Філософія ціленаправленого інакомислія – наука про співробітництво у співрозвитку суспільних соціальних начал на спільну всеукраїнську об’єднувальну ідею.
Найсуттєвішою ознакою цієї філософії є те, що її идаропне (алогічне) мислення спроможне віднаходити ключі до небачених досі обріїв неодноплощинного мислення та формувати собою ці обрії. Вироблення глибинної об’єднувальної всеукраїнської ідеї можливе лише на пріоритетах співжиття окремих первинно-творчих особистостей над будь-якими груповими єдиномисліями. Здавалось би, «учітеся, брати мої», будьте, співпрацюйте на співрозвиток.
Неоднозначність мінливого людського буття та грандіозна понятійна інформація, в котру дитина занурюється саме в перший період свого фізичного зростання (2-7 рр.), формує-будує її; бо саме на цю понятійну інформацію, стверджуючи чи спростовуючи, дитина відповідає все своє подальше життя. Якщо перша понятійна інформація буде наскрізь брехливою та відчуженою від реалій, то дитина зневіриться і, врешті-решт, стане здобиччю відчужених антиукраїнських ідеологій. Знання, компетентність та комп’ютеризація не замінять душу.
Першопричини знаходяться у площині філософській. Зацікавити один одного найбільше зможемо тим, що відрізняє нас, і саме відрізняє!, на шляху до спільної мети; і це зможе зблизити, зріднити нас. Натомість педагогічні науки, як чорт від ладана, тікають від співпраці з первинно-творчими митцями, не підтягуються до них ні інтелектом, ні душею, а навіть навпаки: намагаються опустити їх до сірого фону своїх мертвонароджених, відчужених від усього українського педагогічних концепцій.
Як наочний приклад: мою з херсонським художником Олександром Журбою публікацію «Херсонські витрішки» випадково побачив не наш, бразильський художник Жорж Грімм, і побажав стати нашим співавтором; та протилежне – більше півсотні моїх публікацій у підзвітній МОНу «Всеосвіті», але жодних пропозицій співпраці.
Особистою моєю письменницькою гордістю є те, що саме мій (до речі, перший у світі) віршований идаропний роман «Вишня на болоті» «засвітився» в каталогах найкращих творів планети. Та й один із моїх майбутніх стартапів має таке написання: «Шлях идаропної думки авторського соціального роману «Вишня на болоті» до написання теорії Прибуткової Алогічної Соціалізації Української Торгівлі (ПАСУТ)»
Пропонувався також стартап: «Активізація міжнаціональної молодіжної культурної євроінтеграції на зразках двомовної (українсько-англійської та, зворотньої, англійсько-української), трансформованої з поетичного однойменного авторського идаропа, міні-вистави «Урок виховання».
Володимир Нагорняк
ПІДРУЧНИК СОВІСТІ
Завантажити текст "Підручника совісті" від Володимира Нагорняка (txt.zip)
|
|
Аа Аборигени островів надій, Аванс життя Аванс народного спасибі Автобус Часу Агов єси, Агрономи українського асфальту Ад’ютанти совісті, Аеродроми душ ворони обсідають Аж до нестями Аж небо вже Аж серце йде Акваріумні рибки суспільства Акробати дармової зарплати – Акції до зашморгу на акації Амнезія роду та народу Анатомія душі – Антагонізм копійки А ось криниця Арифметики вигод Арештанти копійки Аркан копійки Архіви совісті А хто? чиїх батьків ми діти?! Афіша-журналіст:
Багато тут хохлів та яничарів, Баран в обоймі – то вже не баран: Бачу школу як дворушності фортецю… Безапеляційністю телереклам Безвольні, аж безмовні: Без коріння Безпечно-сонячним Херсоном Блоха з людини пила кров, Борюсь талантом за збереження святого – Брехня-неправда Бронзовіє яловий чиновник Був поет: Будь, сину, Були колись й ми рисаками,
