Володимир Нагорняк. "Як той хлопчик називається?" – вірші для дітей 3-х років (зі збірки "Метелики першого Всесвіту")


 

Dads Boots. Painting by Corinne Hartley.

Dads Boots. Painting by Corinne Hartley.

 

 

Володимир Нагорняк

МЕТЕЛИКИ ПЕРШОГО ВСЕСВІТУ

Книга друга  
(для дітей 3-х років)


ЯК ТОЙ ХЛОПЧИК НАЗИВАЄТЬСЯ?

 

 
ЯК ТОЙ ХЛОПЧИК
НАЗИВАЄТЬСЯ?

 Сороко-сороко, 
Летиш ти високо, 
Запитай в лелеки,
Летить він далеко, 
Як той хлопчик називається,
Що не умивається?! 
Коля, Федя, Толя, 
Миша
 
Я йому листа напишу:

 Ах ти ж, Юра, 
Юра-замазура!

 

* * *

 

НІ, НЕ ІГРАШКА

Наче іграшка-машинка,
Крутиться Іринка. 
Закінчилася пружинка, 
Зупинилася машинка. 
Але крутиться Іринка. 
Бо у неї не пружинка,
Бо вона вам не машинка, 
Бо Іринка - це Іринка.


* * *
   

РІДНЯ

Горобець–молодець
Ходив до синички.
Горобець-молодець
Носив їй пшеничку.
Бо синичка – то сестричка,
Й горобчиха–мати
Говорила сину: «Треба
Рідню поважати!»


* * *   


МАНДРІВНИЦЯ

 Я – дівчинка невеличка,
У мене косичка,
У косичці стрічка,

 Звати як?
 Марічка,
 Йдеш куди, кирпата?
 Гулять по Карпатах!..
 Ти – дівчинка невеличка…
 У мене косичка,
У косичці стрічка – 
Видно далеко-далеко
Як того лелеку.


* * *   


СВИНСТВО

Які чудесні поросята...
Чому ж дітей навчає мати? 
Якщо й надалі буде так, як нині, 
Повиростають... свині.


* * *   

                    
РІЧКА МАРІЧКА

 Івано-франківська Марічка 
говорить, наче тече річка. 

 Біля Івано-Франківська, знаю, 
річка якась протікає

 Не якась-такась  річка!..
 А річка Марічка! 


* * *

      
АВТОБУС, ГЛОБУС, Я 

Ось і автобус. 
Повезу глобус. 
Величезний автобус; 
Крихітний глобус;     
І я...
Глобус 
 це Земля! 
Величезний глобус; 
Крихітний автобус; 
А я?                           
Ой-ля!


* * *   


ЗНАЙОМСТВО

— Катерина ... Катря... Катя...
— Катерина — це котра? 
— Очі сірі та булькаті,
— Як у нашого кота!
— А-а-а...
— Знаєте котра?
— Знаємо кота.


* * *   


ХТО ЧОЛОВІКИ?

— У кошарах  
овець хмари
— Сплять на долівці 
нещасні вівці...
— І чим же 
нещасні вони?
— Чоловіки у них 
 барани!


* * *   

                               
ВАНИН ДІДСАДОК

Веде Валя Ваню в  дитсадок.
Ваня виє: «Хочу в дідсадок!..
Що в дідуся, у Вадима…
Ти коли мене водила?
Там – весна, там – все в цвіту…
А у цей я не піду!»  


* * * 

  
НЕ ТА ВОДА 

                                          
Сказали Єноти:
«Є  ноти,
Є  інструменти – 
то  ж  до  роботи!..»                                                                                                                                                
Але  мелодія – не  та:
Не  втихомириться вода…


* * *   

  
ЖАНИНА  ЖАР-ПТИЦЯ

Жанні сниться:
«Ой, жар-птиця!..»
Тш-ш! Тихіше! –
Жанні сниться.
Роздивитись захотіла:
«Ех! Ну що ж ви?!» 
- Полетіла…
Треба спать.
Але не спиться:
-  Жанно-Жанночко, 
Жар-птиця!..


