Публікації за тегом: Тварини, птахи, риби, комахи

"Одваживсь Вовк у Лева попросити,
Щоб старшиною до Овець
Наставили його служити...
Лукавий молодець!... Панове громадяни!
Ся байка вам в пригоді, може, стане."

(Леонід Глібов)

"... Колись і між людьми чимало
Таких ягнят попропадало.
Тепер гадюкам час сказать:
Минулися вже тії роки,
Що розпирали боки,—
Дай, боже, правді не вмирать!"

(Леонід Глібов)

"... Ведмедику лиха година:
Зарився у лозі,
Дарма, про все йому байдуже,
Лежить та ласує медком.
«З тобою,— дума,— милий друже,
Нам тільки й жити двом».
Таких Ведмедів на приміті
Ще трохи є у нашому повіті."

(Леонід Глібов)

"...  Я рідну Україну
Не проміняю на чужину,
Нехай се щастя вам самим..."

(Леонід Глібов)

"... Відкіль се взявся неборак?
Чому ж йому ніхто не вкаже?
Та се вже, справді, сором, глум!..
—  Цить, язикатий! — дядько каже,—
Бо то ж мій кум..."

(Леонід Глібов)

"... Велике діло, братця, гроші!
З грошима й дурні прехороші!
Є в дурня гроші — він і пан;
Є в його дорогий жупан —
І розум є; всі поважають,
На покуті усі саджають..."

(Леонід Глібов)

"... Щоб більше жаху їй завдать
І щоб усяк боявся так робити, —
У річці вражу Щуку утопити! —
Розумна річ! — всі зачали гукать,
Послухали Лисичку
І Щуку кинули — у річку."

(Леонід Глібов)

"... І - Вовк Ягнятко задавив...
Нащо йому про теє знати,
Що, може, плаче бідна мати
Та побивається, як рибонька об лід:
Він Вовк, він пан... йому не слід..."

(Леонід Глібов)

"... Яка ж в сій байці, братця, сила?
А та: ніколи не хвались,
Поки гаразд не зробиш діла."

(Леонід Глібов)

"... Се тобі за теє,
Щоб не дививсь ти на Щеня,
Бо не щодня бува бридня;
Воно дурне ще, молодеє,
А ти вже, Вовче, не Щеня!"

(Леонід Глібов)

"За що ж,— хто-небудь попитає,
Зозуля Півня вихваляє?
За те, що Півень годить їй
Та потакати добре вміє:
Рука, як кажуть, руку миє."

(Леонід Глібов)

"Я в одному селі по ярмарку гуляв
Та й бачив диво:
Якийсь там становий хвинтив спесиво
Біля чумацьких хур.
Чого він там никав — усі на вус мотали..
От якось у його тарані в'язку вкрали,
А він гукає: «Пробі! Калавур!»"

(Леонід Глібов)

"... Оце ж то теє: на, небоже,
Те, що мені не гоже."

(Леонід Глібов)

"... - А що ж, кумасенько моя,—
Ховрах мовляє так Лисиці,—
Був гріх,— частенько бачив я
У тебе пір'ячко на пиці..."

(Леонід Глібов)

 

"... На сей раз приказка здалась
Що декому, мовляли, можна - другим зась."

(Леонід Глібов)

"... Ні, наші козаки ще з розуму не спали,
Щоб Вовка од біди сховали!
І так-таки ти сам себе вини:
Що, братику, посіяв, те й пожни!"

(Леонід Глібов)

"... Коли б то тільки біль — поболить і перестане. А чи минеться лиха слава?..." (Езоп)

 

 

 

 

 

 

"... Коли зазіхнеш на чуже, то втратиш і своє." (Езоп)

 

 

 

 

 

 

 

"... Назавтра десятеро полководців почепили на голови напрочуд гарні роги. Але попри ці почесні відзнаки, мишача армія була вщент розбита в першому ж бою, і бідолашне військо ледве втекло від котів. Вояки один по одному шмигали у вузенькі нори і всі врятувалися. Полководці й собі кинулися до нір, але гіллясті роги не пролазили в них. І коти забрали мишей-полководців у полон. А яка доля чекає на котячих бранців — ви самі знаєте..." (Езоп)

 

 

 

"... Тепер будьте розважні. Правду кажучи, сердешна мавпа не винна. Що вона вміла — те й показувала. Винні ви самі, бо ні сіло ні впало обрали царем блазня, не подумавши, до якого лиха він може вас довести." (Езоп)