робиться позачасовим співавтором цього твору; до створення, уже незалежної навіть від самого автора, позачасової Идаропної метаморфози; та бачення проблематики твору навіть тоді, коли думка читача інша від авторської." (Володимир Нагорняк)
"- Христинко-Христинко,
ти зняла б хустинку –
вже вітер не свище
- Казала Оленка,
що я ще маленька,
а так на хустинку аж
вища!"(Володимир Нагорняк)
"- Я?.. Прийду!
Каховку також узяти міг би -
Каховка гралась в Таврійські ігри.
- А сказати пару слів хто хотів?
- Хто-хто - Львів!
- Чому Львів?
- Бо хотів!
- Друже Львове, тобі слово.
- Говорити буде Львів!
- Хто все з'їв? Хто ж все з'їв?!"(Володимир Нагорняк)
"- Ох-гоп та чук-чуки,
Натерпілись муки
Два Гаврили
Допоки зловили.
З кілометра п’ятого
Діставали клятого:
Ледве за роги
Стягли з дороги
Зате класно: мали м’ясо,
О!" (Володимир Нагорняк)
"Яблуко з яблуні впало.
Ярослава яблуко взяла:
«Дуже-дуже воно яскраве –
Не з’їм, і не дам Ярославу;
Яблуко понесу на віконце –
Хай дорогу показує сонцю!"(Володимир Нагорняк)
"Йшов по лісу Йосип,
Налетіли оси:
– Йосипе-Йосипе,
Дуже злі оси ті!..
Накусались досита
Оси Йосипа."(Володимир Нагорняк)
"...Ясинувата...
Пітьма патлата
На місто впала;
Біля вокзала
Неон палає;
Хто зустрічає?..
Синочка — мати..."(Володимир Нагорняк)
"Україно моя", "Земля, освячена Тарасом", "Я з цих країв", "Барвінок", "Осколки серця", "Симфонія весни", "Куди пішли?", "Йдемо з батьком по гриби", "Вовк, коза й капуста", "Херсонський сніг" - вірші з книги Володимира Нагорняка "Український рік".
"Зоря-зоряниця,
Плаче дівиця.
Місяць проспав –
Сліз не підняв;
Сонце устало,
Сльози підняло,
Аж задивилось – краса!
Що ж то за сльози?"(Володимир Нагорняк)
Читаймо з дітками цікаві п'єси для малят від Володимира Нагорняка:
"Урок виховання 1" (идаропна міні-п’єса)
"Півникова наука" (п'єса для дітей)
"Чапля чоботи пошила" (міні-п’єса для дітей 3-5 років)
"Дитсадівський розмов-ляль-ник" (міні-сценки для дитячого садочка)
"Україно моя", "Земля, освячена Тарасом", "Я з цих країв", "Барвінок", "Осколки серця" - вірші з книги Володимира Нагорняка "Український рік".
"Коли мене питають: «Любиш ріки,
річки, і річечки, і потічки?» —
відмовчуюсь: вони в мені навіки,
а для мого народу на віки..."(Володимир Підпалий)
"Там снігу ще й снігу на цілий світ,
де гуси летіли-летіли - і впали.
Там подих Ваш перший і перший Ваш слід
уперто шукає пам'ять..."(Володимир Підпалий)
Віршики Володимира Підпалого для малят: "Лічилка", "Зозуля", "Гуси", "Казочка про сонце", "Лісове джерельце", "Весна", "Дзвоники", "Липень", "Літо", "Суниці", "Передзим'я", "Зимовий бір", "Морозний вечір", "Снігурі", "Зайчик", "Пес", "Кожух", "Кіт", "Підківки", "Лапці", "Нісенітниця", "Чередник", "Скоромовка", "Загадка", "Гарбуз", "Казочка про телятко", "Кінь".
Володимир Підпалий був залюблений в Україну, його вабила її неповторна краса, яку поет здатен був відшукати у краплині роси і в загадковому запиналі осінньої ночі, у вічній таїні сільської пасіки і в гордій крутизні коневої шиї на нескінченній, як життя, зеленій леваді... і зрозуміти його поезію може тільки той, чиє серце відкрите для краси і добра, любові та щирості, хто точно знає, що справлені почуття - завжди безкорисливі. Так мало відвела доля цьому поетові, який своїм тихим, але чесним і світлим словом умів лікувати скалічені душі! Він прийшов у літературу зі славним поколінням шістдесятників, які змінили світ, давши йому зрозуміти: найбільша цінність у житті - ковток свободи...
Поезії для дітей від Володимира Підпалого про тваринний світ: "Кіт", "Підківки", "Лапці", "Німенітниця", "Зозуля", "Лічилка", "Гуси".
"... В умовах жорстокого національного гніту, «під страшним російським режимом, під яким не можна було навіть говорити рідною мовою, майже нічого не можна було писати, а тим більш мати свою пресу, школу й урядування», як згадував Володимир Самійленко, минуло майже все його життя. Тільки два місяці ще в студентські роки він міг відчути, що значить бути вільним, і то завдяки громаді київської української інтелігенції, яка дала йому кошти на поїздку до Галичини. «Дивно було почувати, що над твоєю душею не стоїть російський жандарм, що за одне непевне слово може тебе заарештувати й запроторити бог зна куди»... Володимиру Самійленку властива органічна єдність особисто пережитого і змісту ним написаного в усіх жанрах його літературної творчості — в ліриці, сатирично-гумористичних поезіях, прозових фейлетонах та оповіданнях, драматичних творах і навіть у статтях та рецензіях..." (М. Г. Чорнопиский)
Володимир Євтимович Свідзінський — видатний український поет-лірик, незрівнянний майстер поетичної медитації, твори якого зачаровують яскравою самобутністю, безпосередністю, мудрим спокоєм споглядання й любові. Творчість Володимира Свідзінського мало відома читацькій аудиторії, позаяк довгі роки поспіль його ім’я і трагічна доля замовчувалися, а за життя поета побачили світ лише три його невеличкі поетичні збірки: «Ліричні поезії» (1922), «Вересень» (1927) та «Поезії» (1940). Микола Бажан свого часу писав про Володимира Свідзінського: «Це — поет неповторний, своєрідний, тонкий. Я маю насолоду від його поезії і думаю, що невдовзі прийде час і на достойне поцінення його творчості критикою і громадськістю».