Володимир Свідзінський
НАНАНА БОСЕЛЕ
Зулуська 1 казка
Завантажити текст казки Володимира Свідзінського "Нанана Боселе" (txt.zip)
|
|
У тім краю, відкіль весна нам перші вісті шле, Була собі вдова одна — Нанана Боселе. Дві дівчинки росло при ній і ще дитя мале. І кажуть люди, що вдова поставила свій двір Коло дороги, де блукав і кочовик, і звір, І що двора не прихищав ні тин, ні частокіл, Нанана смілива була і певна власних сил. От сталося, пішла вона у гай по вітролом 2, Аж до оселі слон бреде, виляючи хвостом, Неначе скирта лугова, оперта на стовпи. Від човгання незграбних ніг здвигаються степи. «Які дівчатка чарівні! — зітхнув він: — Ох-ох-ох! Одна чорнява, друга ні, та що? Я з'їм обох!» І проковтнув обох дівчат, лишив мале дитя Та й геть пішов. Напасник звик чинити щохотя 3. Тоді вернулась Боселе: «О темний світ мені! Де милий цвіт життя мого — дівчатка чарівні? Чи то здобичники 4 лихі взяли їх у полон?» Дитина їй: «Твоїх дівчат із'їв великий слон, Старий-старий, з одним іклом!» — |
|
|
|
«Вони померли?» — «Ні, Не відаю, адже ж вони, як кірочка, міцні». На другий ранок, ще з роси не висохла лука, Бере Нанана гострий ніж, гладушку молока - І просто в степ. Іде та йде, аж ось прийшла над яр, Де жив потужний леопард, чиє кубло — чагар. «О леопард, ти скрізь бував: скажи, нема вістей, Де велет-слон з одним іклом, що з'їв моїх дітей?» Стряслося листя на гіллі, а в загороді бик, Коли озвався з чагаря жахної пащі рик: «Він там, де камінь край води стримить, як білий зуб, І де над каменем шумить широковерхий дуб». Нанана знов іде вперед, іде не день, не два, Коли проглянула з куща рогата голова, І очі темні, і в очах замислена печаль, І ніжна мордочка жує солодкий чорноталь. «Газеле, матінко, скажи, де капловухий кат, Великий слон з одним іклом, що взяв моїх дівчат?» |
|
|
|
«Шукай, де камінь із землі стримить, як гострий зуб, І де над каменем росте високостанний дуб». Нанана далі в степ іде, всіх звірів обійшла, І мова всіх одна була. Нарешті спроквола Зринає дуб із-за горба. Ось камінь край води Біліє гострим щолопком. Нанана йде туди. Прийшла — а там великий слон з надламаним іклом Стоїть, мов пагорок живий, виляючи хвостом. Нанана каже: «Батьку мій, чи ти не мав вістей, Де велет-слон з одним іклом, що з'їв моїх дітей?» Озвався неохоче слон: «Не чув я; далі йди. Шукай, де одинокий дуб і камінь край води». Тоді Нанана: «Не дури! Ти сам — той підлий кат, Гультяй, бродяга світовий, що з'їв моїх дівчат. Ягнятка милі! Я для вас пройшла степи й гаї...» Розгнівався великий слон та й проковтнув її. Тепер спокій! Куняй собі в тіні лапатих віт... |
|
|
|
Прийшла вдова в слонів живіт, Прийшла, дала їм молока. |
|
|
|
Нанана накладає дров — і ось вогонь жаркий І здивувались люди всі, що понивали там: |
|
|
|
І от минув великий час, і вмер владика-слон, Нанана каже: |
|
Словничок:
1 Зулуси (зулу, амазулу) — один із народів корінного населення Африки (Південно-Африканська Республіка, провінція Наталь, а також Мозамбік, Свазіленд, Зімбабве тощо).
2 Вітролом — хмиз.
3 Щохотя — що заманеться, що завгодно.
4 Здобичники — розбійники.
За матеріалами: Володимир Свідзінський. "Чудесна тростка". Казки. Художник Наталя Клочкова. Київ, видавництво «Грані-Т», 2011 р, стор.3-12.
Більше казок з книги Володимира Свідзінського "Чудесна тростка" на "Малій Сторінці":
Зміст книги:
Казки класика вітчизняної літератури, одного з найбільших поетів XX століття Володимира Свідзінського друкувалися в часописах ще в 1930-ті роки, а відтак на довгі десятиліття були несправедливо забуті разом зі своїм автором. Лише в останні роки український читач наново відкриває для себе дивовижний казковий світ поезії цього «тихого генія». Сюжети одних його казок - «Сопілка», «Чудесна тростка» - знайомі всім нам, і навіть годі сказати, коли ми їх уперше почули. Інша - «Кий» - нагадує одразу кілька здавна знайомих казок, та водночас не повторює жодної з них. Натомість ще інші - «Нанана Боселе», «Сонцева помста» - вражають своєю екзотичністю, хоча водночас також мають карб тисячолітньої традиції казкотворчості. Втім, у переказі незрівнянного майстра слова всі вони набувають первозданної свіжості, ніби їх торкнулася «чудесна тростка» чарівника.