* * *   

  
ЇЖАК-ЇЗДОВИЙ

Їхав на возі Їжак, 
Яблука віз він.
Ось так  він  нахилився – 
Віз зупинився

 Треба,  сказав на тому, 
На хвилинку додому.
Їхав на возі Їжак,
Яблука віз він.
Ось так він нахилився – 
Віз зупинився…
Жарти такі їжачі
Нам непотрібні, 
й дива:
Руки пусті,
я ж бачив,
А яблук нема…


* * *   

  
ЙОСИП ТА ОСИ

Йшов по лісу Йосип,
Налетіли оси:

 Йосипе-Йосипе,
Дуже злі оси ті!..
Накусались досита
Оси Йосипа.


* * *   


МАКАКА ТА МИШКО

Маленька макака 
О сьомій годині
Мамі сказала: 
- А я вже – людина!..
А я вже працюю, 
А я, щоб ти знала,
Сьогодні аж вісім
Бананів зірвала.
…Мишка ж не примусим
Іграшок навіть зібрати…

 Давайте Мишка
На макаку міняти!


* * *   

 

ОЛЕСЕВІ ОЖИНИ

Олесь один
Об’ївсь ожин –
Обсипало прищами.
Недавно сам казав:
«Пробачте, я не знав,
Ділитись буду з вами…»
«Ожиною, Олесику,
будь ласка, 
не прищами!»


* * *  
 
  
ПИЛИП НА ЖУВАЧЦІ

Пилип прилип…
Ось, на підлозі,і не відірвати…
Жувачку їв, й на неї сів –
Не буде розкидати!


* * *   


ВЕДМЕЖА КОЛИСКОВА

Прибрав барліг
І спати ліг
Натруджений Ведмідь;
І Ведмедиха
Ведмедику: «Т-ш-ш.. Тихо…»
Малий продовжував ревіть.
Піднявсь Ведмідь;
І зразу ж ліг – не злився…
Малий спинився;
І все замовкло;
А тут не мокро,
І затишно, і тепло,
Й надворі смеркло – 
То ж спіть, ну, спіть!..
Як сам Ведмідь,
Ведмедик як,
Як Ведмедиха:
«Т-ш-ш… Тихо…»


* * *   


БАРАНИ

Баран біжить по берегу ставка.
Богдан і Боря дали драпака.
Баран біжить не битись –
Баран біжить напитись
Води; а хлопчики – вони,
Баран подумав – ба-ра-ни!


* * *   

         
ШОСТЕ КУРЧАТКО

Прогулює курчата
Коло хати
Квочка-мати;
Стала рахувати:

Перше – біле;
Друге – сміле;
Третє – моторне;
Четверте – чорне;
П’яте – кривувате;
Шосте…шусть!.. до хати…

Що? Знову рахувати?
Прогулює курчата
Коло хати
Квочка-мати;
Стала знову їх рахувати:

Перше – біле;
Друге – сміле;
Третє – моторне;

Четверте – чорне;
П’яте – кривувате;
Шосте … виглядає з хати…
        
Ох і дістанеться синочку
Від матері-квочки!


* * *   

 

ХА-ХА-УХА!

Юля-Юля, еге-гей,
Завтра в Юлі ювілей,    
Мамо їй купила юбку,
Поздоровить хоче Юльку
Юля-Юлечка — юннат,
Я її молодший брат.
В Юльки — рибки золоті.
Маю, друзі, на меті
Для своєї Юльки
Наварить з них юшки.
Юшка-юшечка-уха,
Буде радості, ха-ха!
А які приправи?
Запитаю в мами.  


* * *                   
             

ВОРКІТ-ВОВКОДАВ

 Нам казав учора Вовка…
 Що казав?
 Що бачив вовка.
 А прийшов сусідський Миша 
І казав…

 Сказав що?
 Миша!
 Кіт Воркіт...
 Ось він, присів...  
 Вовка того вчора з'їв.
 Вовк...
 Нещасний вовк не знав, 
Що Воркіт наш 
 вовкодав!