Важко переноситься: Вам душу вашу В асфальт душі зерно посію! Ввійшов, благословенний, в мілину! В дозиметрах душі Ведете націю в дебілізацію?! Вигризають миші з облвиконкому Вели поета Ви не гравці Ви не ту купили вазу: Вихователь майбутнього світлого Вище зросту – шлунок! Від рідного світла Від совісті Він зрадив пам’ять чорнозему! Він уявив: держава – це дружина; Влада – найближчий ворог твій: Влада надійна? Влада не дійна – ялова влада! Влада – хвора! – Владі, Во благо наше, і для нас, Во благо – Вони ж, дивись!, звізду, ой, з неба, Воно і батька з матір’ю турне Во славу пише, В отім однім – прогрес: В полі душі Вручили прапор, щоб нести – Все – Вторинність Вторинної влади Вчать безрідну латинь освіти В чин заховайсь! – В Херсоні два Херсони є:
Гавроші папірців Галантерейна ввічливість - Галопом газета примчала – Гегемонічний клас Географічно Глашатай вічний Гоп-культура Грошіли
Давайте візьмемо за вимір Давайте створимо Галактику… 2 + 2 = 22 Двоїться пустота, Де бережуть, як дівчина невинність Дебілізує на копійці день! Дивиться Дим Вітчизни Діалектика природи Діаспорі Діти ті – уже не наші діти! Дме вітер часу Довге свято Долі світле полотно Долю програли Таврійськими Іграми! До мрійок До нестями До посади – Допоможіть украсти Дощі поезії Шевченка До тебе, рідна, йду – Друже мій, Дружити з тим Душа – весна: Душа Душа Душа Душа твоя – Душа
Евакуація Екзаменується
Є –Україна,
Живеш тут Життя оті,
Заболотивсь Завгоспи Завдяки Завтра виставить рахунок Заговорив Майдан… Заметушились Занадто хитрі, Запитуй прямо: Запитання Зарозумілі дурні Захолодила душі Зашкалили Зашнурована
Здушили душі Зійшли б вони Зло Зло чинів – З людинознавства у чинопоклонство, Знаннями З-під уламків аксіом чужих Зуби долі З яким ти звітом,
Іду Інвестиційно І не такі – глибокі долі! – І підійде, Історика істерика – наш час! Історія – життєвий інструктаж, Історія тоді лиш має значення, І цей безсовісний фактаж
Їм прапор дали, щоб нести – Їду несуть
Йду, народе, Йому дітьми
Кишені набивають на святому Кликав – не прийшли, Кобзарі-каменярі сьогоднішні: Колись були й ми рисаками, Колишній друг Коли помирала душа, Копирсатись Копійка Копійку кинуть, Країна Красо, Криничну суть Крізь вашу дачу Ксерокопичим Ксерокопичиться, Куди Куди завів тебе Кулики
Латинь освіти Летять стежки Ліпоксація владної совісті – Лихвар – не є Месія: Лиш наголос не так – Логічно – Люди добрії, Люби з ненависті Херсонщину! Люби Україну, Любов до Вітчизни великої
Мабуть, старію: про минуле мрію Майбутнє виставить-таки рахунок: Машини шматували Маякує із минулого майбутнє Менталітетна інопланетянка – школа! «Механічні громадяни» Ми вибирали тих вождів, Ми нашу вічність диба не поставили, Ми – неуки душі; що скажемо Ми тільки-тільки виживаємо з-під копійки Ми – українці! З-під Полин-зорі, Ми – українці! Нас держава, Мізерна думка душу спопеляє Мізерним душам рідно не зрости! Мімікризує преса в кишенькових мрійках! Міняли бочку,
Мріє некозирна шестірка
На болоті вишня розцвіла, На владних кріслах Надривно ридала На душ аеродроми злітаються ворони На жар душі припасені шампури Найближчий ворог – рідна влада; Нам душу нашу На народні гроші На репродукції чужого Народ вже розуміє: Народжені аборти На серце зіперся, як старість на палку На скільки поколінь ці шрами від копійки?! Наскільки Наскільки Наскільки Наскільки Наскільки На суржик совісті …народ вели на плаху, На таланті несвоєму На транзит душі Національність чиряка яка? - Наш український селянин – Наше телебачення Неандертальці-бабусі Невже все життя – Не викидайте Не дичавій Не до лиця Не для наступних поколінь Не дозволяймо зло чинів, Недолетіла душа до тіла! Не Дунька, ні, а заграниця …не йшов би світом скільки, Не жити як, Не загуби основи! Не заморозь Не міряй молодість грошима: Немов по рельсах поїзд, Не мудрість голови – округлість попи; Не обзивайте наш театр херсонським Не попадись на камуфляж! Не просвітив Не порань Не розсипай Не співають Не те істотно - Не у нас, ти що?, неправда!
