Володимир Нагорняк. "Ясинувата"

Володимир Нагорняк

ЯСИНУВАТА 

(«Я, сину, вата…»)

...Ясинувата...

Пітьма патлата
На місто впала;
Біля вокзала
Неон палає;

Хто зустрічає?..
Синочка — мати...

В селянській хаті
Столи накриті,
Поли помиті;

Село вже знає,
І все чекає:
«Яка щаслива — 
Діждалась сина!»

...Пітьма патлата...

Забрала шахта
(Три роки) мужа;
Й сама нездужа;
І у тривозі:
«Не платять й досі...»

— Ти як тут, мамо?

— Що люди — маю...
Ми ж — не міністри!..
Тобі поїсти
Столи накриті;

Столи накриті,
Поли помиті...

...Дитинства миті
Спливли у сина:

«Ой, мамо, сива!..»;
Обніме, стане:
«А не востаннє?..»

Світи забрали
(Хіба питали?)
Від хати й поля
На кращу долю — 
Весь вік блукати...

А мати, мати — 
Свята Марія!..

...Он, майоріє
Дитинства хата;
Дитинства хата — 
Бросова хата — 
Наче розплата!!!

— Та все в порядку — 
Зібрала грядку;
Живу в достатку;

Ось і криниця
(Писав же — сниться);
Вода, напийся;
Ще до вокзала
Тобі набрала...

...У хаті — свічка;
Ще світить пічка — 
Зварила курку;

— Знімай вже куртку — 
Твоя сторонка!..

...Це самогонка — 
Пом’янем батька...
Вже не багацько
Нас у селі...

...А як малі?..
...Дровець підкину — 
Забула, сину...
— Я піду, мамо!
— Та їх там мало — 
Всі забирай!..

...Селянський рай...

Селянський рай?!
А ти в раю
Пожив би 
В хаті на краю;
Відірваним від світу;

Десь у містах
Учені діти;
Онуки й діти;
Одна-однісінька — 
І темінь...

— Ти, мамо, кремінь!

— Ти, мамо, кремінь...
— Який там кремінь,
Винувата, — 
Я, сину, вата;
Я, сину, вата...

...Ясинувата...

...Пітьма патлата
На місто впала;
Біля вокзала
Неон палає;

Хто проводжає?..
Синочка — мати...

...Ясинувата...
«Я, сину, вата...»;
«Я, сину, вата...»