* * *   


ПРОДЗВЕНЮ ПО АВЕНЮ

По французькій авеню
каблучками продзвеню.
Це не наша вулиця —
горбиться, сутулиться,
Звісно, наша краща
тим хоча б, що наша,
Але там так чисто, 
що аж урочисто, 
Ні, французькі авеню 
я ні в чому не виню –
каблучками ж продзвеню!

 

 

 

smiley smiley smiley

 

 

A Field of Sunshine. Painting by Corinne Hartley.

A Field of Sunshine. Painting by Corinne Hartley.

 

 

Володимир Нагорняк

ДИТСАДІВСЬКИЙ  РОЗМОВ-ляль-НИК

(міні-сценки для дитячого садочка)

 

 

ХЕРСОНСЬКИЙ БАТОН 

(Два хлопчики і дівчинка)

- Куди їдеш ти?
- В Херсон.
- І що купиш ти?
- Батон.
- Лише батон. Так мало-мало…
- А інше все купляє мама. 

 

* * *

 

ХРУМКА

(Два хлопчики і дівчинка в дитячому садку)

- Хрумка-хрумка-хрумкотів…
- Що давали, все поїв. 
- Не давали — також хопнув!
- Ви ж дивіться, щоб не лопнув!
- Бо, якщо він лопне, діти..
- Хто тут буде хрумкотіти?

 

* * *

 

СЛОН І ХЕРСОН   
  
(Два хлопчики розповідають третьому)

- У Херсон приїхав слон…
- Й залишився  у Херсоні?
- На пероні.
- Й досі тут?..
- Не знає як
Добираться в Гідропарк.

 

* * *

 

БОГАТИР  

(Хлопчик та дві дівчинки)

- Богатир – я! 
- Знайте скрізь.
- Скільки він…
- Скільки я…
- Ніхто не з'їсть!

 

* * *

 

БЕЛЛИН БИК

(Два сільські хлопчики підходять до дівчинки)

- Белла,
         бачили, яка…
- Пасти вигнала бика!
- Бик… 
Телятко це – не бик!
- Він і битися 
          не звик!
- Підійти. 
Побачиш зразу.
- Я?.. Спішу… 
Я іншим разом…
- А мене 
не буцне?!

 

* * *

 

ХОМСТВО

(Дитячий садок; хлопчик,що їсть, і дві дівчинки)

- Я – Хома
- Він – хом’ячок?
- Батько – я…
- Це – твій синок?
- І що це означає?
- Що це значить?
- Навчаю хом’ячка хом’ячить!

 

* * *

 

ЖМУРКИ   

(Шість дітей, котрі потроху розбігаються)

- Ти, Раю, втечи 
            до сараю;
- А Вадима заховаймо 
          за дверима;
- Два Володі – 
          на городі;
- А ти, Петю, 
   будеш тут стояти…
- Щоб йому, Василю, 
          не казати…
- Де не треба нас
            шукати!

 

* * *

 

СИР НА БУКСИРІ

(Звуковий фон: заводиться машина; 
хлопчик їсть бутерброд)

-  А цей сир
ти не візьмеш 
      на буксир?
- Тату,
а мені це 
не багато?
- А що скаже 
         мама?
- Аби не мало!

 

* * *

 

ПЕРСОНА З ХЕРСОНА   

(Три дівчинки; звуки вокзала)

- Ця персона… 
- Не з Херсона!
- Величава, наче пава…
- Що, Полтава?
- Ні, Лубни.
- Не вони…
- Каховка?
- Замовкла!
- Із Херсона 
ця персона!      
     
     
* * *

 

ОСЕЛ 
 
(Дві мами та хлопчик)

МАМА ОЛЯ:   Ледве-ледве донесла... 
ТІТКА ПОЛЯ: Та кого ж?! 
МАМА ОЛЯ:   Його. Осла!
ТІТКА ПОЛЯ: Тільки вийшла на дорогу  
МАМА ОЛЯ:   Подивись на ліву ногу, 
                       Не дитина - маята... 
КОСТИК:        Мамі напишу листа: 
                       Не осел я! 
ТІТКА ПОЛЯ: Ослик…
КОСТИК:        I не ослик...
                       Твій синок, невдаха-Костик...
                       А осла я бачив, знаю:
                       Де покажеш - відгадаю!
            
