“Soldiers, of course.
Have the advantage.
Of armour.
Civilians do not.
And around Kupiansk.
The city ‘elves’ recaptured last September.
‘Orcs’ guns are again.
Shelling people's homes...”(Kurama)
"Святий Миколаю! Так хочеться миру!
Єдине бажання у всіх тепер щире!
Щоб зникли ракети, шахеди, тривоги,
Знов радість до нас відшукала дорогу.
Щоб воїни всі повернулись до хати,
Ординців змогли переможно здолати!
Засип, Миколаю, ти біди снігами,
У нічку святкову потіш нас дивами!"(Тетяна Строкач)
"Оповідання постало зі спогадів моєї мами. В основі лежать реальні події. Справжнього імені вчительки, пам'яті про яку присвячене оповідання, не пригадую. А от ім'я другої вчительки дійсно було Рая, цього не в стані забути. Трагедія сталась у Лопатині, тепер Радехівського району Львівської області, кінець 40-х -початок 50-х." (Галина Мирослава)
"У спадок дід лишив мені державу!
А потім ще й рушницю залишив...
Він добре знав, які часи для нас настануть,
Про це він часто з слізьми говорив...
......
Мій діду, Слава Україні!
Тримай за нас увесь небесний полк!
Вже скоро сонце зустрічатиме гостинно
Незламний ворогом, нескорений Народ!"(Софія Федина-Прилуцька)
““Everything will be fine.”
“Everything will be fine.”
You realise they are more than.
Simply words to this family.
“Everything will be fine.”
“Everything will be fine.”
They are an enduring act of faith.
The war has not destroyed...”(Kurama)
““We will make it, rest assured.”
Her dairy farm in Afanasiivka.
Was engulfed by water.
After the Kakhovka dam burst in June.
When she heard about the dam collapse.
She knew it was only a matter of time.
Before her village, Afanasiivka.
Would be flooded...”(Kurama)
"It is still dark.
When an early train pulls.
Into the station.
In central Ukraine.
And aid workers crowd expectantly.
Around one of the carriages.
The doors then open.
And a small child steps into the platform light..."(Kurama)
"A 17-year-old ‘elf’.
Who was moved.
From Ukraine to ‘Mordor’.
Found out recently.
He was facing the prospect.
Of being conscripted.
Into the army fighting against.
The country of his birth..."(Kurama)
Ніна Виноградська. «Голодомор» (поема)
"Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо — українці.
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни..."(Ніна Виноградська)
“Her only thought.
When her husband was wounded.
Was to get to.
His bedside.
“I just wanted.
To be with him.
To touch him.
To say that he's not alone.”...”(Kurama)
“As a result.
The town of Avdiivka.
Has turned into a symbol.
Of ‘elves’ resistance and resilience.
As ‘orcs’ missiles shatter.
The town of Avdiivka.
She is desperate to escape.
But her elderly mother refuses to leave...”(Kurama)
"From every family.
From every household.
There were people present.
In the tiny village of Hroza.
A missile attack killed.
52 people on Thursday.
People from every family.
In the tiny village of Hroza..."(Kurama)
Олександр Кулінський. Вірш «Голодомор»
"Я був малий, як і всі діти,
і все не міг я зрозуміти
кого кляла перед порогом,
тихо звертаючись до Бога,
моя бабуся. Тихо там
Вона комусь бажала смерті.
Казала: — Прийде час і мертві
його самі під руки візьмуть
та разом з ним до Пекла підуть
і віддадуть його чортам..."(Олександр Кулінський)
"Мій батько, Колесник Микола Юхимович, народився у селі Положаї Переяслав-Хмельницького району Київської області. За фахом – вчитель історії. Вже у досить шанованому віці став писати свої спомини. Хоча до цього письменництвом не займався. Ще юним хлопцем пережив усі жахи голодомору, колективізації. Із п’ятьох дітей в родині залишився тільки він і маленька сестричка, моя тітонька. І це вважалося, що сім’ї пощастило! Батька вже давно немає, але я зберігаю ті його мемуари. І зараз, у День пам’яті жертв голодомору хочу ознайомити читачів із однією батьковою розповіддю."
(Катерина Колесник)
Вторгнення московитів в Україну у поезіях Тетяни Строкач (частина третя: два роки великої війни)
"Зранену землю прикрили кульбаби,
Зранений дім потопає в садах.
Зранені душі мандрують світами...
Гнізда лелеченьки в'ють на стовпах...
Діток чекають і все виглядають
Тих, кого вигнала з дому війна,
І, так, як ми, щиро миру благають.
Мрія на всіх у нас нині одна!"(Тетяна Строкач)
"Мені до рук потрапила ця щира розповідь українського захисника. І одразу захотілося, щоб її почуло якомога більше людей! Зворушливо? Дуже! Дивовижно? Так. Неймовірно? А ось це — ні. Бо саме так завжди проявляють себе наші люди!" (Катерина Колесник)
““It's funny to me.
I am alive.
And I will protect.
My country.”
A slim, blue-eyed.
Brunette woman.
Is working out.
In a gym...”(Kurama)
"...Моє ймення зріднилося з краєм,
Біль і радість сплели ці узори,
Сонце квітами тут проростає,
І я сильна, як сила любові.
Доки віра у серці палає,
Я жива, ніби батьківське слово,
Хай молитва від зла захищає
Мою мову, країну, героїв."(Інна Паламарчук)
В Україні з 1 вересня 2023 почав діяти новоюліанський церковний календар, в якому дати багатьох свят змінилися. Різдво офіційно перенесено на 25 грудня. Водохреща, Святого Миколая, Покрова Богородиці також відзначатимемо по-новому. Дивіться дати "неперехідних" свят за новим календарем у представленій статті.
"Місто мого дитинства Червоноград стоїть на річці Західний Буг. У дитинстві я любила проходити луками біля Бугу по дорозі з музичної школи у старій частині міста, тоді біля замку Потоцького, до свого будинку в центрі нової частини. Насправді це було небезпечно, але я про це не здогадувалась, мене вела якась незрима сила, яка й захищала водночас — ніщо за багато років не потривожило там моєї розважної ходи та роздумів. Я люблю Буг. Обоє моїх батьків походять з Надбужанщини (Надбузька земля, раніше ця земля називалась Белзькою), з тієї частини України, де люди попри складні часи, закони, укази, правила і покарання, встановлені режимами, які панували на цих землях, зуміли зберегти національну ідентичність до наших днів, ''не скурвились'', як казав мій тато. Варто згадати, що саме на Надбужанщині в 1619 році вперше в Україні на сцену тогочасного театру введено українську народну мову..." (Галина Мирослава)