Обставини Ослаб, О, скільки душ Осколки серця, Ось, як вийдете зі школи, Орда – своя ж! – Очима
Павук на пенсії: Падаємо ниць від засилля дрібниць Папір – Патріоти фальші – на марші! Переноситься переносиця Переродилися Письменник, що душу цю зрадив, Підрядне речення Поводирі епохи Поезія – душі підручник, Поезія – сонце, Покличте Попав комар в аплодисменти! Посадили квітку в клітку, По совісті прочовгав мегаполіс… Постали привиди з безодні – Постанемо безвольні, аж безмовні! Прасують мілкотем’ям душі! Привладнені колишні друзі При обезрідненій копійці Приспали совість, Пройди, народе, Прокинься – не прикинься – і в Херсоні! Промениста сільська душа Птаха простору
Ремісництво прогресу Реопірин один – Роботизації думок Рука привладна Росинку бачить… Роси світла на сірі будні Рости, мій синку,
Самовивіз Саморозпуск Свої згорьовані моменти Своїх доріг розкидане каміння Себе спитати не хотів би: Скільки в душах Слова – зернятоньки душі – Слоном назвався заєць: Слуги ті, у кого на прийомі, Скажи, копійко, Совість Совість не будили – не простить! Совість не писатиме амністій! Сопів Спускають совість в унітаз! Спустошення вкраїнської душі – Стати на пляшку Створи на серці сонячну погоду, Суть довели до бутафорії! Сховалась суть у сутінках душі.
Таврійським степом Такі в малому велетні вони, Так узаконили Талант колишній Та що йому Твоя душа – Телятко на дві матки; Ти будував хатину сину, Ти люби Ти не до вишні – Ти так себе, весняного, затер, Ти, тільки ти, хірург душі своєї Ти ще й не став на лижі, Торкнись долонь Трамбують серце копійчиною! Тримається світ на болючих серцях Туман Весни
У кріслі – кліщ!.. Україно, світ в очах зрябів: Українсько-вічний імпотент – зарплата Українці, У наскрізно-продажнім Херсоні Управління культури кладе Урозумили адреналін розмовами розумними Усім, окрім зарплати,
Фіктивний шлюб з копійкою
Хай ваша совість Хай душа іде у шоу Хай оживить душа твоя Хаміє та тупіє влада… Херсонщини болотна сонність Хіба на думці у болота Хлопці ці – лиш виконавці – не творці Хрипливий голос
Це місто – монстр, Ціни, гляньте – Ці «патріоти», Цуциків при владі стільки, Цю мілину я обмину:
Час виставить-таки рахунок: «Червона рута» - Чи бачить крізь копійку місто мер? Чи вийде з-під копійки чар – Чи любов Чимдуж рвонули до нуля Чиновнику, ми різко розійшлись Чиновник чекає, Чиновник – х-ха-а!!! – Чи стане він Чого заради завгоспи Чому малих оцих безмежні злидні Чорнобилем душевним час нас мітить! Чулося з того
Шевченко – Шлунок – на весь зріст!
Щасливі Ще ваша Ще Треті Півні Щоб падав так Щоб, у століттях грізних випране, Що вибрали: Що не виходиш з мілини Що скажемо
Юриспруденція забігла в циркуляри:
Як боляче це бачить: Я – віник, український віник – Я – вічний учень, Я – все, що я; і тільки я; і все; і - Всесвіт Я – друг-порадник з праоснов, Як здешевіла Я маю право думать, Як міст без річки, й назву загубив! Я + ми = ями Якщо слово – копійка, то ціна тобі – гріш! «Як підстелитися?!» - Я – поет від сохи; |
|
Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на "Малій Сторінці":
У цьому розділі зібрані поезії Володимира Нагорняка для дітей - його графічна та звукова абетки, вірші про Україну, та про пори року, безконечники, забавлянки та багато інших цікавинок.