            
            
* * *

 

ЛЯЛЯ ТА ЛЕОПОЛЬД 
 
(Дві дівчинки та хлопчик, 
дивлячись углиб сцени)​

ЛІДА: Ляля в льолі білій 
            За Леопольдом побігла. 
ЛЬОНЯ: Лежать, зализуючи рани, 
               кіт - на дивані, 
               Ляля - під диваном. 
ЛЮДА: Навпаки! 
ЛЬОНЯ: Ага! Зализуючи рани, 
               Ляля - під диваном, 
               кіт - на дивані. 
ЛЮДА: Та навпаки ж! 
ЛІДА: Зализуючи рани,
            Кіт – на дивані,
            Ляля – під диваном…
            Так?..  
ЛЮДА:  Навпаки!..

 

 

smiley smiley smiley

 

 

Володимир Нагорняк. Півникова наука (п'єса для дітей)

 

Володимир Нагорняк

ПІВНИКОВА НАУКА

 

 

Дійові особи:

В е д у ч и й
С о н е ч к о
П і в н и к   Г о р л о   Г о л о с и с т е
М и ш е н я т к о   К р у т ь
М и ш е н я т к о   В е р т ь

 

 

 

 

Дія перша

 

В е д у ч и й (перед завісою)

               Це у нас, в степу, на півдні
               Працьовитий мешкав Півень –
               Півник Горло Голосисте…
               
Звучить легка ранкова музика. Відкривається завіса: неозорий степ.
Посеред степу - хатинка.

В е д у ч и й  (оглядаючи сцену)
               Степ, як степ: повітря чисте…
               
Винирює з неба Сонечко. Освітлює хатинку: два ліжка. На одному спить Півник, на другому - мишенята.

В е д у ч и й 
               Сонце, тільки-но вставало,
               Зразу ж Півника вітало.

С о н е ч к о
               Друзі Півня – Мишенята.
               Сплять ось. Можете впізнати.
               Чули, мабуть, їх зовуть
               Розвеселі Верть та Круть.
               
Півник прокидається: встає з ліжка, займається руханкою, умивається, біжить на подвір’я.

С о н е ч к о
               Півник ранок відкриває:
               Мене першим зустрічає;
               Вибігає на подвір’я,
               У росі купає пір’я…

П і в н и к
               Кук-куріку-у-у!!!

В е д у ч и й 
                Сонечко – все вище й вище –
                На подвір’я йде, на вишні
                І вітає цілий світ…

П і в н и к
                Кук-куріку-у-у!!!

С о н е ч к о
                Чую, Півнику, привіт!

В е д у ч и й 
                Потім – це вже спересердя –
                Піднімає Крутя й Вертя.
                
Сонце  будить  Мишенят.

С о н е ч к о
                Годі, ледарі, вам спати –
                До роботи час вставати!
                
Круть та Верть неохоче прокидаються, спроквола виходять у двір.

К р у т ь  
                Круть – це я…

В е р т ь
                Верть – це я…
                
Раптово вбігають в хатинку, хапають великі ложки.

К р у т ь  
                Це – моя!

В е р т ь
                А це – моя!
                

К р у т ь   (роздратовано, до Півника)

                Довго їжі ще чекати?!

В е р т ь
                Можем трішки й погуляти.
                Недалечко. Біля хати.
                
Побігли. Півник мовчки порається по господарству.

В е д у ч и й 
                Півню ж – ліжка застелити,
                Квіти в горщиках полити,
                І зварити щось поїсти –
                Ні на хвильку не присісти!

С о н е ч к о
                І подвір’я підмести,
                І водиці принести!..
                Круть та Верть – гайда із хати…
                

В е д у ч и й 
                Поспівати, пострибати
                І побавитись охочі
                Аж від ранку й аж до ночі.
                  

П і в н и к (розсердившись)
                Так робити не годиться –
                Зовсім можуть розліниться!
                Ач,взяли собі за моду –
                Ні за віник,ні за воду...
                Крутю! Вертю!
                
