Володимир Нагорняк
Українська ярмаркова
|
- Хто все з'їв?
- Хто все з'їв?!
- Хто-хто,Львів...
- Хто-хто?!
- Львів.
- Чому Львів?
- Бо хотів...
- Львів не їв!
- Звідки?
- З Хуста...
- Гпянь же: пусто!
- Все-все виїв!
- А не Київ?..
- Хто й’го, Хусте,
сюди пусте?
- Як дивиться:
він - столиця!
- Чуєш дзвін?
- Чую.
- Він!
А Вінниця...
А Вінниця
аж в обличчі
міниться:
- Ні, не Львів!
Львів не їв!
Друже, Львове,
скажи слово...
- Хай би м’я
шлях трафив,
якщо я
вас грабив!!!
|
|
|
«Хоп!» - Конотоп
напружив лоб
сказати щоб...
- А толку?
- Хто це?!
- Каховка.
- Сказати?
З Конотопу?
Чекати
до потопу!
- Але ж дума -
чуть аж в Сумах!
А Полтава,
як Полтава:
величава,
наче пава.
- Я не брала!
Ні, не брала!
- А Лубни?
- Не вини -
Не вони!
Пусте... ов-ва!..
А не Москва?..
- Та це скандал! -
|
|
| |
Київ сказав -
Ти що городиш?
І міжнародний!
То ж Полтава,
як Полтава -
замовчала.
- А Хортиця...
- Що Хортиця -
Хороводиться,
Хорохориться!..
- А толку, толку?!
- Що, знов Каховка?
- Ні, далі - Рівно.
- Цій все всерівно:
За порогами,
За дорогами -
Ач-ач, яка! -
Тне гопака!
Один лиш Львів,
один лиш Львів:
Так хто ж все з’їв?
Ні, хто ж все зів?!
- Потрібно взнати! -
шумлять Карпати.
- Іде тепер?-
пита Дністер.
- Це не добро!!! -
гуде Дніпро.
|
 |
|
- Ану, Дунай,
давай узнай -
я підожду...
- Біжу-біжу! -
І - за кордон...
Проснувсь Херсон;
піднявсь Херсон,
бо Лепетиха
не зовсім тихо
йшла до Каховки.
Йшла так - без толку;
аби ходити...
- А що робити?!
- І цій все рівно! -
сказало Рівно.
А Берислав...
Що Берислав?
Ще спав...
Ще спав!!!
А Білозерка
Взяла люстерко:
- Я - гарна, правда?..
Я, правда, гарна,
Як дівка Ганна
З гуцульського Косова?
- Просимо, просимо,
Ласкаво просимо,
На весілля просимо!
|
|
|
- На весілля,
На застілля! -
Наряджаються Карпати:
заміж виходить кирпата!
- Яка кирпата?
Там їх багато...
- А тобі не все рівно?! -
Вступилось Рівно.
- На весілля!
- На застілля!
- Подарую рукоділля...
- Звідки?
- З Хуста.
- Та ще й хустку!
І крізь сон сказав Херсон:
- Я - сервіз
на сто персон;
Каховку також
узяти міг би:
Каховка гралась
в Таврійські Ігри;
і прикочу кавуни...
А Полтава
й ті ж Лубни;
А Тернопіль,
Чернівці...
Слава йде
в усі кінці
небагатослівна:
|
|
|
Севастополь,
Рівно...
- Дівка Ганна,
дійсно, гарна! -
визнав навіть компанійський
Кам’янець-Подільський.
- А Хортиця...
- Що Хортиця:
хорохориться,
хороводиться...
- Летить Хортиця -
їсти хочеться!
- Переллю дорогу
Дніпром,
хай віддячать мені
добром!
- Лети-лети-лети -
мало у них води?!
- Ласкаво просимо!
- Ласкаво просимо!
- До Косова?
- До Косова!
- На весілля,
на застілля...
- Поздоровить
Молодого й молоду!
- Ви прийдете?
|
|
|
- Я?.. Прийду!
Каховку також
узяти міг би -
Каховка гралась
в Таврійські ігри.
- А сказати
пару слів
хто хотів?
- Хто-хто - Львів!
- Чому Львів?
- Бо хотів!
- Друже Львове,
тобі слово.
- Говорити
буде Львів!
- Хто все з'їв?
Хто ж все з'їв?! |
|
Матеріали люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на "Малій Сторінці":
У цьому розділі зібрані поезії Володимира Нагорняка для дітей - його графічна та звукова абетки, вірші про Україну, та про пори року, безконечники, забавлянки та багато інших цікавинок.
