"... Ведмедику лиха година:
Зарився у лозі,
Дарма, про все йому байдуже,
Лежить та ласує медком.
«З тобою,— дума,— милий друже,
Нам тільки й жити двом».
Таких Ведмедів на приміті
Ще трохи є у нашому повіті."(Леонід Глібов)
"... Я рідну Україну
Не проміняю на чужину,
Нехай се щастя вам самим..."(Леонід Глібов)
"... Відкіль се взявся неборак?
Чому ж йому ніхто не вкаже?
Та се вже, справді, сором, глум!..
— Цить, язикатий! — дядько каже,—
Бо то ж мій кум..."(Леонід Глібов)
"... Велике діло, братця, гроші!
З грошима й дурні прехороші!
Є в дурня гроші — він і пан;
Є в його дорогий жупан —
І розум є; всі поважають,
На покуті усі саджають..."(Леонід Глібов)
"... Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити, —
У річці вражу Щуку утопити! —
Розумна річ! — всі зачали гукать,
Послухали Лисичку
І Щуку кинули — у річку."(Леонід Глібов)
"... І - Вовк Ягнятко задавив...
Нащо йому про теє знати,
Що, може, плаче бідна мати
Та побивається, як рибонька об лід:
Він Вовк, він пан... йому не слід..."(Леонід Глібов)
"... Яка ж в сій байці, братця, сила?
А та: ніколи не хвались,
Поки гаразд не зробиш діла."(Леонід Глібов)
"... Се тобі за теє,
Щоб не дививсь ти на Щеня,
Бо не щодня бува бридня;
Воно дурне ще, молодеє,
А ти вже, Вовче, не Щеня!"(Леонід Глібов)
"За що ж,— хто-небудь попитає,
Зозуля Півня вихваляє?
За те, що Півень годить їй
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє."(Леонід Глібов)
"Я в одному селі по ярмарку гуляв
Та й бачив диво:
Якийсь там становий хвинтив спесиво
Біля чумацьких хур.
Чого він там никав — усі на вус мотали..
От якось у його тарані в'язку вкрали,
А він гукає: «Пробі! Калавур!»"(Леонід Глібов)
"... Оце ж то теє: на, небоже,
Те, що мені не гоже."(Леонід Глібов)
"... - А що ж, кумасенько моя,—
Ховрах мовляє так Лисиці,—
Був гріх,— частенько бачив я
У тебе пір'ячко на пиці..."(Леонід Глібов)
"... На сей раз приказка здалась
Що декому, мовляли, можна - другим зась."(Леонід Глібов)
"... Ні, наші козаки ще з розуму не спали,
Щоб Вовка од біди сховали!
І так-таки ти сам себе вини:
Що, братику, посіяв, те й пожни!"(Леонід Глібов)
"Віслюк у лев'ячій шкурі" – байка Езопа
"... Коли б то тільки біль — поболить і перестане. А чи минеться лиха слава?..." (Езоп)
Байка Езопа "Собака та м'ясо"
"... Коли зазіхнеш на чуже, то втратиш і своє." (Езоп)
Байка Езопа "Миші та Коти"
Езопова байка "Мавпа та Лисиця"
Байка Езопа "Дроворуб і Лисиця"
Езопова байка "Орел, Ворона та Пастух"

"... Ведмедику лиха година:
"... Я рідну Україну
"... Відкіль се взявся неборак?
"... Велике діло, братця, гроші!


"... Се тобі за теє,
"За що ж,— хто-небудь попитає,



"... Ні, наші козаки ще з розуму не спали,


"... Тепер будьте розважні. Правду кажучи, сердешна мавпа не винна. Що вона вміла — те й показувала. Винні ви самі, бо ні сіло ні впало обрали царем блазня, не подумавши, до якого лиха він може вас довести." (Езоп)
"... Затямте, дітки: ніколи не шануватимуть того, хто каже одне, а робить інше. Бо судять про когось не за словами його, а за ділами." (Езоп)