Не докликавшись Мишенят, Півник іде в сад і натрапляє там на пшеничний колосок.

 


 

Володимир Нагорняк. Півникова наука (п'єса для дітей). Ілюстрації Юрія Васнєцова.

 

 


В е д у ч и й 
                Півник вийшов у садок
                І знайшов там …  колосок…


П і в н и к
                Крутю! Вертю! К-кук-куріку-у-у!!!
                
Підбігають розвеселі Мишенята.

К р у т ь  
                Чого кликав нас кажи!
                

В е р т ь
                Що знайшов там покажи!
                

П і в н и к
                Ось зайшов я у садок
                І знайшов там колосок.
                Що з ним будемо робити?
                

К р у т ь  
                Чув  я – треба змолотити…
                

П і в н и к
                Хто ж змолотить?  
                

К р у т ь   (заперечливо)
                Ні, не я!
                

В е р т ь (заперечливо)
                Це робота – не моя!
                
Побігли гратися. Півник починає молотити колосок.

В е д у ч и й 
                Півник вміє все робити.

С о н е ч к о
                Не уперше й молотити:
                Виграє в руках ціпок!
                Ось зерно уже в мішок
                Поскладав…
                

В е д у ч и й 
                …А  Мишенята
                Сновигають коло  хати.
                
З’являються захекані Круть і Верть.

К р у т ь  
                Справи як тут? 
                

В е р т ь                   
                Як тут справи?
                

П і в н и к
                Змолотив…
                

К р у т ь   (заглядає в мішок)                          
                Ага, на славу!

В е р т ь
                Тепер відправить
                Зерно треба до млина,
                Щоб змололи там сповна.

П і в н и к 
                Хто відправить?
                

К р у т ь  (заперечливо)
                Ні ,не я!
                

В е р т ь (заперечливо)
                Це робота – не моя!
                
Побігли знову. Півник бере мішок і несе його.

С о н е ч к о (співчутливо)
                Взяв мішок він на крило
                І поніс через село.
                

В е д у ч и й 
                У млині зустрівся з Хортом:
                Все змолов найвищим сортом.
                

С о н е ч к о (до Півника)
                Відпочинь…
                

П і в н и к
                Де взяти часу?                                                                         
                У дорогу рушу зразу!

В е д у ч и й 
                Знову – лантух на крило,
                Й пішки через все село…
                
Півник  з  мішком  іде  через  село.

С о н е ч к о 
                Ось,уже він на подвір’ї,
                А від млива – біле й пір’я!
                
Підбігають Круть та Верть,заглядають у мішок.

К р у т ь  
                А змолов як – наче сніг! 
                

В е р т ь
                А багато!..
                

К р у т ь  
                Повен міх!
                

В е р т ь
                Треба тісто замісити…
                

П і в н и к
                Хто бажає це зробити?
(до Крутя)      Може,ти?

К р у т ь  
                О ні,не я!

В е р т ь           
                Це робота – не моя!
                
Мишенят – як вітром здуло. Гасають. Півник же розпалює грубку, замішує тісто, рве вишні та робить пиріжки.

С о н е ч к о  
                Наче вітер -  коло хати
                Знов гасають Мишенята.
                

В е д у ч и й 
                Півник тісто замісив.
                Півник пічку розпалив.
                В піч ладнає пиріжки…
                

П і в н и к
                Хай рум’яняться боки!
                

В е д у ч и й  (до Сонечка)
                А нероби?.. Бачиш їх?
                

С о н е ч к о
                Бачу грища… Чую сміх…
                

В е д у ч и й 
                Ці ледащо… Де ж вони?
                

В е р т ь (голос за сценою)
                Круте, де ти?!
                

К р у т ь   (голос за сценою)
                Дожени-и!!!
                

С о н е ч к о (з осудом)
                Цілий день одне лиш знають –
                Лайдикують…

В е д у ч и й  (з осудом)
                Ще й співають!..


Перша  пісня  Мишенят
                
1.  Ми – веселі Мишенята;
    Нас нікому не спіймати.
    Довгі маємо хвости –
    Мишенята хоч куди.
    Як закрутимо хвости –
    Мишенята хоч куди!
    
2.  Ми – веселі Мишенята;
    Просим пісеньку співати.
    Хай позаздрять нам коти:
    Я – ховаюсь,ти – веди;
    Я – ховаюсь,ти – веди:
    Хай позаздрять нам коти!
    
3.  Ми – веселі Мишенята;
    Навчимо і вас гуляти.
    Стане весело і вам:
    Пам-па-рам-па-пам-па-рам!
    Пам-па-рам-па-пам-па-рам! –
    Стало весело і вам!


    Закривається завіса.

 

 

 

Володимир Нагорняк. Півникова наука (п'єса для дітей). Ілюстрації Юрія Васнєцова.

 

 

 

Дія  друга

Півник порається біля печі, потім підходить до столу. Витирає піт з обличчя та стіл. Вбігають Мишенята та прожогом всідаються за стіл.
Півник  виймає з печі  пиріжки.

П і в н и к (про себе)
                Стіл прибрав…

В е д у ч и й  
                А за столом
                Круть та Верть сидять рядком!
                

С о н е ч к о 
                З печі Півник залюбки,
                Ось, виймає пиріжки…
                

В е д у ч и й  (в захопленні)
                А який у хаті дух – 
                У-ух-х!
                
Півник кладе пиріжки у мисці на стіл. Сідає на лаву. Мишенята і собі потягнулися за пиріжками.

П і в н и к (до мишенят)
                Ні, стривайте! Підождіть!
                Ви таке мені скажіть,
                Хоч і всілися в рядок:
                Хто побачив колосок?

К р у т ь  
                Ти знайшов…
                

В е р т ь 
                Наш дорогенький…
                

К р у т ь  
                Пиріжки твої смачненькі…
                

В е р т ь
                І пухкенькі…
                

К р у т ь  
                Диво з див!
                

П і в н и к
                Колосок хто змолотив?
                

К р у т ь  
                Ти все, Півнику, все ти…
                

П і в н и к
                До млина кому нести
                Довелося на горбі…
                

В е р т ь
                Та тобі-тобі-тобі!..
                

К р у т ь    
                Тобі…

П і в н и к
                Де ж були ви?!
                

К р у т ь  
                Ми?..
                

В е р т ь
                Гуляли…
                

П і в н и к (з докором)
                А за стіл вже й посідали?!
                Ні – на цей раз! – вибачайте,
                Та мою науку знайте,
                Пам’ятайте завше й скрізь:
                Хто працює, той і їсть!
                

К р у т ь  
                Ми ж на вулиці були…
                

В е р т ь
                Ми гуляли…
                

К р у т ь    
                Ми… Пішли!..

Принишклі Круть та Верть встають із-за стола, виходять.

Співають пісню. 

 

Друга  пісня  Мишенят

1.  Ми – сумненькі Мишенята;
    Щось не хочеться гасати.
    Вийшло боком нам грання:
    Верть – це він,
    А Круть – це я!
    Круть – це він,
    А Верть – це я;
    Вийшло боком нам грання!

2.  Ми – сумненькі Мишенята;
    Огляніться – наша хата;
    А яка була сім’я:
    Верть – це він,
    А Круть – це я;
    Круть – це він,
    А Верть – це я; 
    Ми без Півня – не сім’я!

Закривається  завіса.

 

 

 

 
Володимир Нагорняк. Півникова наука (п'єса для дітей). Ілюстрації Юрія Васнєцова.

 

 

 

Дія  третя

 

В е д у ч и й  (перед завісою)
            Приїжджав і я в село,
            Де недавно це було;
            І заходив у садок,
            Де знайшли той колосок…
            
Звуки ударів ціпами. Відкривається завіса. Мишенята Круть та Верть закінчують молотьбу. Збирають зерно в мішки.

В е д у ч и й  (здивовано та захоплено)
            О, приємна новина!
            

В е р т ь (витираючи піт)
            Змолотили…
            

К р у т ь   (витираючи піт)
            До млина!
            

В е д у ч и й 
            Круть – свій лантух на плече;
            Верть – свій лантух на плече;
            Сонце гріє, не пече…
            

С о н е ч к о
            У млині зустрілись з Хортом –
            Той змолов найвищим сортом;
            Відпочить?..
            

В е р т ь
            Не маєм часу!
            

К р у т ь  
            У дорогу рушим зразу!
            

С о н е ч к о
            Поспішають Мишенята.
            

В е д у ч и й 
            І куди ж?
            

С о н е ч к о
            Куди?! До хати.
            В хаті Півник їх чекає.
            Вперше він відпочиває…
            
Мишенята біля хати. Обтрушуються. Потім працюють: розпалюють грубку, замішують тісто, рвуть вишні, ліплять пиріжки.

В е д у ч и й 
            Круть вже тісто замісив,
            Верть вже пічку розпалив…
            
Мишенята ліплять та саджають пиріжки на вогонь.

С о н е ч к о 
            В піч саджають пиріжки…

В е д у ч и й 
            Роблять все це залюбки;
                                  

С о н е ч к о 
            А який у хаті дух –
            У-ух-х!..

Верть витирає стіл. Круть виймає пиріжки з печі. Кличуть Півника, сідають утрьох за стіл.

К р у т ь  
            Любий Півнику, сюди!..

В е р т ь
            Будь ласкавий, підійди!.. 
            
Півник підходить до столу.

К р у т ь  
            Знали ми одне – гасати...
            

В е р т ь
            Тільки ж треба…
            

К р у т ь  
            Міру знати!
            

В е р т ь
            Вибач,друже! 
            

К р у т ь   
            Вибач,друже!
            

П і в н и к
            Розумію – досить слів…

К р у т ь  
            Покуштуй-но пиріжків!
            
Півник бере пиріжок, їсть.

П і в н и к
            Скуштувать – не хитра штука…
            

К р у т ь  
            Півнику, твоя  ж  наука!
            

В е р т ь
            І уклін тобі за неї!
            

П і в н и к(розчулено) 
            Будьмо дружною сім’єю!
            

С о н е ч к о (до Півника)
            Як тепер у них робота?
            

П і в н и к
            З’їв один – і ще охота!
            
В е д у ч и й  
            Хвалиш друзів по заслузі? 
            

П і в н и к
            Молодці у мене друзі!
            Мишенята, хоч куди!
            Ой, наївсь… Нап’юсь води!
            

К р у т ь  
            Любий Півнику, сиди…
            

В е р т ь
            І нікуди не ходи…

К р у т ь  
            Ми із нашої криниці
            Принесем тобі водиці!
            
Круть та Верть беруть відра та, виходячи, співають.

 

Третя пісня Мишенят

1.  Ми – веселі Мишенята,
    Годі нам байдикувати,
    До роботи – залюбки;
    Їжте, діти, пиріжки;
    Розкошуйте, малюки,
    Їжте наші пиріжки!
    
2.  Ми – веселі Мишенята,
    Вчіться з нами працювати;
    Разом з Півником сім’я;
    Круть – це він,
    А Верть – це я;
    Верть – це він,
    А Круть – це я;
    Разом з Півником сім’я!  
    
3.  Ми – веселі Мишенята;
    Подружімося, хлоп’ята;
    І дівчатка любі нам –
    Пам-па-рам-па-пам-па-рам;
    Пам-па-рам-па-пам-па-рам –
    І дівчатка любі нам!

 

      Кінець вистави.  

 

 

 

Володимир Нагорняк. Півникова наука (п'єса для дітей).   

Твори люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Дивіться також на "Малій Сторінці":

Володимир Нагорняк. Дитинства теплими стежками. Вірші для дітей.
 

У цьому розділі зібрані поезії Володимира Нагорняка для дітей - його графічна та звукова абетки, вірші про Україну, та про пори року, безконечники, забавлянки та багато інших цікавинок.


Останні коментарі до сторінки
«Володимир Нагорняк. "Як той хлопчик називається?" – вірші для дітей 3-х років (зі збірки "Метелики першого Всесвіту")»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми